Справа № 11-395 2010р. Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Желіховський В.М.

Доповідач: Дедик В.П.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Пасько Д.П.

суддів: Дедик В.П., Старинця Ю.В.

за участю прокурора: Краєвської Н.І.

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула 12 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями держобвинувача Літинського р-ну, потерпілої ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Літинського райсуду від 19 січня 2010 року, яким

ОСОБА_3, 1975р.н.,

раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4р. позбавлення волі; за ч. 4ст. 185 КК України на 6р. позбавлення волі;

за ст. 304 КК України на 1р. позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено у вигляді 6р. позбавлення волі.

ОСОБА_4, 1987р.н., раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4р. 6міс. позбавлення волі.

ОСОБА_5, 1965р.н., раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3р. позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 5р. позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_5 призначено у вигляді 5р. позбавлення волі.

На підаставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Стягнуто з засуджених солідарно на користь ОСОБА_1 17848грн., на користь Літинського вузлу – 1905грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь СТ "Іванна" с. Літинка 15513гр. 48коп.

Вирішено речові докази – автомобіль БМВ 7501 д.н. НОМЕР_1 та автомобіль ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_2 повернути власникам, дерев’яні сани та мішки – знищити та скасувати арешт, накладений на 3/10 частини будинку АДРЕСА_1 та автомобіль НОМЕР_2.

На підставі вироку засуджених визнано винним в тому, що вони за попередньою змовою з особою відносно якою справа виділена в окреме провадження, 13.01.04р., біля 24год. таємно викрали з приміщення складу із запчастинами ВАТ "Племзавод Україна" в с. Радянське Літинського р-ну майно на загальну 7721грн. 91коп.

1.02.04р. засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особа справа відносно якої виділена в окреме провадження, біля 2год. таємно викрали з приміщення свиноферми ПУ №32 в с. Гущинці Калинівського р-ну 6 поросят на загальну суму 1600грн. 15коп.

21.02.04р. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та особою справа відносно якої виділена, біля 23 год. таємно викрали з магазину №53 у с. Українка Літинського р-ну майно на загальну суму 778гр. 26коп.

4.03.04р. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особою, справа відносно якої виділена, біля 24год., з приміщення Кулижського вузла поштового зв’язку в с. Кулига Літинського р-ну таємно викрали майно на загальну суму 1905грн.

26.11.04р. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та особою справа відносно якої виділена, біля 24 год. таємно викрали майно на загальну суму 15513грн. 48коп.

26.07.05р. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особою, справа відносно якої виділена, біля 24 год. таємно викрали з приміщення складу ВАТ "Племзавод "Україна" в с. Радянське Літинського р-ну майно на загальну суму 3470грн. 36коп.

1.11.05р. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, біля 0год., таємно викрали з магазину "Едем" в с. Селище Літинського р-ну майно на загальну суму 14039грн. 92коп.

Крім того, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_4, 11.03.1987р., був неповнолітнім, умисно запропонував останньому та в подальшому, до настання повноліття, з ним вчинив 5 крадіжок чужого майна, чим втягнув його у злочинну діяльність.

В апеляції держобвинувач просить вирок суду скасувати та повернути на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суд необґрунтовано виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину організованою злочинною групою і у зв’язку з цим перекваліфікував дії засуджених на ч. 3 та ч. 4 ст. 185 КК України, не зазначивши мотиви такого рішення. Також у зв’язку з цим вважає, що призначене покарання засудженим є надто м’яким.

В апеляції потерпіла ОСОБА_6 просить перекваліфікувати дії засуджених на ч. 5 ст. 185 КК України, повністю задовольнити її цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, скасувати рішення про зняття арешту з автомобіля НОМЕР_2.

В апеляції захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, оскільки ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв злочини неповнолітнім, перебуваючи на підписці про невиїзд не допустив правопорушень, влаштувався на роботу, а тому вважає, що до обраного покарання необхідно застосувати ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляцію з мотивів наведених в ній, потерпілу ОСОБА_6, яка просить задовольнити позов, заявлений нею в повному об’ємі та скасувати рішення зняття арешту з автомобіля БМВ до відшкодування шкоди, засудженого ОСОБА_4, який просить задовільнити апеляцію його захисника та звільнити від відбування покарання, застосувати ст. 75 КК України, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які просять залишити вирок без змін, оскільки міра покарання призначена, виходячи із обставин про роль кожного у скоєних злочинах, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5, який вважає вирок законним щодо перекваліфікації дій засуджених з ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки судом повно наведені мотиви за яких суд прийшов до висновку про відсутність організованої, злочинної групи, також призначене покарання ОСОБА_5 є таким, що відповідає вимогам Закону, є достатньою, враховуючи всі пом’якшуючі обставини, для виправлення засудженого, без реального позбавлення волі, також ОСОБА_5, перебуваючи на волі, буде відшкодовувати шкоду потерпілим, оскільки працює; вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій судова колегія вважає, що апеляції прокурора та захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а апеляцію потерпілої ОСОБА_6 слід задовільнити частково.

Не погоджуючись з перекваліфікацією дій засуджених з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 3 та ч. 4 ст. 185 КК України, прокурор в апеляції зазначив, що вчинення всіх епізодів злочинів учасниками організованої злочинної групи до якої входили засуджені та особа, справа відносно якої виділена, здійснювалась по заздалегідь задуманому плану, з чітким розподілом ролей кожного з учасників групи, при цьому попередньо всіма учасниками визначався об’єкт вчинення крадіжки, визначався транспорт, що доставляв учасників до місця скоєння злочину і вивозив крадене, планувався час вчинення злочинів, спосіб проникнення та шляхи відступу, проте не зіслався на докази в кримінальній справі, які б це підтверджували.

