Справа №11-323 2010 р. 

Головуючий у 1-й інс-т. Харечко С.П.

Категорія: ст. 119ч.1 КК України

Доповідач: Квятковський А.С

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого: Коробова О.К.

Суддів: Шпинти М.Д., Квятковського А.С.

З участю прокурора: Войтюка А.М.

Засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду в м. Рівне апеляцію засудженого ОСОБА_2 та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, працююєТОВ "Фреш" - менеджер, з середньою освітою, не судимий,

засуджений за ст. 119 ч.1 КК України на три роки обмеження волі

Постановлено стягнути з ОСОБА_2на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 5800грн. моральної та майнової шкоди..

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 18 листопада 2010 року біля 13 год. 10хв., неподалік будинку №92 по вул.Київській в м. Рівне під час конфлікту, який виник у нього з водієм автомобіля "ЗИЛ" ОСОБА_8, 1948 року народження з приводу створення ним аварійної ситуації, наніс потерпілому удар рукою в обличчя, від якого він впав, вдарившись потиличною частиною голови об асфальт.

В результаті отриманого тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8 помер у Рівненській ЦМЛ..

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини у вчиненому вказує, що вирок суду в частині призначення йому покарання є незаконним і підлягає зміні частково. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність обставин, які пом'якшують покарання. Зокрема те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, після випадку надавав потерпілому першу допомогу, добровільно відшкодував потерпілим значну суму коштів, раніше до будь-якої відповідальності не притягувався. У випадку реального відбування покарання його сім'я та малолітній син будуть позбавлені можливості отримувати матеріальне забезпечення. Крім того, судом недостатньо враховано те, що потерпілий ОСОБА_8 порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , що змусило його екстренно гальмувати з метою уникнення ДТП.

Просить пом’якшити йому покарання застосувавши ст.75КК і звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вважають вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 надто суворим.

Враховуючи сукупність пом'якшуючих обставин, дані про його особу, добровільне відшкодування матеріальної шкоди просять застосувати ст.75 КК і звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор, який приймав участь у справі в суді першої інстанції апеляцію відкликав.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Винність засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину установлена сукупністю зібраних у справі доказів, які за згодою учасників судового розгляду в порядку вимог ст. 299 КПК не досліджувались, а фактичні обставини справи ніким не оспорювались і не оспорюються в апеляції.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 119 КК України є вірною.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі й ті, які зазначені в апеляції – вчинення злочину вперше, позитивну характеристику як особи, наявність на утриманні малолітньої дитини, активне сприяння розкриттю злочину і визначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті Кримінального кодексу (2341-14) за даний злочин.

Тому за таких обставин підстав для дальшого пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень по справі, які могли б бути підставою для зміни, чи скасування вироку немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – без задоволення.