Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кульбаки С.С.

Суддів: Рупака А.А., Сілакова С.С.

З участю прокурора: Кислова Ю.А.

Адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали справи за апеляцією прокурора Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури Кислова Ю.А. на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову слідчого Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури Гупяка С.Л. від 03.02.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-

ОСОБА_4 звернулась до Замостянського районного суду м. Вінниці зі скаргою на постанову слідчого Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури Гупяка С.Л. від 03.02.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року зазначену скаргу задоволено, постанову скасовано з тих з підстав, що при її винесенні слідчим порушені вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.

Не погоджуючись з даною постановою суду, прокурор, який приймав участь у суді 1-ї інстанції, Кислов Ю.А., подав на неї апеляцію, зазначивши, що кримінальну справу відносно ОСОБА_4 порушено при наявності приводів та підстав для цього, з дотриманням норм КПК України (1001-05) , тому постанова слідчого є законною.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляціїю і просив її задоволити, доводи адвоката ОСОБА_2, який вважає постанову суду законною і заперечував щодо задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена при наявності приводів і підстав.

Згідно з п. 3 ч.1 зазначеної статті приводом для порушення кримінальної справи може бути явка з повинною.

Відповідно до вимог ст. 96 КПК України явка з повинною - це особисте, добровільне, письмове чи усне повідомлення заявником органу діззнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Письмова заява про явку з повинною повинна бути підписана заявником і посадовою особою того органу, яким прийнято заяву, із зазначенням дати її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 лютого 2010 року ОСОБА_4 написані дві явки з повинною, одна з яких –начальнику УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, інша – слідчому прокуратури.

Під час розгляду скарги ОСОБА_4 судом 1-ї інстанції, остання заявила, що явка з повинною була написана нею в приміщенні природоохоронної прокуратури після багаточасового утримання її працівниками міліції і прокуратури та довготривалих розмов з працівниками правоохоронних органів. Явка з повинною була написана нею під умовою, що її не будуть затримувати і не помістять в ІТТ.

В матеріалах справи наявний протокол огляду місця події, з якого вбачається, що проведення даної слідчої дії почалося об 11 год. 26 хв. в приміщенні обласної дитячої лікарні, а явку з повинною ОСОБА_4 почала писати в приміщенні Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури о 17 год. 06 хв.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 фактично була затриманою більше 6 годин, місцевий суд підставно поставив під сумнів законність отримання явок з повинною та прийшов до висновку, що вони не можуть бути приводом та підставою для порушення кримінальної справи, тим паче, що в постанові про порушення кримінальної справи не зазначено яка саме явка з повинною стала приводом для її порушення, а при написанні явки з повинною начальнику УДСБЕС УМВС України у Вінницькій області не зазначена посадова особа, яка ї відібрала.

Судом також обгрунтовано не прийнято до уваги як привід для порушення кримінальної справи заяву ОСОБА_6 про вимагання у неї коштів ОСОБА_4, оскільки в цій заяві немає посилань на те, що остання вимагала у неї грошові кошти або вела розмови з нею про грошову винагороду.

Крім того, при порушенні кримінальної справи не дотримано вимоги ч. 2 ст. 94 КПК України, відповідно до якої, кримінальну справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Виходячи з матеріалів справи, такими даними слідчий порахував факт залишення в робочому кабінеті на столі грошових коштів ОСОБА_6, що є недостатнім для порушення справи.

Так, не заперечуючи факту, що ОСОБА_6 дійсно 03 лютого 2010 року прийшла до неї в кабінет, де на робочому столі залишила гроші, ОСОБА_4 зазначила, що про наміри ОСОБА_6 їй нічого не було відомо. Після залишення грошей вона намагалася з"ясувати в неї що це за гроші, якщо це була благодійна допомога медичному відділенню з її боку, то така допомога передбачає відповідну процедуру оформлення. Якщо це була грошова винагорода їй, то вона не потребувала її, про що навіть не встигла повідомити ОСОБА_6, оскільки остання миттєво вийшла з кабінету, після чого зайшли працівники міліції. Внаслідок цього вона не встигла наздогнати ОСОБА_6 та повернути гроші.

В постанові про порушення кримінальної справи слідчий вказує, що ОСОБА_4 одержала хабара від ОСОБА_6 за належне і своєчасне оформлення документів, необхідних для продовження отримання соціальної допомоги її неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 та прийняте 28.01.2010 року рішення лікарсько-консультаційною комісією.

Вказане твердження слідчого не відповідає матеріалам справи. Так, лікар-окуліст ОСОБА_8 в поясненні 3 лютого пояснила, що оформленням документів займалась вона особисто, ОСОБА_4 ніяких вказівок їй з цього приводу не давала, тобто процедура оформлення документів на оформлення і отримання соціальної допомоги порушена не була.

В протоколі заяви про вчинений злочин від 3 лютого 2010 року ОСОБА_6 повідомила, що всі переговори про передачу грошей вона вела виключно з ОСОБА_8

Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що кримінальна справа порушена слідчим без достатніх підстав, з порушення норм КПК України (1001-05) , тому в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову слідчого Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури Гупяка С.Л. від 03.02.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України- залишити без зміни.