Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області Тимошук Наталії Степанівни про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до головного державного інспектора Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області Тимошук Наталії Степанівни про скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 12 січня 2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тимошук Н.С. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) та притягнуто її до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.

Позивачка вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона складена із порушеннями КУпАП (80731-10) . Так протокол про адміністративне правопорушення був складений у її відсутності (30 грудня 2015 року на робочому місці вона була відсутня), про що вказала відповідачці у письмовому поясненні. Висновки головного інспектора у протоколі та постанові не відповідають дійсності, оскільки інспектор Тимощук Н.С. 31 грудня 2015 року не з'являлася у Копанківську сільську раду для проведення перевірки. Також відповідачкою у направленні на проведення перевірки не зазначено конкретного строку надання документів. Зі змісту направлення не вбачається її обов'язок забезпечити доставку документів за місцем знаходження робочого місця відповідача.

Просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у адміністративній справі.

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 3 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2016 року постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 3 березня 2016 року скасував, та постановив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення від 12 січня 2016 року № 09-03-0039/54-1 винесену головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тимощук Н.С.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивачка вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 230-1 КУпАП встановлено, що органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів (стаття 188-6).

Згідно з частиною другою статті 230-1 КУпАП зазначено, що від імені органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право державні інспектори праці територіальних органів.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (386/2011) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Згідно з пунктом 6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (z1291-12) (зареєстрованого Мінюстом України 30 липня 2012 року за № 1291/21603), перевірка складається з таких етапів:

робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора;

оформлення документів за результатами перевірки;

ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.

За результатами перевірки складається акт перевірки.

У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

На підставі статті 251 КУпАП наявність або відсутність правопорушення, винність особи встановлюється протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, притягненої до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, показаннями технічних засобів, які мають функції фото- чи кінозйомки тощо.

Відповідно до вимог статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Управління Держпраці в Івано-Франківській області з Калуської міжрайонної прокуратури надійшло для розгляду звернення ОСОБА_3 щодо виплати їй заробітної плати Копанківською сільською радою.

29 грудня 2015 року Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, було видано направлення про проведення перевірки № 1549 на підставі листа Калуської міжрайонної прокуратури на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Копанківській сільській раді Калуського району.

Вищевказана перевірка доручена головному державному інспектору Держпраці в Івано-Франківській області Тимошук Наталії Степанівні, про що видане відповідне направлення.

За результатами перевірки інспектором 31 грудня 2015 року був складений відповідний акт, оскільки не надавши необхідні документи Копанківський сільський голова ОСОБА_1 унеможливила проведення перевірки з питань оплати праці, яка проходить в стислі терміни (два дні), а відповідно унеможливила виконання посадовою особою своїх повноважень, чим створила перешкоди в її діяльності.

Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 вчинила перешкоди в проведенні перевірки головним державним інспектором праці, а саме, в обумовлений період 30-31 грудня 2015 року не було надано документи, про що складено 31 грудня 2015 року відповідний акт.

Постановою від 12 січня 2016 року на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850 гривень у зв'язку з ненаданням необхідних для здійснення перевірки документів.

Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що головний державний інспектор праці Тимощук Н.С. на виконання направлення проводила перевірку Копанівської сільської ради на протязі двох днів.

На виконання законних вимог їй надавались документи секретарем сільської ради в межах їй підзвітних, інші не надались в повній мірі у зв'язку з відсутністю сільського голови на робочому місці. Протокол про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2015 року № 09-03-0039/54 було складено без можливості надати письмові пояснення.

Також відповідно до супровідного листа від 12 січня 2016 року сільським головою ОСОБА_1 надано всі перелічені документи, які вимагала відповідач у справі, що підтверджує її підпис на відповідному листі з відміткою про особисте отримання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач не врахувавши надані позивачем документи та в порушення процесуального законодавства прийняла оскаржуване рішення, а тому слід визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 12 січня 2016 року № 09-03-0039/54-1 винесеною головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тимощук Н.С.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.