11-141/2010 Про незаконне придбання з метою власного вживання наркотичних засобів - 23.06.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі 23 червня 2010 року кримінальну справу за апеляційним поданням помічника прокурора Тернопільського району на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 29 травня 2001 року Тернопільським міським судом за ст.ст. 140 ч.2, 229-6 ч.1, 229-13 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі; 28 травня 2004 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі; 02 листопада 2006 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі

за ч.2 ст. 309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинений ним за наступних обставин злочин:

16 вересня 2009 року ОСОБА_1 під час замісної підтримуючої терапії в Тернопільському обласному наркологічному диспансері, що знаходиться на вулиці

Категорія – ч.2 ст.309 КК Головуючий у 1 інстанції - Багрій Т.Я.

Справа № 11-141 Доповідач – Ваврів І.З.

Тролейбусній в м. Тернополі, отримав 7 таблеток лікарського наркотичного засобу Метадон, з яких 3 вжив перорально, а 4 таємно виніс. 17 вересня 2009 року під час замісної підтримуючої терапії в Тернопільському обласному наркологічному диспансері ОСОБА_1 отримав 6 таблеток лікарського наркотичного засобу Метадон, помістив їх у поліетиленовий пакет в якому знаходилось 4 таблетки Метадону, які він виніс напередодні, та незаконно перевозив їх у маршрутному таксі. Того ж дня під час обшуку в дома у ОСОБА_3, що знаходиться на АДРЕСА_2 в м. Тернополі, працівниками міліції було виявлено у ОСОБА_1, який там знаходився, 10 таблеток, які містять метадон масою 0,0993 грам, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Крім того, 9 жовтня 2009 року приблизно в 11 годині на вулиці Підлісній в с. В. Гаї Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_1 знайшовши на смітнику 5 таблеток наркотичного засобу Метадон, загальною масою 0, 065 грам, які помістив у кишеню куртки та пішов до зупинки громадського транспорту, однак побачивши працівників міліції викинув незаконно придбаний ним наркотичний засіб на узбіччя дороги.

В апеляційному поданні, помічник прокурора Тернопільського району, яка приймала участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2010 року скасувати з мотивів невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання за цією статтею 4 роки позбавлення волі.

Заслухавши суддю доповідача; прокурора, який вважає, що висновок суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є необгрунтованим і таким, що грубо порушує вимоги ст. 65 КК України, оскільки при призначенні покарання не в повній мірі враховано особу винного, який раніше був неодноразово судимий, в зв'язку з чим просить даний вирок скасувати та постановити новий, яким призначити засудженому покарання у виді 4 років позбавлення волі; засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які вирок суду вважають законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, кваліфіковані правильно і в апеляції не оспорюються.

Разом з тим, доводи прокурора про те, що суд призначив засудженому надмірно м'яке покарання заслуговують на увагу.

Відповідно до п.9 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 24.10.2003, № 7 (v0007700-03) "Про практику призначення судами кримінального покарання" рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Проте, суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на те, що ОСОБА_1 щиро покаявся, сприяв слідству у розкритті злочину та вчинив злочин із-за тяжких особистих обставин, а саме — захворювання опійною наркоманією, внаслідок якої він є залежним від наркотичних засобів, що спонукало його до вчинення злочинів.

Колегія суддів вважає, що таке рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 67 КК України вчинення злочину особою у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів є обставиною, яка обтяжує покарання, а тому вказівка у вироку суду першої інстанції на дану обставину як таку, що пом'якшує покарання і є однією з підстав для застосування ст. 75 КК України, є безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і знову, маючи непогашену судимість, вчинив аналогічний злочин, за який його засуджено.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 та приймаючи рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, всупереч вимог ст.ст. 65, 75 КК України, судом першої інстанції не взято до уваги особу засудженого та його попередню злочинну діяльність і помилково зроблено висновок про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Аналіз вказаних обставин свідчить про стійкість протиправної поведінки засудженого ОСОБА_1, а тому колегія суддів вважає, що звільнення його від відбування покарання з випробуванням є неможливим.

Виходячи з цих міркувань, колегія суддів приходить до висновку, що твердження прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості та особі засудженого є обґрунтованим, а тому вирок суду щодо ОСОБА_1, в частині призначення покарання, слід скасувати і постановити по справі новий вирок відповідно до п.2 ч.1 ст. 378 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1., колегія суддів, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані щодо особи винного, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, бере до уваги його попередню злочинну поведінку і тому вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги як обставини, що пом’якшують покарання, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів, –

Апеляційне подання заступника прокурора Тернопільського району – задовольнити.

вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання – скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

В решті вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 – залишити без зміни.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

вирок може бути оскаржений або на нього може бути внесене касаційне подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Тернопільської області протягом одного місяця з часу його проголошення.