612/598/15-а Про скасування постанови митних органів у справі про порушення митних правил - 23.11.2016 Прийняття

за касаційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 140/80700/15 від 08 вересня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами проведення митного контролю 08 вересня 2015 року посадовою особою Харківської митниці ДФС прийнято постанову, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають фактичним обставинам, які встановлені в оскаржуваній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувсь до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 140/80700/15 від 08 вересня 2015 року, прийняту т.в.о. заступника начальника Харківської митниці ДФС Гриценко Сергією Михайловичем, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 гривень.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Водночас, ОСОБА_1 у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 грудня 2014 року позивачем через митний пост "Гоптівка" Харківської митниці ввезено на митну територію України автомобіль "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований у ОСОБА_3 та перебуває у митному режимі "транзит".

11 грудня 2014 року ОСОБА_1 подано заяву до Харківської митниці ДФС, в якій вказано про неможливість виконання транзитного переміщення транспортного засобу у зв'язку з викраденням у неї паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон, надавши копію талона-повідомлення № 4 від 08 грудня 2014 року про прийняття заяви про викрадення, виданого Цюрупинським РВ УМВС в Херсонській області.

Для перевірки отриманої заяви від позивача 11 березня 2015 року контролюючим органом надіслано лист до Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області та останнім, в свою чергу, підтверджено факт звернення 08 грудня 2014 року до цього відділу міліції із заявою про викрадення грошей та документів.

Вказаний факт було внесено до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 7467 та видано потерпілій талон-повідомлення № 4.

Однак, 08 вересня 2015 року т.в.о. заступника начальника Харківської митниці ДФС Гриценко С. М. прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 140/80700/15, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Таку позицію Близнюківського районного суду Харківської області підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Харківської митниці ДФС підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом першим статті 320 МК України встановлено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Загальні положення щодо митних режимів містяться у МК України (4495-17) , відповідно до частин першої та другої статті 71 якого вказано, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2014 року у митному режимі "транзит" в зону митного контролю митного посту "Гоптівка" Харківської митниці ОСОБА_1 ввезено на митну територію України автомобіль "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований у ОСОБА_3.

Визначення митного режиму "транзит" міститься у статті 90 МК України та означає митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 73 МК України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною четвертою статті 92 МК України встановлено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2014 року при ввезенні транспортного засобу ОСОБА_1 було подано письмову митну декларацію, в якій вказано напрямок переміщення "Росія-Польща-Австрія" та згідно з якою позивач була ознайомлена з вимогами статей 4, 95, 381, 470, 485 МК України.

Крім того під час ввезення на митну територію України автомобіля позивачем надано письмове зобов'язання про вивезення зазначеного автомобіля з митної території у строк, встановлений МК України (4495-17) .

Статтею 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 подано заяву до Харківської митниці ДФС, в якій вказано про неможливість виконання транзитного переміщення транспортного засобу у зв'язку з викраденням у неї паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон, надавши копію талона-повідомлення № 4 від 08 грудня 2014 року про прийняття заяви про викрадення, виданого Цюрупинським РВ УМВС в Херсонській області.

Загальні положення щодо порушень митних правил та відповідальності за них містяться у розділі XVIII Митного кодексу України (4495-17) .

Зокрема, у частині першій статті 458 МК України вказано, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що судами попередніх інстанцій закцентовано увагу лише на протоколі про порушення митних правил № 140/80700/15 від 02 квітня 2015 року та скасовано оскаржувану постанову з формальних підстав.

За змістом статті 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що МК України (4495-17) не встановлює обов'язку органу доходів і зборів щодо складення протоколу про порушення митних правил виключно за участі особи відносно якої він складається, проте контролюючим органом необхідно забезпечити явку особи.

Так, листом від 11 березня 2015 року ОСОБА_1 викликалася до Харківської митниці ДФС на 11:00 год. 19 березня 2015 року з метою встановлення наявності чи відсутності у її діях ознак порушення митних правил та згідно з повідомленням про вручення 17 березня 2015 року цей лист нею отримано особисто.

25 березня 2015 року позивачу повторно направлено листа з проханням з'явитися 01 квітня 2015 року, який нею отримано особисто 02 квітня 2015 року.

У зв'язку з неявкою позивача 02 квітня 2015 року контролюючим органом у її відсутності складено протокол про порушення митних правил № 140/80700/15.

Сліз зазначити, що чинним законодавством передбачено складання протоколу за відсутності особи, в діях якої вбачаються ознаки порушення митних правил.

Разом з цим, Харківською митницею ДФС забезпечувалась явка позивача, про що свідчать повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи, однак остання не з'являлась на розгляд питання для з'ясування наявності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується, що позивачем у десятиденний термін надіслано до Харківської митниці ДФС заяву про неможливість виконання транзитного переміщення транспортного засобу у зв'язку з викраденням у неї паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон, надавши копію талона-повідомлення № 4 від 08 грудня 2014 року про прийняття заяви про викрадення, виданого Цюрупинським РВ УМВС в Херсонській області.

Однак, листом Близнюківського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області № 28/241 від 20 березня 2015 року повідомлено відповідача про те, що станом на 18 березня 2015 року ОСОБА_1 до Близнюківського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області з питанням щодо втрати паспорту громадина України не зверталась.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність пояснень позивача з приводу отримання нею нового паспорту чи іншого документа, який посвідчує її особу, разом з цим невідомо місцезнаходження спірного автомобіля.

Відповідно до частини першої статті 192 МК України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Слід зауважити, що до теперішнього часу спірний транспортний засіб не був вивезений за межі митної території України.

ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначає про те, що автомобіль "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуває у ремонті, однак в підтвердження її доводів відсутні будь-які документи.

Беручи до уваги доводи контролюючого органу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано всіх обставин, а також не надано оцінки правопорушення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.