Справа № 11– 114/2010 

Головуючий у І інстанції: Цигура Н.А..

Категорія : ст. 289 ч.2 КК України 

Доповідач : Григор’єва В.Ф.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - Щербакова О.С.

суддів - Григор’євої В.Ф., Оседача М.М.

з участю прокурора - Щербака О.В.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого, прокурора Срібнянського району та потерпілого ОСОБА_3, на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2009 року,

Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, учень Сокиринського професійного аграрного ліцею, не одружений, раніше судимий: 23 червня 2009 року Ічнянським районним судом Чернігівської області за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю вироків: до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2009 року –два місяці обмеження волі, переведено менш суворий вид покарання - обмеження волі в більш суворий вид покарання – позбавлення волі на підставі ст. 72 КК України, та остаточно призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 28 жовтня 2009 року, близько 1 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, разом з ОСОБА_4, жителем с. Щурівка Ічнянського району, прибули до території автопарку Сокиринського професійного аграрного ліцею, який розташований в с. Сокиринці Срібнянського району. Перебуваючи біля території автопарку, ОСОБА_4 добровільно відмовився від вчинення злочину і пішов додому. ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, таємно проник на охоронювану територію автопарку, підійшов до дверей гаража № 1, просунув руку під дверима та відкрив металевий гачок, яким закривалися двері зсередини і проник до приміщення гаража. Після цього ОСОБА_2 через незамкнуті двері, проник до салону автомобіля ВАЗ – 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 43 434 грн., який належить на праві особистої власності ОСОБА_3, жителю с. Сокиринці і скориставшись ключами, які перебували в замку запалення, завів двигун автомобіля та виїхав з гаража. Під час руху по території автопарку, ОСОБА_2 не справився з керуванням транспортного засобу, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкодив автомобіль, завдавши збитків потерпілому ОСОБА_3 на суму 29 553 грн., 73 коп. Залишивши пошкоджений автомобіль на території автопарку Сокиринського професійного аграрного ліцею, ОСОБА_2 залишив місце злочину.

В апеляціях:

Засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, просить призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. Посилається на те, що обираючи покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини, а саме: його щире каяття та часткове відшкодування збитків, завданих злочином і те, що він має намір в майбутньому в повному обсязі відшкодувати всі збитки.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло призначення надто суворого покарання та постановити новий вирок з урахуванням ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання не пов’язане з позбавленням волі. Посилаючись на щире каяття її підзахисного, молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, добровільне сприяння у розкритті злочину, часткове добровільне відшкодування збитків, завданих злочином, виключивши з вироку обставини, які обтяжують покарання: рецидив злочинів відповідно до ст. 34 КК України, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки вона нічим не доведена, а ОСОБА_2 себе обмовив. Визнати обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_5: визнання своєї вини у скоєному, щире каяття, добровільне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих збитків і призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 289 ч.2 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, вважаючи, що суд врахував лише одну пом’якшуючу обставину, при цьому не врахував суспільну небезпечність скоєного злочину, що вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, негативну характеристику засудженого за місцем навчання, наявність судимостей, а також те що засуджений проігнорував можливість відшкодувати завдані збитки, оскільки відшкодування 1 000 грн., що є мізерним у порівнянні з загальною сумою збитків.

Прокурор Срібнянського району, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду змінити, виключивши з вироку обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, відповідно до ст. 34 КК України.

Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та апеляції захисника та прокурора з указаних у них підстав та просив пом’якшити йому покарання, а апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, оскільки він хоча частково відшкодував збитки, завдані злочином, але він має намір в майбутньому в повному обсязі відшкодувати всі збитки, захисника ОСОБА_1, яка уточнила свою апеляцію і просила задовольнити її апеляцію і апеляції ОСОБА_6 та прокурора з указаних у них підстав, змінити вирок в частині покарання, застосувавши ст. 69 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі, але на менший строк, чим визначений судом, якщо неможливо призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі, заперечувала проти задоволення апеляції потерпілого, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію з указаних у ній підстав та частково апеляцію захисника у цій частині і вважає, що вирок підлягає зміні, відповідно до ст. 34 КК України необхідно виключити з мотивувальної частини обставину, що обтяжує покарання: рецидив злочинів та пом’якшити покарання засудженому, а апеляцію потерпілого залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, не підлягають задоволенню, а апеляції прокурора Срібнянського району та захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за яким його засуджено, підтверджений дослідженими у порядку, передбаченому ст. 299 КПК України доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку, є обгрунтованим, що в апеляціях ніким не оспорюється.

Як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 у вчиненні злочину визнав себе винним у повному обсязі. Його вина також знайшла своє відображення у низці зібраних у справі доказів. Оскільки ОСОБА_2 свою вину визнав, на підставі ст. 299 ч.3 КПК України судом за згодою засудженого дослідження доказів по справі не проводилось. Наслідки скороченого розгляду справи засудженому ОСОБА_2 були роз’яснені.

Дії ОСОБА_2, що виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинені з проникненням у приміщення, правильно кваліфіковані за ст. 289 ч.2 КК України.

Суд, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував обставини вчинення ним злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу засудженого, те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем навчання - негативно, наявність обставини, що пом’якшує покарання: визнання вини у вчиненні злочину та наявність обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Разом з тим, суд неправильно застосував кримінальний закон, визначаючи обставину, що обтяжує покарання – рецидив злочинів. Колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини вироку визнання обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів на підставі ст. 34 КК України, оскільки рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 раніше судимий за ст. 286 ч. 1 КК України за злочин, який вчинив по необережності. Тому з урахуванням цих обставин апеляції прокурора та захисника в цій частині підлягають задоволенню частково.

Що ж стосується доводів захисника про те, що суд необгрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки вона нічим не доведена, а ОСОБА_2 себе обмовив, то вони не заслуговують на увагу. Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2, 27.10.2009 року, у вечірній та нічний час, вони у різних місцях вживали горілку. Факт вчинення засудженим злочину у стані алкогольного сп’яніння також підтверджується протоколом № 151 медичного огляду для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння від 28.10.2009 року (а.с. 21).

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини цього Кодексу (2341-14) за цей злочин.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника про застосування ст. 69 КК України безпідставні, оскільки для її застосування необхідно наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Як вбачається з матеріалів справи, зазначений злочин вчинений засудженим в період іспитового строку, і є лише одна обставина, яка пом’якшує покарання – визнання вини засудженим у вчиненні злочину, за наявності обставини, яка обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Доводи захисника про те, що суд не визнав обставиною, що пом’якшує покарання – добровільне часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілому, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розмір відшкодування збитків 1 000 грн. є дійсно мізерним в порівнянні завданими збитками - 29 553 грн. 73 коп.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції вірно призначив мінімальне покарання засудженому в межах санкції ст. 289 ч.2 КК України, встановленої за цей злочин.

Оцінивши всі обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає, що суд правильно призначив остаточне покарання ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, та вірно переведено менш суворий вид покарання - обмеження волі в більш суворий вид покарання – позбавлення волі на підставі ст. 72 КК України, та остаточно призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів й таким, що не можна визнати невиправдано суворим, а також надмірно м’яким, як про це зазначає захисник у апеляції.

Підстав для пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_2, застосування ст. 69 КК України, як про це йдеться у апеляції засудженого та захисника, або посилення покарання, як про це йдеться у апеляції потерпілого, колегія суддів не знаходить.

Виключення обставини, що обтяжує покарання – рецидив злочинів, не впливає на призначену міру покарання засудженому.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, –

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляції прокурора Срібнянського району та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Виключити із мотивувальної частини вироку обтяжуючу обставину – рецидив злочинів.