11-129/2010 Про незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - 16.03.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Гарасима С.Й., який затверджував обвинувальний висновок по справі, на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ст. Ащі-Су Карагандинської обл. Республіки Казахстан, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, житель АДРЕСА_1, раніше судимий – 25.01.2008 р. Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ст. 162 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень,

засуджений ст. 307 ч.2 КК України до покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишено попередній – взяття під варту.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_5 постановлено обчислювати з дня зміни запобіжного заходу – з 27 серпня 2009 року (а.с.85).

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (Одержувач : НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, рахунок 35229005000096 ; Банк одержувача : УДК в Житомирській області, МФО – 811039 ; Призначення платежу : за експертні роботи, в т.ч. ПДВ) судові витрати в сумі 140 (сто сорок) грн. 76 коп. за проведення експертизи № 2/254 від 28.03.2009 р. (а.с.37).

Справа № 11 – 129 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Грубіян Є.О.

Категорія ст. 307 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

Речовий доказ по справі – 33,95 гр. наркотичного засобу – макової соломи, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів УМВС України в Житомирській області, постановлено знищити (а.с.40, 41).

Відповідно до положень ст. 72 ч.3 КК України покарання за цим вироком та за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2008 року у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень (а.с.95, 99-100, 106, 110) постановлено виконувати самостійно.

ОСОБА_5 засуджений за незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – макової соломи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції Бабін, будучи особою раніше судимою за вчинення умисного злочину, не відбувши покарання за попереднім вироком, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, на весні 2008 року Бабін на горищі будинку АДРЕСА_1., де він проживає, шляхом знахідки, незаконно придбав з метою збуту 33,95 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу – макової соломи. Продовжуючи свої дії, Бабін зберігав на горищі вказаний наркотичний засіб до 17 березня 2009 року, коли той було виявлено та вилучено.

В апеляції прокурор Гарасима С.Й., який затверджував обвинувальний висновок по справі, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_5, правильності кваліфікації його дій, просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким : ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна ; згідно ст. 71 КК України повністю приєднати покарання у виді штрафу в сумі 850 грн. за вироком суду від 25.01.2008 р. і остаточно засудити ОСОБА_5 на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та штрафу в сумі 850 грн..

На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що суд при постановленні вироку неправильно застосував кримінальний закон – ст. 71 КК України, так як в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2008 року за ст. 162 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 грн.. На даний же час штраф засудженим не сплачений.

При цьому апелянт посилається на п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) і за таких обставин вважає, що суд в порушення вимог ст. 71 ч.1 КК України не приєднав в повному обсязі покарання за попереднім вироком суду, а лише послався на ст. 72 ч.3 КК України і зазначив, що це покарання виконується самостійно.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечив проти задоволення поданої апеляції, думку прокурора Селюченко І.І., яка підтримала подану прокурором апеляцію, посилаючись на абзац 5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 12 червня 2009 року № 8, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який затверджував обвинувальний висновок по справі, не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оскаржуються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.

З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які безпосередньо судом досліджені, наведені та проаналізовані у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що :

- за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2005 року ОСОБА_5 був засуджений за ст.ст. 310 ч.1, 307 ч.2, 69, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.ст.75КК України його було звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком терміном 2 роки та нього відповідно до ст. 76 КК України було покладено певні обов’язки (а.с.16, 18, 19-20, 95) ;

- за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2008 року ОСОБА_5 був засуджений за ст. 162 ч.1 КК України до основного покарання, передбаченого санкцією зазначеного закону, у виді штрафу в сумі 850 грн., а також на підставі ст. 72 ч.3 КК України було постановлено виконувати самостійно попередній вирок від 18 травня 2005 року (а.с.98, 99-100) ; дане рішення суду першої інстанції не змінено і не скасовано ;

- згідно довідки відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції від 18 листопада 2009 року № 6451 штраф у сумі 850 грн. за виконавчим листом № 1-13 Шепетівського районного суду ОСОБА_5 не сплачено (а.с.106) ;

- за повідомленням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2009 року № 10502 виконавчий лист № 1-13 від 25 січня 2008 року, направлений 14 березня 2008 року за вих. № 2158 для виконання в ДВС у Романівському районі, з відміткою про виконання в суд не повертався (а.с.110).

Відповідно до норм матеріального права – ст. 72 ч.3 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_5 правильно керувався ст. 72 ч.3 КК України.

Посилання автора апеляції на роз’яснення Верховного Суду України, які містяться у п.25 ч.ч.1, 3 постанови Пленуму "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом другої інстанції, – на п.10 ч.5 вказаної постанови, є безпідставними, оскільки не грунтуються на нормах матеріального права (ст. 72 КК України) та зазначеній судовій практиці.

Підстави для прийняття рішення в порядку ст. 365 ч.2 КПК України на думку колегії суддів відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, –

апеляцію прокурора Гарасима С.Й., який затверджував обвинувальний висновок по справі, залишити без задоволення, а вирок Романівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_5 – без зміни.