1 Справа № 10-495/2010

Категорія: ст. 236-7 КПК України

Головуючий у першій

 інстанції: Отвіновський П.Л.

Доповідач: Бартащук Л. В.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючої судді Полтавцевої Г.А.

суддів Бартащук Л. В., Лук’янець Л.Ф.

прокурора Пламадяла І.П.

скаржника ОСОБА_2

представника заявника ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, особи, за заявою якої порушено справу, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року.

Цією постановою задоволено скаргу ОСОБА_5 на постанову заступника прокурора Подільського району м. Києва від 26 жовтня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом привласнення чужого майна службовими особами АБ "Київська Русь" за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вказана постанова скасована.

Своє рішення суд мотивував тим, що на час порушення кримінальної справи у заступника прокурора були відсутні законні приводи і підстави для її порушення.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, посилаючись на незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення, порушення вимог матеріального та процесуального законодавства, те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судом не були виконані вказівки суду апеляційної інстанції, не дано належну оцінку встановленим в ході дослідчої перевірки фактам;

- особа, за заявою якої порушено справу – ОСОБА_2, просить постанову суду скасувати, скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, посилаючись на незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення, порушення вимог матеріального та процесуального законодавства, те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що виконані вказівки суду апеляційної інстанції виконані не були.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, представника заявника, які підтримали подані апеляції, скаржника та захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що зазначені апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на постанову заступника прокурора Подільського району м. Києва від 26 жовтня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом привласнення чужого майна службовими особами АБ "Київська Русь" за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали, які стали підставами для порушення кримінальної справи, вислухав думку захисника скаржника, особи, за заявою якої порушено справу та його представника, прокурора, і дійшов висновку, що встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не може ґрунтуватися на переконаннях особи, що проводить дізнання чи досудове слідство, не підтверджених матеріалами справи, а докази, що містять лише припущення, не перевірені та не підтверджені будь-якими іншими матеріалами справи, на підставі ст.ст. 65, 69 КПК України не можуть вважатися придатними для встановлення фактичних обставин подій, наявності чи відсутності в діях особи складу злочину, а тому постановив рішення про скасування зазначеної постанови.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий зобов"язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.

При цьому, підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин, тому твердження апелянтів про наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідивши матеріали, на підставі яких були прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову не було достатньо даних, для прийняття такого рішення, а тому постанова суду є законною.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 на постанову заступника прокурора Подільського району м. Києва від 26 жовтня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом привласнення чужого майна службовими особами АБ "Київська Русь" за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вказана постанова скасована, - залишити без змін, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та особи, за заявою якої порушено справу, – без задоволення.