Справа № 11 – 301 2010 року 

Головуючий у 1-й інстанції: Миронець О.К.

Категорія ст. 309 ч.1 КК України 

– С.Т. Доповідач: Давиденко Е.В.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – судді Давиденка Е.В.

суддів Денисенко Л.М., Довгаль С.А.

з участю прокурора Антонова С.В.

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Карлівського району та засудженого ОСОБА_3 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року.

Цим вироком: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Копили Полтавського району Полтавської області, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, працював зварювальником у ВАТ "Карлівський машинобудівний завод", одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, проживає в Полтавській області Карлівському районі с. Федорівка по вул. Кірова, буд. № 3, раніше судимий:

• 27.01.2005 року Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 186 ч.2, ст. 69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки;

• 22.06.2007 року Київським районним судом м. Полтави за ст. 289 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, –

засуджений за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Полтави від 22.06.2007 року у вигляді 4 років позбавлення волі, та за сукупністю вироків ОСОБА_3 остаточно засуджений до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим та засуджений за злочин у сфері обігу наркотичних засобів, вчинений за наступних обставин.

В серпні 2008 року ОСОБА_3 перебуваючи на відстійниках в селищі Ланна Карлівського району Полтавської області знайшов одну дикорослу рослину коноплі, після чого умисно, незаконно, шляхом зриву, придбав її та привіз на моторолері до свого господарства, розташованого в АДРЕСА_1 де висушив, подрібнів, вживав самостійно та зберігав без мети збуту.

16 червня 2009 року в ході проведення санкціонованого обшуку господарства ОСОБА_3 працівниками міліції було виявлено та вилучено два паперових згортки з речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані, яка згідно висновків експерта №1404 та №1405 від 30.06.2009 року має ботанічні ознаки рослини коноплі і є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину становить 7,189 г, яку він незаконно придбав, перевіз та зберігав для власного вживання без мети збуту.

В апеляції помічник прокурора Карлівського району, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, вказує, що суд призначив м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі винуватого, який вчинив новий злочин під час іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому просив вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_3 винуватим за ст. 309 ч.1 КК України та засудити на 1 рік позбавлення волі і відповідно до ст. 71 КК України, до покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити покарання 6 років позбавлення волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, просить обрати більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, врахувавши його щире каяття, сприяння органам досудового слідства у встановленні обставин справи, позитивні характеристики з місця роботи, та необхідність утримувати трьох малолітніх дітей, дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку, та матері похилого віку. Засуджений просив пом'якшити обране судом першої інстанції щодо нього покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Антонова В.С. на підтримку поданої апеляції, засудженого ОСОБА_3 про зміну вироку в частині призначення покарання щодо його пом'якшення, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 та статті 301-1 КПК України докази не досліджувались, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 309 ч.1 КК України як незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення наркотичного засобу без мети збуту.

Відповідає вимогам ст.ст. 65, 71 КК України і призначене ОСОБА_3 покарання, яке обране з урахуванням даних про особу засудженого, ступеню тяжкості вчинених злочинів та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тім числі на які засуджений та помічник прокурора посилаються в своїх апеляціях.

Так, ОСОБА_3 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, проте тяжких наслідків від скоєного не настало, він щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4

А тому колегія судів не вбачає підстав для призначення засудженому ОСОБА_3 більш суворого покарання.

Разом з тим, врахувавши особу винуватого, який двічі судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, звільнявся від відбування покарання з випробуванням, проте під час іспитового терміну знов вчинив умисний злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. А тому суд першої інстанції правильно вирішив, що виправлення засудженого ОСОБА_3 неможливо без реального відбування покарання. Пленумом Верховного суду України постановою №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) із внесеними змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання", відповідно до вимог ст. 75 ч.2, ст. 78 ч.3 КК України, рекомендовано судам не застосовувати повторно звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин, до осіб, які протягом іспитового строку вчинили новий злочин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що саме призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.

А тому апеляції помічника прокурора та засудженого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції помічника прокурора Карлівського району та засудженого ОСОБА_3 – без задоволення.