11-248/2010 Про таємне викрадення майна - 03.08.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Чернівецької області кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівці Шевчук С.І. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 червня 2010 року,-

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий: вироком Ленінського районного суд м. Чернівці від 05.12.2003 року за ст. 185 ч. 3 КК України на два роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком два роки; вироком Першотравневого районного суд м. Чернівці від 20.09.2005 року за ст.ст. 186 ч. 3, 185 ч. 2, 70, 71 КК України на п’ять років позбавлення волі, звільнений 18.09.2008 року умовно-достроково на один рік шість місяців дев’ятнадцять днів, -

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України на один рік позбавлення волі.

Справа № 11-248 /2010 р. Головуючий у І інстанції Чебан В.М.

Категорія:ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України Доповідач Колотило О.О.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, міра покарання ОСОБА_4 призначена один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.09.2005 року і остаточна міра покарання ОСОБА_4 призначена два роки позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, росіянин, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючий, раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 03.11.2006 року за ст.ст. 187 ч. 2, 69 КК України на три роки позбавлення волі, 21.03.2007 року звільнений на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.03.2007 року у відповідності до вимог ст. 82 КК України із заміною невідбутої частини покарання на виправні роботи з утриманням 10 % заробітку в дохід держави строком на один рік,-

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України на один рік позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточна міра покарання ОСОБА_5 призначена один рік шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід підсудним до набрання вироком чинності залишено взяття під варту, строк відбуття покарання обчислюється з 20 серпня 2009 року кожному.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на його користь 1000 гривень за завдану злочином моральну шкоду та постановлено в цій частині не приводити вирок до виконання у зв’язку із відшкодуванням потерпілому цієї шкоди підсудним ОСОБА_4

Скасовано арешт накладений на майно підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що в період з 23 години 19 серпня 2009 року по 02 годині 30 хвилин 20 серпня 2009 року, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна, біля під"їзду № 4 будинку № 5 по вулиці Воробкевича в м. Чернівці, розбивши металевим предметом скло правих передніх дверцят автомобіля марки "БМВ-520", державний номерний знак НОМЕР_1, належного потерпілому ОСОБА_7, таємно викрали автомагнітолу марки "Вlаuрunkt" вартістю 800 гривень, а також посвідчення водія на ім"я ОСОБА_7, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, талон до доручення на автомобіль та тимчасовий талон, які для потерпілого матеріальної цінності не мають.

20 серпня 2009 року, приблизно о 3 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна, біля під"їзду № 4 будинку № 13 "б" по вулиці Комарова в м. Чернівці через, відчинене вікно проникнули в салон мікроавтобуса марки "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_2, належного фірмі "Тарас 2002", звідки намагалися таємно викрасти майно на загальну суму 1181 гривню 50 коп., однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані на місці його вчинення громадянином ОСОБА_9 та працівниками міліції.

В апеляції, старший помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівці Шевчук С.І. ставить питання про скасування вироку і постановлення нового, внаслідок м"якості призначеного підсудним покарання.

В апеляції, зокрема, зазначено, що підсудні раніше судимі і знову вчинили два умисних, корисливих злочини середньої тяжкості у стані алкогольного сп"яніння, підсудний ОСОБА_4 вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком, тому призначене їм покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок його м"якості.

В запереченнях на апеляцію адвоката ОСОБА_3 просить вирок суду щодо підсудного ОСОБА_5 залишити без змін, посилаючись на законність та обгрунтованість призначеного йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5 їх захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про залишення вироку суду без змін, провівши часткове судове слідство, додатково допитавши підсудних, дослідивши дані про їх особи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині призначеного їм покарання скасуванню, внаслідок його м"якості.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 23 години 19 серпня 2009 року по 02 години 30 хвилин 20 серпня 2009 року, знаходячись у стані алкогольного сп"яніння, за попередньою змовою між собою, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна біля під"їзду № 4 будинку № 5 по вулиці Воробкевича в м. Чернівці, розбивши металевим предметом скло правих передніх дверцят автомобіля марки "БМВ-520", державний номерний знак НОМЕР_1 належного потерпілому ОСОБА_7, таємно викрали автомагнітолу марки "Вlаuрunkt" вартістю 800 гривень, а також посвідчення водія на ім"я ОСОБА_7, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, талон до доручення на автомобіль та тимчасовий талон, які для потерпілого матеріальної цінності не мають.

