1 Справа № 11- а 366 

Категорія КК: ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296

Головуючий у першій інстанції Бойко О.В.

Доповідач Лясковська В.І.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Британчука В.В.,

суддів - Лясковської В.І., Корнієнко Т.Ю.,

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 7 грудня 2009 року, -

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який зареєстрований в АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 в 1997 році, знаходячись по АДРЕСА_3, отримав від невстановленої досудовим слідством особи спортивно-мисливську нарізну гвинтівку "ТОЗ-8", яку переніс в АДРЕСА_1 по місцю свого проживання, де зберігав, без передбаченого законом дозволу.

На початку вересня 2005 року засуджений ОСОБА_2, на центральному авторинку "Чапаєвка", по вул. Столичне Шосе, 94 в м. Києві, без передбаченого законом дозволу, у невстановленої досудовим слідством особи, придбав патрони калібру 5.6 мм, які також переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання.

18.07.2009 року приблизно о 19 год. 40 хв. на подвір’ї АДРЕСА_1 працівники міліції виявили та вилучили у ОСОБА_2 бойові припаси - дві простріляні гільзи калібру 5.6 мм, 36 патронів калібру 5.6 мм та вогнепальну зброю – спортивно-мисливську гвинтівку "ТОЗ-8".

Крім того, засуджений ОСОБА_2 18.07.2009 року приблизно о 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на березі річки ОСОБА_3 в м. Києві, використовуючи спортивно-мисливську нарізну гвинтівку "ТОЗ-8" з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вистрілив декілька разів по воді в напрямку іншого берега річки. Після чого повернувся на подвір’я свого будинку, де продовжуючи хуліганські дії, вистрілив із вказаної зброї в потерпілого ОСОБА_4, який в цей час зайшов у подвір’я. Пострілом ОСОБА_4 заподіяно вогнепальне поранення лівої гомілки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Свої хуліганські дії ОСОБА_2 продовжував протягом тривалого часу і припинив їх лише після затримання його потерпілим та сторонніми особами.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати через м’якість призначеного покарання. Як зазначає прокурор, звільняючи ОСОБА_2 від покарання, суд не взяв до уваги, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, що у вироку не відображено думку потерпілого, який просив позбавити засудженого волі, і її не враховано при призначенні покарання. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання, часткове визнання ОСОБА_2 вини і щире каяття, але при цьому не звернув увагу на те, що показання засудженого суперечать показанням потерпілого та свідків. Тому прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України – 2 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України – 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити – 4 роки позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання винуватість ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї за обставин, викладених у вироку, доведена: показаннями засудженого, потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6; даними протоколу огляду місця події від 18.07.2009 року, згідно якого на території подвір’я будинку засудженого виявлено та вилучено дві прострілені гільзи, мисливську гвинтівку "ТОЗ – 8" та 36 патронів; даними криміналістичної експертизи про те, що вилучена у ОСОБА_2 зброя є спортивно-мисливською нарізною вогнепальною зброєю – спортивно-мисливською гвинтівкою "ТОЗ-8" калібру 5,6 мм, а патрони є боєприпасами, придатними до стрільби з виявленої зброї; даними протоколу виїмки від 14.08.2009 року у старшої медсестри Центрального госпіталю МВС України двох деформованих металевих предметів, які були вилучені з лівої гомілки потерпілого ОСОБА_4; даними висновків судово-медичної експертизи про виявлення у ОСОБА_4 вогнепального поранення лівої гомілки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; долученими до справи речовими доказами - мисливською гвинтівкою "ТОЗ-8", патронами, гільзами, двома деформованими металевими предметами.

Належність і достатність доказів, наведених в обґрунтування висновків суду та їх правильна оцінка в апеляції не оспорюється і у колегії суддів сумніву не викликає.

Наведене дає колегії суддів підстави стверджувати, що доводи прокурора в апеляції про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, безпідставні.

Так, його посилання на те, що суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання часткове визнання ОСОБА_2 вини і щире каяття, але при цьому не звернув увагу на те, що показання засудженого суперечать показанням потерпілого та свідків і це, на думку апелянта свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону. Статтею 369 КПК України конкретизовано перелік порушень, допущених судом при постановленні вироку, які є підставами для його скасування через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Ті підстави, на які вказує прокурор, такими не є.

Судом у повній відповідності до вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення, яке визнано доведеним, викладено фактичні обставини справи так, як було пред’явлено обвинувачення. Суд дав оцінку тим показанням засудженого ОСОБА_2, які суперечать показанням потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і визнав показання засудженого в цій частині недостовірними. Висновки суду підтверджені доказами, належність та достовірність яких апелянтом не оспорюється. За таких підстав, часткове визнання ОСОБА_2 вини у вчиненні хуліганства та визнання судом обставин, що пом’якшують його покарання, ніяким чином не може свідчити про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, як про це зазначає прокурор.

Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який має сім’ю, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відношення ОСОБА_2 до вчиненого. Суд обгрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання засудженого суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням всіх цих обставин суд належним чином мотивував рішення щодо можливості перевиховання та виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та обгрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Посилання апелянта на те, що засуджений не повністю визнав себе винним у вчиненні хуліганства і вказував на інші обставини скоєння злочину, а тому до нього не можуть бути застосовані положення ст. 75 КК України, не лише не ґрунтуються на законі, але й суперечать конституційним засадам здійснення судочинства в Україні, відповідно до яких ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе, кожен має право здійснювати свій захист будь-якими, не забороненими законом, методами.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляції прокурора немає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 7 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_2 – залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення .