Справа 11а –4 59/2010 р. 

Головуючий у суді І інстанції Ковальова О.Б.

Категорія ст. 121 ч. 1 КК 

Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Драного О.П.,

суддів Лещенка Р.М., Палічука А.О.,

при секретарі Ковальовій Н.Д.,

за участю прокурора Науменка В.В.,

засудженого ОСОБА_3,

захисника-адвоката ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженець с. Калинівка Знам’янського

району Кіровоградської області, мешканець

м. Олександрія, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу цього органу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 11500 грн. у відшкодування моральної шкоди. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1389 грн. 72 коп. за проведення судово-імунологічної експертизи та експертизи холодної зброї.

Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, за таких обставин.

16 серпня 2009 року близько 01-00 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_3 прийшов до квартири АДРЕСА_1, за місцем свого проживання, де в зазначений час знаходились його рідний брат ОСОБА_6 разом з компанією своїх друзів, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на кухні вживали спиртні напої. Під час сварки та бійки зі своїм братом ОСОБА_6, на грунті неприязних відносин з ОСОБА_5, що раптово виникли, так як той схопив засудженого за руку, намагаючись зупинити дії останнього щодо його брата, ОСОБА_3 умисно наніс ножове поранення ОСОБА_5 у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням легенів та виникненням гемопневмотораксу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №947 від 15.09.2009 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що були небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

В своїй зміненій апеляції прокурор просить скасувати вирок суду через м’якість призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, посилаючись на те, що він скоїв тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, а тому суд безпідставно застосував до нього положення ст. 75 КК України. Також просить виключити з вироку стягнення з засудженого судові витрати за проведення експертиз.

Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, який підтримав змінену апеляцію, засудженого та його захисника, які вважають що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, дослідивши дані, що характеризують особу засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину стосовно потерпілого ОСОБА_5, що у повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, зокрема: показаннями самого засудженого про обставини заподіяння ним умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, протоколом огляду місця події (а.с.6-9, 13), висновком судово-медичної експертизи №947 (а.с.82-84).

Дії ОСОБА_3 правильно були кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121 КК України, так як він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, і така кваліфікація дій засудженого ніким з учасників судового розгляду справи не оскаржується.

Однак, призначаючи ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції належним чином не врахував особу засудженого, ступінь тяжкості скоєного ним злочину. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_3 хоча раніше і не судимий, позитивно характеризується за місцем своєї колишньої роботи, однак він вчинив тяжкий злочин, за який санкцією ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Тому призначення засудженому ОСОБА_3 покарання зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, не відповідає ступені тяжкості скоєного ним злочину, а тому вирок суду з цих підстав, в частині звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, підлягає скасуванню.

Що стосується судових витрат по справі, то суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з засудженого у прибуток держави витрати за проведення по справі двох експертиз, а тому апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 362, 378, 379 КПК України, колегія суддів

Змінену апеляцію прокурора задовольнити частково.

вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року стосовно ОСОБА_3, в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, скасувати.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Міру запобіжного заходу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі апеляційного суду.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 8 червня 2010 року, зарахувавши в нього знаходження останнього під вартою з 16.08.2009 року по 25.08.2009 року.

В решті вирок залишити без зміни.

вирок може бути оскаржений в касаційному порядку в Верховний Суд України через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.