апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Романова О.В.,

суддів: Фоміна Ю.В., Заліщука М.С.

з участю прокурора: Селюченко І.І.,

потерпілої: ОСОБА_1,

засудженого: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у справі та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.М.Чернявка Ружинського району, Житомирської області, українця, громадянина України,з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого : АДРЕСА_1, Андрушівського району Житомирської області, не судимого

засуджено за ст. 135 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.1 п. Б Закону України "Про амністію" № 955-V від 19.04.2007 року (955-16) , звільнено від відбуття призначеного йому покарання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1562 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 00 грн. - залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи в розмірі 405 грн.65 коп.

Згідно вироку 15.10.2006 року о 22 годині, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-211140, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с.Закутинці Бердичівського району Житомирської області, біля будинку № 79 по вул.Леніна в смт.Червоне Андрушівського району Житомирської області, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5, який, керуючи велосипедом "Україна", рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого уламкового перелому скроневої ділянки справа, лінійного перелому основи черепу справа, гострої епідуральної гематоми, гострої субдуральної гематоми, субахноїдального крововиливу у правій скронево-тім'яній ділянці з переходом на основу мозку та мозочок,геморагічного забою головного мозку, комплексного перелому 6-го шийного хребця з крововиливом у спинний мозок, множинних саден на голові та кінцівках, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що призвели до набряку головного мозку з вклиненням мигдаликів мозочку. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 20.10.2006 року в лікарні помер. Після наїзду на ОСОБА_5, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2, в порушення вимог п.2.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , з місця пригоди, залишивши без допомоги потерпілого ОСОБА_5, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, зник, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для його життя стан та був зобов'язаний та мав змогу надати таку допомогу.

В апеляціях:

- прокурор, не оскаржуючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині, просить вирок Андрушівського районного суду від 01.02.2010 р. щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності відповідно до ст.6, ст.1 п. "б" Закону України "Про амністію" 2 від 19.04.2007 р.

Зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р. особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності. Тому суд, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_2 згідно ст.1 п. "б" Закону України "Про амністію" є суб’єктом амністії, що підтверджується матеріалами справи, мав звільнити його від кримінальної відповідальності, закривши справу, що не зробив.

- потерпіла ОСОБА_1 просить переглянути вирок Андрушівського районного суду від 01.02.2010 р. щодо ОСОБА_2 і зобов’язати його надавати матеріальну допомогу дочці потерпілого до її повноліття. Вказує, що ОСОБА_2 жодного разу не запропонував та не надавав будь-якої допомоги та не цікавився долею родини потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора та думку потерпілої, кожний з яких підтримав свою апеляцію, пояснення засудженого, який не заперечував щодо задоволення поданих апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обгрунтованим і по суті не оскаржується.

Рішення суду щодо цивільного позову у вироку належно мотивоване. Суд вказав, що саме у зв’язку зі смертю цивільного позивача – потерпілої ОСОБА_4, він залишив без розгляду заявлений нею цивільний позов, надавши тим самим можливість її спадкоємцям звернутися з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства. Апеляційні доводи потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд повинен був при постановлені вироку з обов’язати засудженого ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу дочці потерпілого до її повноліття, є безпідставними, так як таке питання вона перед судом не ставила, і воно не було предметом судового розгляду справи. Підстав для скасування вироку в цій частині немає.

Колегія суддів також визнає необгрунтованими апеляційні доводи прокурора про те, що суд встановивши, що ОСОБА_2 є суб’єктом амністії, мав невідкладно звільнити його від кримінальної відповідальності, закривши провадження по справі.

Як вбачається з протоколу судового засідання підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України "Про амністію" (955-16) та закриття порушеної справи ще 05.11.2007р.. Проте, зазначене питання судом не було вирішено у звязку з заявленими потерпілою ОСОБА_1 клопотаннями повязаними з зясуванням причетності підсудного до загибелі її сина ОСОБА_6. Державним обвинувачем, на підтримання клопотання потерпілої ОСОБА_1, також було заявлено клопотання про призначення по справі комплексної повторної судово-автотехнічної експертизи. Клопотання потерпілої та державного обвинувача були підтримані підсудним, який не визнаючи своєї вини у причетності до смерті ОСОБА_6, тим самим фактично відмовився від вирішення судом на той період часу питання про застосування щодо нього амністії(а.с.256, 257).

01.02.2010р., після зясування заявлених клопотань, в ході судового розгляду справи інших клопотань від учасників її розгляду про застосування судом щодо підсудного ОСОБА_2 закону України "Про амністію" (955-16) , не надходило. В судових дебатах державний обвинувач орієнтував суд постановити щодо підсудного ОСОБА_2 обвинувальний вирок та звільнити його від призначеного йому покарання на підставі ст.1 п. "б" Закону України "Про амністію" 2 від 19.04.2007 р., що і було зроблено.

Колегія суддів вважає, що за викладених обставин суд діяв у відповідності до вимог ч.4 ст. 6 КПК України, а саме, після зясування всіх обставин по справі, постановив вирок із звільненням засудженого від покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 100 КПК України колегія суддів, -

Апеляцію прокурора Кравчука Н.Є. та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2010 року щодо засудженого ОСОБА_2 – без зміни.