Зокрема, в кримінальній справі відсутні такі докази, які б свідчили про утворення стійкого об’єднання у кількості 3 і більше чоловік, про це і свідчить та обставина, що всі скоєні злочини не скоювались всіма 4 особами, як про це зазначає в апеляції прокурор.

Із показів засудженого ОСОБА_4 на досудовому слідстві вбачається, що злочини скоювались ним з ОСОБА_3 з яким вони перебували у дружніх стосунках, а засуджений ОСОБА_5 та особа відносно якої справа виділена не приймала участі у виборі об’єкту де здійснювались злочини, з ними не обговорювались деталі скоєнних злочинів, вони тільки підвозили їх з ОСОБА_3 до населеного пункту де здійснювалась крадіжка, а потім відвозили їх з викраденим, не перебували біля місця скоєння злочину та не приймали участь у проникненні до приміщень, їх не ставили до відома про деталі скоєних крадіжок ( т. 2 а.с. 36, 38-39,40-42,72,117, т. 1 а.с. 61-62).

Також засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в суді пояснював, що крадіжки він скоював безпосередньо з ОСОБА_4, а ОСОБА_5 по окремих епізодах перевозив викрадене майно, він його не ставив до відома про деталі скоєння крадіжок ( т. 2 а.с. 48-53,70, т. 1 а.с. 130-131).

Із показів ОСОБА_3 вбачається, що окремі крадіжки, зокрема із магазину в с. Літинка та із свиноферми ПУ №32 пропонував скоїти ОСОБА_4, розповідав про деталі, оскільки знав місцевість.

Саме засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом певний час, разом працювали у окремих громадян по найму, викраденим розпоряджались на власний розсуд, продукти харчування вживали, а ОСОБА_5, зокрема, оплачували послуги, пов’язані з транспортуванням.

Засуджений ОСОБА_5 також не давав показів, які б свідчили про те, що він приймав участь у плануванні скоєних крадіжок, був обізнаний з усіма подробицями скоєних крадіжок ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виходячи із зібраних доказів суд вірно зазначив у вироку, що не здобуто доказів тому, що мала місце в даному випадку організована група, а ОСОБА_3 як організатор приймав рішення про час і місце всіх скоєних злочинів та визначав хто саме буде приймати участь у скоєних крадіжках, по справі не встановлено, щоб розроблялись способи прикриття злочинної діяльності, ОСОБА_3 не розподілив кошти між засудженими, а тому суд прийшов до вірного висновку про скоєння злочинів за попередньою змовою.

Суд також вірно призначив покарання засудженим, виходячи із ролі кожного та кількості скоєних крадіжок.

Оскільки засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були безпосередніми виконавцями скоєних крадіжок, то суд вірно обрав їм покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, а тому немає підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_4, як про це зазначає в апеляції захисник в його інтересах.

Зважаючи на роль ОСОБА_5 у скоєних ним злочинах та на ряд пом’якшуючих обставин, які наведені у вироку, який щиро розкаявся, позитивно характеризується по місцю роботи і проживання, бажає відшкодувати заподіяну шкоду так як має постійне місце роботи, при відсутності обтяжуючих обставин, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_5 може бути виправлений та перевихований без ізоляції його від суспільства, а зазначене в апеляції прокурора посилання, що суд не мотивував рішення про застосування ст. 75 КК України не відповідає дійсності.

Також судова колегія не вбачає підстав для посилення покарання відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки суд належним чином мотивував рішення щодо призначеного покарання вказаним засудженим, а підстав для скасування вироку у зв’язку з невірною кваліфікацією не встановлено.

Разом з тим суд у вироку не навів мотивів чому відмовив у позові про відшкодування моральної шкоди на користь СТ "Іванна".

Також не мотивовано рішення про зняття арешту з автомобіля НОМЕР_2 та з частини будинку АДРЕСА_1.

Тому, в цій частині підлягають задоволенню апеляційні вимоги ОСОБА_6 про скасування арешту та повернення автомобіля НОМЕР_2, оскільки по справі заявлені цивільні позови, також підлягає скасуванню вирок в частині розгляду цивільного позову СТ "Іванна".

Суд також безпідставно зазначив у вироку, що злочини скоєно за попередньою змовою з ОСОБА_9, хоча справа відносно нього виділена у окреме провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 365, 366 КПК України, -

Апеляцію прокурора Літинського р-ну, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 – залишити без задоволення, апеляцію потерпілої ОСОБА_6 задовільнити частково.

Вирок в частині вирішення цивільного позову СТ "Іванна" до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати та повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд, в порядку цивільного судочинства, в той же суд, в іншому складі.

Виключити з вироку вказівку про зняття арешту з автомобіля НОМЕР_2 та з 3/10 частини будинку АДРЕСА_1 та про повернення речового доказу автомобіля НОМЕР_2 власнику.

Виключити з вироку вказівку про скоєння злочину за попередньою змовою з ОСОБА_9, зазначивши про скоєння злочину з особою, щодо якої справа виділена в окреме провадження.

В решті вирок Літинського райсуду від 19.01.2010р. відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін.