11-217/10 Про незаконне заволодіння транспортним засобом, скоєне двома особами за попередньою змовою між собою - 18.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5, прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луцька Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого Луцьким міськрайонним судом Волинської області вироком від 11.01.2006 року за ст.ст. 15 ч.3, 162 ч.1, 342 ч.2, 345 ч.2, 70, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з 3-річним іспитовим строком. Згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.07.2008 року покарання за даним вироком зменшено до 2 років обмеження волі, засуджено:

- за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання призначеного за даним вироком, ОСОБА_3 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2006 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_3 виправдано, у зв’язку з недоведеністю вини.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено рахувати з 15 червня 2009 року, зарахувавши в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 03 квітня по 05 липня 2007 року;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Луцька Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого в магазині "Сантехніка" помічником продавця-консультанта, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, засуджено:

- за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 289 КК України ОСОБА_4 виправдано, у зв’язку з недоведеністю вини.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

В строк відбуття покарання ОСОБА_4 зараховано перебування його під вартою з 15 по 18 червня 2009 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати по справі за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 486, 77 грн., судово-трасологічної експертизи в сумі 486,77 грн., автотоварознавчої експертизи в сумі 486,78 грн., а всього на загальну суму 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 32 коп., а саме по 730 (сімсот тридцять) грн. 16 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по справі за проведення судово-наркологічної експертизи в сумі 184,14 грн., судово-психіатричної експертизи в сумі 306,90 грн., а всього на загальну суму 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати по справі за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 337 (триста тридцять сім) грн. 59 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що вони 15 червня 2009 року близько 03 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_3, проникли в салон автомобіля марки "ВАЗ 2101", 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, пошкодивши електропроводку рульового управління автомобіля, шляхом запуску двигуна, почали рух автомобілем буз будь-якого дозволу власника, внаслідок чого незаконно заволоділи вищевказаним автомобілем, чим завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 15 000 грн.

У своїх апеляціях:

- захисник – адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вказує на незаконність вироку в зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України виключно на підставі припущень, при відсутності жодного прямого доказу. Покази свідків, висновки експертиз та інші матеріали справи є не послідовними та містять суперечності.

Просить вирок суду скасувати, а справу щодо ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд;

- прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. Вважає, що судом прийнято невірне рішення щодо виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України та ОСОБА_4 за ч.1 ст. 289 КК України.

Просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким визнати винними: ОСОБА_3 у вчиненні ч. 2 ст. 186 та ч.2 ст. 289 КК України, на підставі ст. 70, 71, 72 КК України призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна та ОСОБА_4 – у вчиненні ч.ч.1, 2 ст. 289 КК України, на підставі ст. 70 КК України призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечив апеляцію адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали свою апеляцію та частково апеляцію прокурора, ОСОБА_4 та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора, а стосовно вирішення апеляції захисника ОСОБА_8 поклались на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб незаконного заволодіння транспортним засобом, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що 13 червня 2009 року о 13 год. він припаркував свій автомобіль "ВАЗ 2101" біля будинку АДРЕСА_3. 15.06.2009 р. біля 04 год. працівники міліції повідомили, що його автомобіль намагалися викрасти. Вийшовши на вулицю побачив, що автомобіль був зміщений на 1-2 метри від того місця, де його поставив. Була вирвана проводка замка запалювання;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 14.06.2009 р. він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходився на чергуванні. Близько 04 год. оператор пульту повідомив, що працівникам міліції необхідна допомога по затриманню осіб по АДРЕСА_3, які намагалися викрасти автомобіль. Прибувши на місце побачили, в автомобілі ВАЗ, який почав рух заднім ходом, один хлопець сидів за кермом, а інший з передньої сторони пасажира. Побачивши працівників служби охорони вони кинули автомобіль та почали втікати. Він затримав підсудного ОСОБА_3 біля Варшавського ринку;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 14.06.2009 р. він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 знаходився на чергуванні. Близько 04 год. оператор пульту повідомив, що працівникам міліції необхідна допомога по затриманню осіб по АДРЕСА_3, які намагалися викрасти автомобіль. Прибувши на місце, побачили в автомобілі ВАЗ, який почав рух заднім ходом, дві особи, які побачивши їх, почали втікати і вони почали їх переслідувати. Він затримав підсудного ОСОБА_4, після чого визвали слідчо-оперативну групу;

- показаннями свідка ОСОБА_13 та оголошеним в судовому засіданні його показаннями, про те, що 15 червня 2009 року він ніс службу по охороні громадського порядку в м. Луцьку разом з ОСОБА_14, ОСОБА_15. Близько 05 год. вони отримали повідомлення з чергової частини Луцького МВ УМВС про те, що невідомі хлопці по АДРЕСА_3 намагаються викрасти автомобіль. Приїхавши на місце ними та працівниками ПП "Скорпіон-Плюс" були затримані ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Коли оглядав зовні автомобіль то помітив, що на передній панелі біля керма було вирвано проводку. (т.1 а.с.237);

- показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що вона була запрошена понятою під час проведення відтворення та обстановки події зі свідком, прізвища якого вже не пам’ятає, під час проведення слідчої дії свідок все розповідав та показував добровільно, тиску до нього з боку працівників міліції не застосовувалося;

- протоколом огляду місця події від 15.06.2009 року, під час якої було зафіксовано обстановку скоєння злочину та всі виявленні сліди на місці події;

- протоколами пред’явлення особи для впізнання від 15.06.2009 р. під час яких свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, впізнали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як осіб, які о 04 год. викрадали автомобіль по АДРЕСА_3, де були затримані працівниками приватної охорони;

