Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 особисто та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 особисто та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування адміністративного позову позивачі зазначили, що ОСОБА_5 був мобілізований Сумським обласним військовим комісаріатом до лав Збройних Сил України 24 березня 2014 року, де проходив службу як молодший сержант у в/ч А1476 у складі 8 батареї 3-го дивізіону, 27 Сумського реактивного полку з місцем постійної дислокації у м. Суми та приймав участь у бойових діях. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов'язків ОСОБА_5 загинув від дій свого командира - старшого лейтенанта ОСОБА_6, який пострілом з табельної зброї "ПМ" в живіт, заподіяв молодшому сержанту тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого під час транспортування до медичного закладу в м. Артемівськ. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2,. та чоловіком ОСОБА_3, позивачі звернулися до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час проходження служби.

26 лютого 2016 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийняте рішення № 12, яким відмовлено в призначенні виплати членам сім'ї загиблого з тих підстав, що останній на час смерті знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а відповідно до положень статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) , якою затверджений "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975) призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дії у стані алкогольного сп'яніння.

Позивачі просять визнати це рішення протиправним та зобов'язати відповідача вчинити дії, пов'язані з призначенням і виплатою допомоги, зазначаючи, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок винних дій іншої особи та не пов'язана з перебуванням його у стані алкогольного сп'яніння.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправним рішення Міністерства оборони України від 26 лютого 2015 року № 12 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї та батькам загиблого військовослужбовця Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_5.

Зобов'язано Міністерство оборони України вчинити дії, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_5: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

У касаційній скарзі представник МОУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У своїх запереченнях позивачі вважають касаційну скаргу необґрунтованою, просять залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до загибелі молодшого сержанта ОСОБА_5 призвело порушення правил поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_6, а не дії загиблого, тому посилання відповідача при прийнятті рішення на положення статті 16-4 Закону та пункту 19 Порядку є необґрунтованим та протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх першої інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту першого пункту другого статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у п.п.1-3 п. 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (2947-14) , а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Ці положення також кореспондуються з Порядком № 975 (975-2013-п) .

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 (975-2013-п) , одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 2-4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Зі змісту статті 30 та частини першої статті 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Частиною шостою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та, членів їхніх сімей" та пунктом 12 Порядку № 975 (975-2013-п) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

За положеннями п. 10 Порядку № 975 (975-2013-п) , члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної, ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 (975-2013-п) керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і п. 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи і зазначені обставини встановлені судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 був мобілізований Сумським обласним військовим комісаріатом до лав Збройних Сил України 24 березня 2014 року, де проходив службу як молодший сержант у в/ч А1476 у складі 8 батареї 3-го дивізіону, 27 Сумського реактивного полку з місцем постійної дислокації у м. Суми та приймав участь у бойових діях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов'язків ОСОБА_5 загинув від дій свого командира - старшого лейтенанта ОСОБА_6, який пострілом з табельної зброї "ПМ" в живіт, заподіяв молодшому сержанту тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого під час транспортування до медичного закладу в м. Артемівськ.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2,. та чоловіком ОСОБА_3, позивачі звернулися до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час проходження служби.

26 лютого 2016 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийняте рішення № 12, яким відмовлено в призначенні виплати членам сім'ї загиблого з тих підстав, що останній на час смерті знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а відповідно до положень статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 (975-2013-п) призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дії у стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що застосування вогнепальної зброї старшим лейтенантом ОСОБА_6 було спровоковано поведінкою загиблого ОСОБА_5, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, порушував військову дисципліну в строю, не реагував на зауваження та накази командира.

Оскільки зі змісту вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2015 року вбачається, що до загибелі молодшого сержанта ОСОБА_5 призвело порушення правил поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_6, а не дії загиблого. Відповідно перебування ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння не знаходилося в причинному зв'язку з наслідками від дій засудженого.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що посилання відповідача на пункт "б" статті 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як на підставу для відмови позивачам у виплаті грошової допомоги є безпідставним, а тому позовні вимоги підглядають задоволенню.

Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

За приписами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Скасувати, встановлене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року, зупинення виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.