Справа № 11-168/2010 рік. 

Категорія кримінальна.

Головуючий у суді 

І-ї інстанції Медвецький С.К.

Доповідач Суржок А.В.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Слободяна К.Б.

суддів: Суржок А.В., Сілакова С.М.

захисника-адвоката ОСОБА_2

засудженої ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 24 лютого 2010 року кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Гайсинського районного суду від 1 жовтня 2008 року, яким, –

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судима, –

визнана винною та засуджена за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 510 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Цим же вироком суду ОСОБА_4 виправдано за ст. 126 ч. 1 КК України за недоведеністю вини у скоєні злочину. Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Вироком встановлено, що 7 жовтня 2007 року, біля 15 год. в під’їзді житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 на ґрунті неприязних стосунків умисно нанесла множинні удари руками по різним частинам тіла потерпілої, заподіявши їй тілесні ушкодження у виді синців в ділянці голови, правого стегна, забійної рани, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 126 ч. 1 КК України вироком суду виправдана за недоведеністю її вини у скоєні злочину. Суд послався на те, що ОСОБА_3 не надала доказів того, що ОСОБА_4 заподіяла їй та її сину ОСОБА_5 побої під час сварки 7 жовтня 2007 року, яка відбулася в під’їзді житлового будинку АДРЕСА_1 біля квартири № 16.

З вироком суду ОСОБА_3 не погодилась та подала апеляцію, в якій просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винною та засудити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 126 КК України, а ОСОБА_3 виправдати за ч. 1 ст. 125 КК України. Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити, а цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Основними доводами апеляції є те, що ОСОБА_3 перебувала в стані необхідної оборони, так як захищала свого сина від протиправних дій ОСОБА_4, які також викликали в неї сильне душевне хвилювання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_3 і в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який її засуджено, ґрунтується на доказах, повно досліджених в судовому засіданні, та яким суд дав належну оцінку.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що протягом тривалого часу між нею та ОСОБА_3 виникали конфлікти через поведінку її сина ОСОБА_6, який постійно ображав та бив її дочку. В черговий раз 07.10.2007 року вона насварилась на сина ОСОБА_3 через те, що він кривдив її дочку. Через деякий час вона почула стук в двері. Вона відчинила двері і побачила на порозі ОСОБА_3 з сином. Вона знов насварилась на ОСОБА_5 через його поведінку, проте нікого не била. У відповідь ОСОБА_3 почала наносити їй удари в область голови, спочатку кулаками, а потім взуттям. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона 9 днів лікувалась в травматологічному відділенні (а. с. 30).

Ці показання об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 127 від 21 квітня 2008 року, відповідно до якого у громадянки ОСОБА_4 виявлені синці в ділянці правого стегна, забійна рана та крововиливи на слизовій оболонці верхньої губи. Дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я (а. с. 38).

Показання ОСОБА_3 про те, що вона умисно тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не заподіювала, а захищала себе та сина від побоїв, суд обґрунтовано оцінив як неправдиві, оскільки ці показання спростовуються вищенаведеними у вироку доказами. Дійшовши вірних висновків про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та про недоведеність обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 126 КК України за зустрічною скаргою, суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Доводи апеляції про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 заподіяла в стані сильного душевного хвилювання, викликаним суспільно-небезпечним посяганням з боку ОСОБА_4, а також перебуваючи в стані необхідної оборони, колегія суддів до уваги не приймає, так як під час судового розгляду справи обвинувачення, яке висунула ОСОБА_3 з своєю зустрічною скаргою, не знайшло свого підтвердження. ОСОБА_3 не надала суду беззаперечних доказів про нанесення ОСОБА_4 їй та її сину ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій.

Цей висновок суд мотивував тим, що в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_4 нанесла їй ушкодження у виді синців, подряпин на шиї та обличчі, що не узгоджується з її обвинуваченням, яке вона виклала у своїй скарзі про притягнення до кримінальної відповідальності останньої і не підтверджено доказами.

Таким чином, доводи апеляції засудженої ОСОБА_3 є необґрунтованими, підстав для скасування вироку, за наведеними в апеляції мотивами – немає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Гайсинського районного суду від 1 жовтня 2008 року щодо неї – без змін.