11-221 Про халатне поводження працівником міліції із табельною зброєю, що призвело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілого - 18.05.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями представника цивільного відповідача УМВС України в Житомирській області - ОСОБА_6, прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, захисника ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, раніше не судимого,

засуджено за ст. 367 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС України в Житомирській області строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного основного покарання з випробуванням протягом одного року шести місяців.

Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_5 судом покладені обов’язки :

Справа №11-221 Головуючий у суді 1 – інстанції Зіневич І.В.

Категорія справ ст. 367 ч.2 КК України Доповідач у суді 2- інстанції Слісарчук Я.А.

Головуючий у 1 інстанції:Свінцицький Л.В.

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ст. 49 ч.5, ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з УМВС України в Житомирській області на користь потерпілого ОСОБА_1 4133 грн. 87 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як визнав суд, ОСОБА_5 згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області №8 о\с від 27 січня 1999 року було призначено на посаду міліціонера другого оперативного взводу окремої роти міліції швидкого реагування беркут" з 29 січня 1999 року та присвоєно спеціальне звання "старший сержант міліції".

Відповідно до функціональних обов’язків старшого сержанта міліції, затверджених командиром ОРМОП ?еркут" УМВС України в Житомирській області 15 січня 2004 року ОСОБА_5 відповідає зокрема, за точне, вчасне і якісне виконання покладених на нього обов’язків по забезпеченню охорони громадського порядку, вимог щодо дотримання дисципліни та законності. Він зобов’язаний на основі вивчення обстановки визначити найбільш доцільні тактичні дії на місці несення служби; досконало знати нормативні акти, що регулюють діяльність ОВС і керуватися ними в практичній діяльності, мати завжди справну вичищену зброю, технічні засоби і досконало володіти ними.

10 грудня 2004 року ОСОБА_5 заступив на службу, з ним відповідно до витягу із книги інструктажів нарядів ОРМОП ?еркут" № 187 проведено інструктаж, а саме : практичне відпрацювання ввідних завдань щодо страхування та тактики взаємодопомоги в різних ситуаціях, звернено особливу увагу на постійне дотримання заходів особистої безпеки, підвищення пильності, готовності до відбиття нападу, вирішувати ввідні завдання по збірнику ситуаційних задач та алгоритмів правильних дій озброєного працівника міліції під час виконання службових завдань.

В цей же день о 13 год. від невідомої особи до чергової частини Житомирського МВ МВС України в Житомирській області по телефонній лінії "02" надійшло повідомлення про те, що на території пансіонату ?ісовий берег", який розташований в приміському лісовому масиві м. Житомира вул. Чуднівське шосе, 1 зібралась група осіб в кількості близько 15 чоловік і з’ясовують між собою стосунки.При цьому невідомий вказав, що конфліктуючі мають при собі вогнепальну і холодну зброю, погрожують один одному.

З метою перевірки даного факту до пансіонату ?ісовий берег" було спрямовано групу оперативного прикриття в складі 10 працівників ОРМОП ?еркут", екіпірованих бронежилетами, проти кульовими шоломами і автоматичною вогнепальною зброєю - автоматами АКСМ.

Прибувши на місце події, працівники міліції розділилися на декілька груп, одна з яких в кількості 3 працівників ОРМОП ?еркут" : прапорщика міліції ОСОБА_9, старших сержантів міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_10 направилась оглянути берег річки Тетерів та будинки для літнього відпочинку, які знаходились неподалік берега.

Підбігши до одного із будинків ОСОБА_5. помітив, що в протилежній від нього стороні знаходились 4 чоловіки, яким він дав команду "Стояти, міліція" та попередив, що у разі невиконання його команди відносно них буде застосована зброя. При цьому ОСОБА_5, будучи представником влади, діючи всупереч ч.1 ст.15-1 Закону України про міліцію, відповідно до якої працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася можуть виникнути підстави для її застосування, а також при затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування, всупереч вимогам Інструкції із заходів безпеки при поводженні із табельною вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України № 1444 від 25 листопада 2003 року, а саме : п.1.9.6., відповідно до якого категорично забороняється знімати запобіжник з положення "запобігання" у всіх випадках, не пов'язаних зі стрільбою; п.4.7.2 відповідно до якого категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні зброї немає необхідності та всупереч функціональним обов’язкам, зняв АКСМ із запобіжника та дославши патрон в патронник, підбіг до невідомих осіб і дав їм команду лягти на землю.

Підбігши до ОСОБА_1, який будь-яких правопорушень не вчиняв, і поваливши останнього на землю, ОСОБА_5 в порушення вимог ст.15 Закону України про міліцію, якою передбачено у яких випадках працівники міліції як крайній захід мають право застосувати вогнепальну зброю, та вищевказаних пунктів Інструкції із заходів безпеки при поводженні із табельною вогнепальною зброєю, внаслідок необережного та недбалого поводження із табельною зброєю - автоматом АКСМ, здійснив постріл у притул в спину лежачому обличчям до землі ОСОБА_1, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, а саме : вогнепальне наскрізне поранення грудної клітки з наявністю вхідного отвору на задній поверхні грудної клітки на рівні 4 грудного хребця, раневого каналу, який проходить ззаду на перед справа наліво знизу вверх з переломом 3 ребра справа, наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені, перелом 2 ребра зліва та вихідним отвором на передній поверхні грудної клітки зліва по середньо-ключичній лінії на рівні 2 ребра, яке ускладнилося розвитком кровотечі, гемарогічного шоку та призвело до оперативного втручання - видалення верхньої долі лівої легені.