20 серпня 2009 року, приблизно о 3 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна, біля під"їзду № 4 будинку № 13 "б" по вулиці Комарова в м. Чернівці, через відчинене вікно проникнули в салон мікроавтобуса марки "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_2, належного фірмі "Тарас 2002", звідки намагалися таємно викрасти майно на загальну суму 1181 гривню 50 коп., однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані на місці його вчинення громадянином ОСОБА_9 та працівниками міліції.

Винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно та у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка і не оспорюються в апеляції.

Беручи до уваги, що в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції внаслідок м"якості призначеного підсудним покарання, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляції не подавали, колегія суддів керуючись ст. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку", не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні поставлених їм у вину злочинів та їх кваліфікації.

Що стосується міри покарання, то вона призначена підсудним з порушенням вимог ст.ст. 65, 66, 67, 70 КК України.

У відповідності до ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Підсудні вчинили умисні, корисливі злочини, один з яких закінчений, в їх діях містяться кілька кваліфікуючих ознак, передбачених ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України, зокрема, попередня змова групи осіб та повторність, однак як вбачається з вироку (т.2 а.с. 165-168), визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд ці обставини до уваги не взяв.

Крім цього, правильно зазначивши у вироку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння, суд при призначенні їм покарання цю обставину не визнав такою, що обтяжує покарання і своє рішення в порушення вимог ст. 67 ч. 2 КК України у вироку не мотивував.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) вказано, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входить до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тощо.

Призначаючи підсудним покарання за сукупністю злочинів передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим не взявши до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше судимі за скоєння тяжких, умисних, корисливих злочинів і знову вчинили умисні, корисливі злочини у стані алкогольного сп’яніння, які утворюють реальну сукупність.

Про явно несправедливий розмір призначеного ОСОБА_4 та ОСОБА_5О, покарання, внаслідок його м"якості свідчить і те, що суд призначив їм за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України мінімальне покарання у виді одного року позбавлення волі, а за ст. 185 ч. 2 КК України покарання ближче до мінімального у виді одного року шести місяців позбавлення волі, при санкції цього закону до п’яти років позбавлення волі.

За таких обставин, апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в частині призначеного їм покарання скасуванню, внаслідок його м"якості.

При призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, при обранні їм виду та розміру покарання, апеляційний суд враховує, що вчинені ними злочини є середньої тяжкості, умисними, корисними, один з них закінчений, в їх діях містяться кілька кваліфікуючих ознак передбачених ст. 185 ч. 2 КК України, вони раніше судимі за скоєння тяжких, умисних, корисливих злочинів, підсудний ОСОБА_4 відшкодував завдану злочином шкоду, а підсудний ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину.

Вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння апеляційний суд визнає обставиною, що обтяжує покарання підсудних.

З урахуванням наведених обставин, з метою виправлення підсудних та попередження вчинення нових злочинів, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч.3, 185 ч. 2 КК України та за сукупністю цих злочинів більш суворе покарання ніж його було призначено їм за цими законами судом першої інстанції.

Разом з тим, беручи до уваги, що підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав частково, а підсудний ОСОБА_4 повністю, наявність у ОСОБА_5 на утриманні неповнолітньої хворої дитини, відшкодування ОСОБА_4 завданої злочином шкоди, що є обставиною, яка пом’якшує покарання, апеляційний суд вважає за можливе не призначати їм максимальне покарання передбачене верхньою межею санкції ст. 185 ч. 2 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 365, 366, 372, п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

Апеляцію старшого помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівці задовольнити.

вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині призначеного їм покарання скасувати внаслідок його м"якості.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

за ст. 185 ч. 2 КК України два роки шість місяців позбавлення волі;

за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України два роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, міру покарання ОСОБА_4 призначити три роки позбавлення волі;

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2005 року і остаточну міру покарання ОСОБА_4 призначити три роки шість місяців позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

за ст. 185 ч. 2 КК України два роки шість місяців позбавлення волі;

за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України два роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, міру покарання ОСОБА_5 призначити три роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженим до набрання вироком чинності залишити утримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 20 серпня 2009 року кожному.

В решту частині вирок залишити без змін.

вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом такого ж строку з моменту вручення їм копії вироку.