Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого: Декайла П.В.

суддів: Вавріва І.З., Коструби Г.І.

з участю прокурора Семенця О.А.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі 21 липня 2010 року кримінальну справу за апеляційним поданням заступника прокурора Кременецького району на вирок Кременецького районного суду від 25 березня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Комарин Кременецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 11 лютого 2009 року Кременецьким районним судом за ч.1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді штрафу, який ним сплачено 20.08.2009р.

за ч.3 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 230 (двісті тридцять) годин громадських годин.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – підписку про невиїзд.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя с. Комарин Кременецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого

за ч.2 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 150 (сто п’ятдесят) годин громадських робіт.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 залишено попередній – підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, 23 листопада 2009 року біля 01 години ночі разом із ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходились на вулиці с. Новий Кокорів Кременецького району Тернопільської області. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на грубе

Категорія – ч.3 ст.296 КК

Головуючий у 1 інстанції – Білосевич Г.С.

Справа №11-161 Доповідач – Ваврів І.З.

порушення громадського порядку, з метою реалізації якого останній зайшов на подвір’я будинковолодіння, що знаходиться в с. Новий Кокорів Кременецького району, належного ОСОБА_3, де безпричинно, з хуліганських спонукань, пошкодив один скляний фрагмент у вікні літньої кухні та зірвав кабель електромережі, тим самим спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 30 грн. 16 коп. Після чого ОСОБА_1, залишивши місце скоєння злочину, разом і з ОСОБА_2 вирушили в напрямку будинковолодіння ОСОБА_4, що розташоване в с. Новий Кокорів, Кременецького району. Перебуваючи у вказаному місці приблизно о 3 годині ночі. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1, попросили в останньої та її співмешканця ОСОБА_5 продати їм алкогольних напоїв. Отримавши від них пояснення, що вони не мають спиртного, і не здійснюють його продажу ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 безпричинно, з хуліганських спонукань, грубого порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, почали висловлюватись в адресу ОСОБА_4 та її співмешканця нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підійшовши до останнього, взяли його за верхній одяг та вивели на подвір’я, де нанесли декілька ударів руками та ногами по його тілу, після чого поклали потерпілому ОСОБА_5 на спину шлакоблоки в кількості три штуки, тим самим спричинивши йому фізичну біль. Побачивши дані дії, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зробили їм усні зауваження і попросили припинити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протиправні дії відносно ОСОБА_5 та залишити господарство. Однак на дані зауваження ОСОБА_2. та ОСОБА_1 не реагували, а навпаки продовжували наносити удари по тілу потерпілого впродовж 5 хвилин. Надалі ОСОБА_1, залишаючи господарство ОСОБА_4, підійшов до антени супутникового телебачення та умисно з хуліганських спонукань, рукою відломив дві головки, тим самим пошкодивши її та спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну збитки на суму 80 грн. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 біля 04 години ранку, вирушили в напрямку будинку культури, що в с. Попівці Кременецького району. Перебуваючи неподалік даного приміщення, ОСОБА_1 безпричинно, з хуліганських спонукань, грубого порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, умисно пошкодив скло у восьми вікнах даного приміщення, тим самим спричинивши Попівецькій сільській раді матеріальні збитки на суму 283 грн. 04 коп. В результаті хуліганських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, було пошкоджено майно ОСОБА_3, Попівецької сільської ради та ОСОБА_5, а також завдано останньому побої.

В апеляційному поданні заступник прокурора Кременецького району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засуджених та юридичної кваліфікації їх дії, вважає, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дав належної правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпеки та обставинам вчиненого ними злочину, в зв'язку з чим безпідставно застосував ст. 69 КК України і обрав їм надміру м'яке покарання. Просить вирок Кременецького районного суду від 27 квітня 2010 скасувати та постановити новий вирок, згідно якого призначити покарання засудженому ОСОБА_2 за ч.3 ст. 296 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України у вигляді 3 років обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з встановленням іспитового строку 2 роки та покласти на нього обов’язки, передбачені п.п.2-4 ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Тернопільської області; прокурора, який повністю підтримав подану апеляцію і з мотивів наведених у ній просить вирок Кременецького районного суду від 27 квітня 2010 скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості і постановити новий вирок, згідно якого призначити покарання засудженому ОСОБА_2 за ч.3 ст. 296 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України у вигляді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з встановленням іспитового строку 2 роки та покласти обов’язки, передбачені п.п.2-4 ст. 76 КК України; засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вирок суду вважають законним та обгрунтованим і тому просять залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційного подання прокурора з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, кваліфіковані правильно і в апеляції не оспорюються.

Разом з тим, доводи прокурора про те, що суд призначив засудженим надмірно м'яке покарання заслуговують на увагу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) Про практику призначення судами кримінального покарання призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, згідно зі ст. 69 КК України, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Проте суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про призначення засудженим покарання із застуванням ст. 69 КК України, послався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щиро покаялися, повністю визнали свою вину у вчиненому та активно сприяли встановленню істини по справі, а також вказав на їх позитивні характеристики та відшкодування потерпілим збитків.

Таке рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганства і маючи не зняту та не погашену судимість знову вчинив аналогічний злочин, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки.

Крім того, з мотивувальної частини вироку вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, всупереч вимог ст. 67 КК України, суд першої інстанції не визнавши дану обставину такою, що обтяжує покарання, не навів у вироку відповідних мотивів щодо такого рішення.

Твердження суду першої інстанції про те, що засуджені позитивно характеризується також є сумнівним з огляду на те, що вони ніде не працюють, а в матеріалах справи наявні лише характеристики з місця проживання в яких зазначено лише те, що на них не поступало зауважень до Старотаразької сільської ради щодо поводження в громадських місцях.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував належним чином особи винних та не навів у вироку відповідних мотивів чому дані про особи засуджених та вказані у вироку обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину і впливають на пом'якшення покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необгрунтованим та помилковим і є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання.

Виходячи з вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що твердження прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості та особі засуджених є обґрунтованим, а тому вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначення покарання слід скасувати і постановити по справі новий вирок відповідно до п.2 ч.1 ст. 378 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1., колегія суддів, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані щодо особи винних, зокрема те, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК України, приймає до уваги як обтяжуючу покарання обставину — вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і тому вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.3 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги як обставини, що пом’якшують покарання, їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів, –

Апеляційне подання заступника прокурора Кременецького району – задовольнити.

вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині призначення їм покарання – скасувати.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши 2 (два) роки іспитового строку.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

В решті вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – залишити без зміни.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

вирок може бути оскаржений або на нього може бути внесене касаційне подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Тернопільської області протягом одного місяця з часу його проголошення.

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області Ваврів І.З.

вирок не вступив в законну силу.

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області Ваврів І.З.