На вирок суду подані апеляції.

Прокурор та представник цивільного відповідача УМВС України в Житомирській області вирок в частині цивільного позову про стягнення з управління на користь ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди просять скасувати. Представник управління просить постановити новий вирок про відмову в задоволенні позову за безпідставністю, а прокурор просить справу в частині вирішення цивільного позову направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Апелянти вказують на те, що суд безпідставно стягнув з УМВС України в Житомирській області на користь потерпілого матеріальну та моральну шкоду оскільки відповідно до вимог чинного законодавства вказані кошти компенсуються за рахунок держави і підлягають стягненню з державного бюджету.

Крім цього, прокурор не погоджується з розміром моральної шкоди, вважає її завишеною.

Захисник ОСОБА_4 вирок просить скасувати, а справу закрити. Вказує на те, що висновок суду про винність його підзахисного ОСОБА_5 у вчиненні злочину за який він засуджений не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, частково задовольнити апеляцію представника цивільного відповідача і залишити без задоволення апеляцію захисника, засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_4 про задоволення апеляцій захисника, прокурора і представника цивільного відповідача, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, який просив задовольнити його апеляцію, та не заперечував проти задоволення апеляцій прокурора і захисника, потерпілого ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 про законність і обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції представника відповідача, прокурора підлягають частковому задоволенню, а апеляцію захисника слід залишити без задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин наведених у вироку стверджується зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку.

Суд послався на показання потерпілого, свідків, висновку судово-медичної експертизи та інші докази.

З показань потерпілого ОСОБА_1 видно, що 10 грудня 2004 року під час перебування на території пансіонату "Лісовий берег" до нього підбігли озброєні люди в масках.Наблизившись до нього ОСОБА_5 крикнув: "стояти міліція" та лягати на землю".Він ліг на землю, ОСОБА_5 вдарив його ногами по ногах, розвів їх в сторони.Затим він відчув як в спину вперся автомат, його обшукали руками по куртці, після чого пролунав постріл, йому стало важко дихати.

Під час проведення відтворення обстановки і обставин події вчинення злочину ОСОБА_1 розповів та показав за яких обставин йому були заподіяні тілесні ушкодження.

Показання свідка ОСОБА_11 свідчать про те, що коли він, ОСОБА_1 та інші особи перебували на території пансіонату "Лісовий берег" до них підбігли працівники міліції і наказали лягати на землю.Він виконав їх команду і ліг на землю.Трохи вище на пагорбі лежав потерпілий.Він почув ОСОБА_1 йому повідомив, що його підстрелили.В потерпілого він зброї не бачив.

У висновку судово-медичної експертизи зазначені характер та локалізація тілесних ушкоджень, які були виявлені у потерпілого ОСОБА_1

Оцінивши вказані докази по справі та інші зібрані по справі докази, які зазначені у вироку, суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_5, будучи службовою особою вчинив службову недбалість, тобто неналежно виконав своїх службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки потерпілому ОСОБА_1 і правильно кваліфікував його дії за ст. 367 ч.2 КК України.

Суд обгрунтовано визнав достовірними і об’єктивними показання потерпілого ОСОБА_1 про обставини застосування до нього вогнепальної зброї ОСОБА_5, оскільки його показання узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, які викривають ОСОБА_5 у вчиненні злочину.

Суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не погрожував ОСОБА_5 ножем і останній безпідставно застосував до нього вогнепальну зброю.

Покарання призначене судом ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З матеріалів справи видно, що суд обгрунтовано стягнув саме з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 як моральну так і матеріальну шкоду, оскільки ОСОБА_5 на час заподіяння шкоди знаходився в трудових відносинах з УМВС України в Житомирській області, а відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Стягуючи моральну шкоду суд дотримався положень ст. 23 ЦК України, при цьому врахував обсяг моральних страждань, які зазнав потерпілий від протиправних дій засудженого та повною мірою виходив із засад розумності і справедливості, і обгрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 250 000 грн. моральної шкоди. Підстав для зменшення розміру моральної шкоди, про що зазначає в апеляції прокурор, колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди суд допустився помилки.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 заявив позов про стягнення з УМВС України в Житомирській області 4133,87 грн. матеріальної шкоди. Постановляючи вирок суд стягнув на користь потерпілого вказану суму матеріальної шкоди.Вирішуючи вказане питання суд не звернув увагу, що позивач надав докази про заподіяння йому матеріальної шкоди лише на загальну суму 3339,70 грн.(2439,70-кошти витрачені на лікування і 900 грн – вартість пошкодженого злочином майна).