Справа № 11-99/2010 

Головуючий в 1 інстанції – Приліпко В.М.

Категорія – ст. 121 ч. 2 КК

Доповідач – Борисенко І.П.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Борисенка І.П.

суддів – Білоброва В.Д., Миронцова В.М.

з участю: прокурора – Сороки Г.В.

при секретарі – Семко Т.Ф.

засуджених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника неповнолітнього – ОСОБА_4

захисника-адвоката - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Бахмацького району на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, який ніде не працює, не одружений, раніше не судимий,

- засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі,

- за ст. 296 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладені обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_2, з неповною середньою освітою, який ніде не працює, не одружений, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України,

- засуджений за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі,

- за ст. 296 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладені обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_3, з неповною середньою освітою, учень Дігтярівського професійно аграрного ліцею, не одружений, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України,

- засуджений за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі,

- за ст. 296 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладені обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Як встановив суд, 08 травня 2009 року близько 18 години на околиці с. Білі Вежі, Бахмацького району по вул. Кірова ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_3, діючи спільно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке виразилась у застосуванні насильства із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, в результаті чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом чешу скроневої кістки, синцями на обличчі та крововиливом в склеру ока, яка по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.

Не погодившись з вироком суду, помічник прокурора подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів просить вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання. Вказує, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховано тяжкість злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, який відноситься до категорії тяжких та вчинений під час хуліганства особами, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, а також тяжкі наслідки, які настали. Наголошує, що застосувавши ст. 75 КК України до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом у вироку не були наведені мотиви того, чому суд прийшов до такого рішення, а щодо засудженого ОСОБА_3 перелічені лише обставини, що пом’якшують покарання.

Інші учасники на вирок суду апеляції не подавали.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_5, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін; думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав та призначити засудженим міру покарання пов’язану з реальним позбавленням волі на строк вказаний в апеляції; дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція старшого помічника прокурора Бахмацького району підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 травня 2009 року близько 18 години в с. Білі Вежі, Бахмацького району по вул. Кірова ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1, неповнолітнім ОСОБА_3 та особою стосовно якої кримінальна справа закрита на підставі ст. 6 п. 8 КПК України у зв’язку із смертю останнього, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи спільно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке виразилась у застосуванні насильства із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, в результаті чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом чешу скроневої кістки, синцями на обличчі та крововиливом в склеру ока, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.

Під час проведення часткового судового слідства в засіданні апеляційного суду всі засуджені свою вину у інкримінованих їм діянням визнали повністю та пояснили, що як у обвинувальному висновку, так і у вироку суду першої інстанції фактичні обставини справи викладені правильно і стосовно них вони не заперечують.

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені ним у вироку.

Винність засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих ним злочинах, при обставинах, наведених у вироку суду, окрім повного визнання всіма засудженими своєї вини, відповідає фактичним обставинам справи та повністю підтверджується сукупністю доказів, що досліджені в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції, вину свою у інкримінованому їм діяннях визнавали повністю, у скоєному щиро розкаялись та детально розповідали про обставини скоєного злочину. Після розгляду справи по суті, жодних зауважень на протокол судового засідання засуджені не внесли, тобто фактично на той час погодились з усіма фактичними обставинами справи і жодним чином не заперечували про їх достовірність.

Потерпілий ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву про відсутність з його сторони до засуджених будь-яких претензій матеріального та морального характеру та просив суд не позбавляти останніх волі.

Дії засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом першої інстанції правильно кваліфіковані по ст. 121 ч. 2 та 296 ч. 2 КК України, як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення групою осіб та грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Відповідно до вимог статей 65, 69 КК України, суд призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, які істотно пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини КК України (2341-14) за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно роз’яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) зазначено, що суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

Однак, як убачається з вироку суду ці вимоги закону суд не дотримав і обираючи покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Так, призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд визнав пом’якшуючими покарання обставинами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щире каяття та відшкодування завданих збитків. Стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 також визнана пом’якшуючою обставиною – споєння злочину неповнолітнім.

Обставиною, яка обтяжує покарання всіх підсудних визнано вчинення ними злочину у стані алкогольного сп’яніння.

На думку колегії суддів необхідно визнати обставинами, які пом’якшують покарання всіх засуджених допомога слідству у встановленні істини по справі та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки з матеріалів справи вбачається, що всі засуджені в ході досудового слідства та в суді першої інстанції детально та послідовно розповіли про обставини скоєних ними злочинів, а також необхідно врахувати відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілого.

Судом вірно зазначено, що обставиною, яка обтяжує покарання всіх засуджених є те, що злочин вони скоїли у стані алкогольного сп’яніння.

На думку колегії суддів, не дивлячись на ряд пом’якшуючих обставин, які пом’якшують покарання, суд першої інстанції не вказав у вироку про можливість виправлення засуджених в умовах без ізоляції від суспільства, оскільки останні скоїли злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин.

При цьому суд у повній мірі не зважив на інші відомості, які мають значення при визначенні відповідної міри покарання. Фактично не було враховано ступінь тяжкості вчиненого діяння та, що головне, його наслідки. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що внаслідок винних дій засуджених потерпілому були заподіяні тяжкі наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень.

За таких обставин слід визнати, що покарання призначене всім засудженим є явно несправедливим внаслідок м’якості та таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину, тому вирок суду в частині призначення їм покарання, підлягає скасуванню.

З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпечності скоєних злочинів, даних про особу засуджених, обставин справи, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, що до всіх засуджених з урахуванням положень ст. 69 КК України потрібно призначити покарання у виді позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України.

З урахуванням того, що засуджений ОСОБА_3 скоїв злочин у неповнолітньому віці, колегія суддів приходить до висновку про призначення останньому покарання в меншому розмірі ніж засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак необхідно призначити покарання пов’язане з позбавленням волі.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України є вірною і ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

За таких обставин, дані доводи апелянта є такими, що заслуговують на увагу і приймаються судом, оскільки призначене покарання є несправедливим внаслідок м’якості.

З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпечності скоєних злочинів, даних про особи всіх засуджених, обставин справи, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, що їм потрібно призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 69 КК України, однак у виді позбавлення волі. Необхідно також застосувати ст. 70 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд безпідставно вказав у вироку прізвище особи, стосовно особи провадження відносно якої закрито у зв’язку із смертю останнього Як вбачається з матеріалів справи, ця особа, щодо якої порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, померла і справа відносно неї закрита у зв’язку із смертю останньої на підставі ст. 6 п. 8 КПК України (а. с. 155).

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 365 КПК України, уточнити вирок суду, зазначивши, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли інкриміновані ним діяння з особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв’язку з її смертю.

Міру запобіжного заходу стосовно всіх засуджених слід залишити раніше обрану – підписку про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 365, 378- 379 КПК України, колегія суддів

Апеляцію помічника прокурора Бахмацького району задовольнити.

вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2009 року, щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання скасувати за м’якістю.

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання: за ст. 296 ч. 2 КК України – 2 роки обмеження волі; за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити той же підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного затримання.

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання: за ст. 296 ч. 2 КК України – 2 роки обмеження волі; за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити той же підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з дня фактичного затримання.

Визнати ОСОБА_3 винним в скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання: за ст. 296 ч. 2 КК України – 1 рік позбавлення волі; за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України –2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити той же підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня фактичного затримання.

Уточнити вирок суду та вважати, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 скоїли інкриміновані їм злочини за попередньою змовою групою осіб разом з особою, кримінальна справа стосовно якої закрита у зв’язку із смертю останньої.

В іншій частині вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без змін.

вирок може бути оскаржений учасниками процесу до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його оголошення, через апеляційний суд Чернігівської області.