- протоколами очних ставок від 15.06.2009 р. між свідком ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідком ОСОБА_11 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно яких свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що саме ОСОБА_17 та ОСОБА_4 15.06.2009 року приблизно о 04 год., у дворі будинку АДРЕСА_3, знаходилися в автомобілі "ВАЗ-2101", а коли помітили охоронців, почали втікати з автомобіля, де й були затримані. Свідки вказали, що коли підходили до автомобіля то чули, що двигун автомобіля працював;

- протоколами очних ставок від 16.06.2009 року між свідком ОСОБА_18 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно яких свідок ОСОБА_18 показав, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15.06.2009 року приблизно о 04 год. у дворі будинку АДРЕСА_3 проникли в автомобіль "ВАЗ-2101", де завели двигун і намагалися виїхати з даного двору, в той час коли він стояв поблизу і говорив їм, щоб вони відмовилися від свого задуму викрасти автомобіль, оскільки можуть бути схоплені працівниками міліції, а згодом до автомобіля, який викрадали його знайомі, під'їхав автомобіль працівників міліції, які затримали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, коли вони втікали. (т.1 а.с.59-60);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_18 від 16.06.2009 року, під час якого свідок показав на місці за участю понятих, як саме, при яких обставинах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем "ВАЗ-2101" у дворіАДРЕСА_3 в ночі 15.06.2009 року;

- висновком судово-товарознавчої експертизи №26 від 23.07.2009 року, згідно якої вартість автомобіля з урахуванням зносу складає 12940,38 грн.. Вартість матеріальної шкоди завдано власнику ТЗ складає 180.75 грн.

Враховуючи, що показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 являються послідовними, логічними і відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються доказами по справі зібраними в ході досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні, то підстав ставити їх під сумнів в суду немає, а тому суд першої інстанції підставно поклав їх в основу вироку.

Показання засуджених ОСОБА_3 про те, що він транспортний засіб разом з ОСОБА_4 не викрадав, з ОСОБА_4, що крадіжку автомобіля він скоїв сам і ОСОБА_3 до неї не причетний, суд першої інстанції вірно розцінив як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

З урахуванням вищенаведеного, посилання захисника ОСОБА_1 на однобічність та неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на те, що ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України виключно на підставі припущень, при відсутності жодного прямого доказу, і що суд у в основу вироку поклав непослідовні та суперечливі показання свідків, колегія суддів вважає безпідставним.

Посилання ж прокурора у своїй апеляції необґрунтоване виправдання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України не заслуговують на увагу.

В ході судового слідства судом першої інстанції обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та ОСОБА_4 - за ч. 1 ст. 289 КК України не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_19 показав, що ОСОБА_3 на нього не нападав та не викрадав в нього гроші, після вчинення злочину відносно нього бачив ту особу, яка на нього напала, коли їхав в маршрутному таксі. Пояснив, що помилково вказував на ОСОБА_3, як на особу, яка вчинила на нього напад.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення майна у потерпілого ОСОБА_19 досудовим слідством та державним обвинуваченням не представлено, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виправдати ОСОБА_3 по даному епізоду обвинувачення в зв’язку з недоведеністю його вини у вчинені злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

Не знайшло свого підтвердження і обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України

Зокрема, у відповідності до протоколу огляду місця події від 15.06.2009 року в ньому зроблено дописку про вилучення слідів пальців рук, що видно неозброєним оком. В протоколі не вказано, звідки конкретно були вилучені ці відбитки пальців рук, чи вони були запаковані та опечатані. Вказані відбитки пальців рук не визнані речовими доказами і не приєднані до матеріалів справи.

Допитані судом першої інстанції експерт Луцького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_20 показав, що не пам’ятає, чи вилучалися відбитки пальців рук і звідки вилучалися, а понятий ОСОБА_21 показав, що постійно при огляді місця події не був, розписався в протоколі і пішов, а потім повернувся. При йому на склі автомобіля відбитків пальців не шукали і не вилучали.

З огляду на зазначене суд прийшов до правильного висновку, що вилучені відбитки пальців рук 15.06.2009 року з автомобіля НОМЕР_2 є недопустимими доказами, так як отриманні із порушенням процесуальних правил збирання, приєднання до матеріалів кримінальної справи, фіксування процесуальної дії та отриманні з порушенням встановленого порядку проведення процесуальної дії.

Інших будь-яких доказів, що свідчили б про винність ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину слідством та судом не здобуто і можливість здобуття вичерпана, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, суд підставно виправдав ОСОБА_4 за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми умисними діями, спрямованими на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, скоїли злочин, передбачений ст. 289 ч.2 КК України,

При обранні засудженим покарання суд, на підставі ст.ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочину, відсутність обставин, які пом’якшують покарання та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, всі обставини справи та дані про особи винних. А саме те, що:

- ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, роботи, де позитивно характеризується, шкода потерпілому ОСОБА_7 в сумі 1000 грн. відшкодована, враховуючи його молодий вік, суд прийшов до правильного висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і обрав йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ст. 289 ч.2 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до ст. 75 КК України;

- ОСОБА_3 вину не визнав, раніше судимий, вчинив злочин не відбувши покарання у виді обмеження волі, шкода потерпілому не відшкодована, тому суд прийшов до вірного висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, однак обрав йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ст. 289 ч.2 КК України без конфіскації майна.

Враховуючи вищевикладене, підстав для зміни чи скасування вироку з підстав, зазначених у апеляціях, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

Апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без зміни.