Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області (далі - Управління ПФУ) з вимогами:

визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 1130,00 грн;

зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по втраті годувальника з 10 березня 2016 року та розрахувати її відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 713 "Про внесення зміни до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" (713-2005-п) (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) ).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що пенсію її померлому чоловікові було призначено за вислугу років на підставі статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ), відтак пенсії за віком він не отримував. Позивач вважає, що при розрахунку її пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідач безпідставно не врахував положень пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (418-92-п) щодо збільшення щороку з 1 березня розміру пенсії працівників авіації і льотно-випробного складу, внаслідок чого їй призначено пенсію у значно меншому розмірі, ніж належить.

Постановою від 13 червня 2016 року Вовчанський районний суд Харківської області відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 липня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Управління ПФУ у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначило про те, що оскаржені судові рішення є законні і обґрунтовані, тому немає підстав для задоволення вимог позивача.

Касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та до звернення із заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника отримувала пенсію за віком (в розмірі 1280,20 грн.).

У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, чоловіка позивачки, остання звернулася до Управління ПФУ із заявою від 10 березня 2016 року про переведення її із пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Листом від 11 березня 2016 року Управління ПФУ роз'яснило позивачці порядок нарахування пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а відтак зазначило про недоцільність такого рішення, оскільки після призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника розмір її пенсії буде меншим порівняно з тим, який вона отримує за віком.

У травні 2016 року позивач повторно звернулася з вимогою щодо переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відтак за розпорядженням № 125695 від 10 травня 2016 року ОСОБА_1 з 5 травня 2016 року переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, розмір якої, згідно з вказаним рішенням відповідача, становить 1130,00 грн.

При прийнятті постанови про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Натомість постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) є підзаконним нормативно-правовим актом, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними і обґрунтованими з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ).

Відповідно до статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

За частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Однією із категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за вислугу років (зі зниженням пенсійного віку) є працівники авіації та льотно-випробувального складу (стаття 54 Закону № 1788-ХІІ). Умовою для призначення пенсії за вислугу років для цієї категорії працівників є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років), порядок обчислення якого, а також інші підстави, за наявності яких визначається право на пенсію за вислугу років для вказаної вище категорії працівників, передбачено положеннями Закону № 1788-ХІІ (1788-12) . Перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації, порядок нарахування строків вислуги років для призначення їм пенсій затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) . Тією ж постановою затверджено Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації. Зокрема, пунктом "в" пункту 7 цього Порядку передбачено, що в разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Між тим, види пенсійних виплат, а також умови набуття права та порядок визначення їх розмірів визначає Закон № 1058-IV (1058-15) , який, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, підлягає пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V Закону № 1058-IV (1058-15) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Зокрема, відповідно до частин першої, третьої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу за її заявою призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 1130,00 грн., що за змістом наведених вище норм Закону № 1058-IV (1058-15) становить 50% пенсії за віком померлого годувальника.

Суди встановили, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугою років на підставі статті 54 Закону № 1788-ХІІ. Оскільки визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника здійснюється виходячи з розміру пенсії за віком годувальника, то відповідач при розрахунку пенсії позивачки спершу визначив розмір пенсії за віком померлого ОСОБА_2 Такий розрахунок, судячи зі встановлених обставин, здійснено на основі наявних в матеріалах пенсійної справи померлого відомостей щодо стажу його роботи та заробітку. Згідно з рішенням від 10 травня 2016 року № 125695 загальний розмір пенсії за віком померлого годувальника становить 938,98 грн. Позивачу за Законом № 1058-IV (1058-15) належить половина з цієї суми, що становить 469,49 грн. Зважаючи на те, що отриманий в підсумку розмір пенсії є меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 1 травня 2016 року такий становив 1130,00 грн.), позивачці встановлено доплату в сумі 660,51 грн., відтак її пенсія у зв'язку з втратою годувальника становить 1130,00 грн.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна обчислюватися виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Аргументи позивачки про те, що її чоловік отримував пенсію за вислугу років і мав право на перерахунок пенсії відповідно до підпункту "в" пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) , у даному випадку є безпідставними, оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника обчислюється відповідно до Закону № 1058-VI (1058-15) і базовою величиною для її нарахування є не пенсія, яку фактично отримував (мав би отримувати) померлий годувальник, а саме пенсія за віком померлого годувальника (незважаючи на те, що за життя йому було призначено пенсію на пільгових умовах за вислугу років). Між тим розмір пенсії за віком (яку в даному випадку належало розрахувати для наступного переведення позивачки на інший вид пенсії) залежить, зокрема, від тривалості страхового стажу померлого годувальника та величини його заробітку, з якого утримано страхові внески.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність достатніх і обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.