Справа № 11-315/10

Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст. 186 ч. 2, 187 ч. 2 КК України

ОВСІЄНКО В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

ІЛЬЧЕНКО А.М.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи по 1 інстанції на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Райгород Кам’янського

району Черкаської області, українця,

громадянина України, маючого

загальну середню освіту, неодруженого,

непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його особистою власністю. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з трирічним іспитовим строком з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Сміла Черкаської

області, українця, громадянина

України, з повною загальною,

середньою освітою, неодруженого,

непрацюючого, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 186 КК України4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 104 КК України звільнено від відбування призначеного йому покарання, якщо на протязі двох років не вчинить нового злочину, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації;

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України,

маючого середню освіту, неодруженого,

раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст. 69 КК України; за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 104 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з дворічним іспитовим строком з покладення на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 засуджені за те, що за попередньою змовою та разом, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 14 лютого 2009 року близько 22 години 15 хвилин, біля цвинтаря, по вул. Леніна в с. Мала Смілянка Смілянського району Черкаської області, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя і здоров’я, нанесли потерпілому ОСОБА_6 удари руками та ногами по голові та інших частинах тіла, чим заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді синців повік обох очей, лобу, перенісся, щік, лівої лопатки, крововиливів білкової оболонки обох очей, напали на потерпілого та відкрито заволоділи його ліхтариком, вартістю 20 гривень, срібним хрестиком, вартістю 100 гривень та ланцюжком, вартістю 200 гривень, чим заподіяли матеріальну шкоду на загальну суму 320 гривень.

Також вони, на тому ж місці, в той же день, близько 22 години 30 хвилин за попередньою змовою між собою, разом, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, і виразилося в тому, що ОСОБА_11 наніс ОСОБА_12 удари рукою по обличчю та тулубу, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синців повік лівого ока, лівої бічної поверхні тазу та зовнішньої поверхні, м’яких тканин лівого стегна та відкрито викрали у неї мобільний телефон "Нокіа-6060" вартістю 250 грн. з сім-карткою вартістю 10 грн., золоту обручку вартістю 1250 грн., золоту обручку вартістю 545 грн., золоті сережки, вартістю 750 грн., чим заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2555 грн.

В апеляції прокурор, що приймав участь у розгляді справи по 1 інстанції просить скасувати вирок за м’якістю призначеного судом покарання засудженим.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілого ОСОБА_6, який від свого імені та від імені своєї жінки, потерпілої ОСОБА_12, просить вирок залишити без змін, засуджених та їх захисників, які просять вирок залишити без змін, колегія суддів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Винність ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у скоєнні злочинів при обставинах вказаних у вироку підтверджена зібраними по справі та перевіреними судом доказами і ніким не оспорюється.

Судом ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дії за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.

При обранні міри покарання ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи, обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання. Суд вірно врахував як обтяжуючу обставину те, що засуджені скоїли злочини у стані алкогольного сп’яніння. Разом з тим, суд вірно врахував пом’якшуючі обставини винності засуджених те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, щиро розкаялися у скоєному, активно сприяли розкриттю злочинів, добровільно відшкодували шкоду, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є неповнолітніми, що потерпілі просили не осуджувати засуджених до позбавлення волі.

Суд вірно враховуючи всю сукупність пом’якшуючих обставин, як виключну обставину, застосував до засуджених ст. 69 КК України та підставно прийшов до висновку про можливість звільнити їх від призначеного покарання з встановленням іспитового строку та контролем за їх поведінкою з боку кримінально-виконавчої інспекції та покладення на засуджених певних обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, ще до порушення кримінальної справи ОСОБА_9, ОСОБА_10 явилися в органи внутрішніх справ з повинною, а ОСОБА_11 добровільно повернув всі речі, які були засудженими відібрані у потерпілих. Під час слідства засуджені повністю відшкодували шкоду потерпілим, просили в них вибачення. Потерпілі в суді першої інстанції і в апеляційній просять не позбавляти засуджених волі, вважають, що вони глибоко розкаялися у вчиненому.

При таких обставинах суд вірно прийшов до висновку, що хоч засуджені скоїли тяжкі злочини, але подальша їх поведінка свідчить про зменшення суспільної небезпечності їх, як осіб і про можливість їх виправлення та попередження нових злочинів без позбавлення волі засуджених.

На підставі викладеного, враховуючи, що по справі не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду залишити без змін

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, - без змін.