Справа № 11-а-266/2010 р. 

Головуючий у 1 інстанції – Сержанюк А.С.

Категорія ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України

Доповідач - Кепкал Л.І.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого-судді - Верховець Т.М.

суддів - Кепкал Л.І., Лясковської В.І.

за участю прокурора - Гуменюк Л.М.

захисника - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року, згідно з яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Вінниця, українець, гр-н України, освіта середня загальна, не одружений, слюсар СМУ-4, не зареєстрований, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації, раніше не судимий,

- засуджений за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3:

- на користь Київської міської клінічної лікарні №17, рахунок №35423005001329 в ГУ ДКУ в м.Києві, МФО 820019, код ЕРДПОУ 03319759, витрати на проведене лікування ОСОБА_4 – 1 822,85 грн..;

- на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві, УДК у Київській області, на р/р 35226002000466, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, витрати на проведення експертизи – 243,38 грн.

Згідно із вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 01.01.2009р., приблизно о 13 год., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, знаходячись на площадці біля вхідних дверей кв. АДРЕСА_2, використовуючи ніж, намагався умисно протиправно заподіяти смерть ОСОБА_4, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3 з вересня 2008р. підтримував фактичні сімейно-шлюбні стосунки з ОСОБА_5 і проживав разом з нею та її сином – ОСОБА_4 в АДРЕСА_2

В ніч на 01.01.2009р. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 знаходились по місцю проживання спільних знайомих, де вживали спиртні напої.

Ранком, 01.01.2009р., ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, повертались до місця мешкання та посварилися, після чого, ОСОБА_3 придбав у торгівельному кіоску пляшку горілки і направився до гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, де в одній із кімнат тимчасово мешкав до знайомства з ОСОБА_5

Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_3, цього ж дня, приблизно об 11 год., вжив спиртні напої і перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, вирішив розірвати стосунки з ОСОБА_5, для чого направився до її місця проживання - АДРЕСА_2, щоб забрати особисті речі, які знаходились в зазначеному помешканні.

Коли вхідні двері вказаної квартири відкрив ОСОБА_4, то ОСОБА_3 попросив останнього покликати з квартири ОСОБА_5 та віддати його особисті речі. Не бажаючи спілкуватись з ОСОБА_3, який перебував в стані сильного алкогольного сп"яніння, потерпілий ОСОБА_4 заборонив йому розмовляти з матір"ю, внаслідок чого між ними виникла словесна сварка.

Повернувшись після цього до кімнати гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 продовжив вживати спиртні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння і відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_3 вирішив помститися останньому за образу. З цією метою ОСОБА_3, бажаючи настання смерті ОСОБА_4, сховавши в кишені штанів кухонний ніж, направився до місця проживання потерпілого – кв.АДРЕСА_2.

Коли цього ж дня, приблизно о 13 год., вхідні двері вказаної квартири знову відкрив ОСОБА_4, то ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, переслідуючи свій злочинний умисел, бажаючи настання смерті потерпілого, дістав з кишені своїх штанів кухонний ніж та утримуючи його в руці, наніс два удари лезом ножа в область грудної клітини ОСОБА_4, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень грудей справа та зліва, дві рани правого шлуночка серця розмірами 0,5-1,0 см, що обумовили розвиток тампонади серця, двобічного пневмогемотораксу, травматичного шоку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №148/Е від 02.03.2009р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Після цього, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину втік, не довівши свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_5 своєчасно була надана медична допомога.

В апеляції захисник ОСОБА_2, вважаючи призначене судом покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, в зв"язку з його суворістю і несправедливістю, просить змінити вирок суду в частині призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання, пом"якшивши його. При цьому вказує на те, що суд при винесенні вироку не врахував заяву потерпілого про його неправомірну поведінку, між тим, зі змісту обвинувачення вбачається, що потерпілий дістав поранення через сильне душевне хвилювання засудженого, викликаного неправомірними діями потерпілого. Захисник зазначає, що відповідно до ст. 66 КК України вказані обставини є пом"якшуючими. Крім того, апелянт вказує, що судом також не була врахована така пом"якшуюча покарання обставина, як щире каяття та дані про особу засудженого.

В доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_2 вказує, що висновки суду про наявність у ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого є однобічними і побудовані на припущеннях, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_3 показав суду, що не мав наміру спричинити смерть потерпілому і, що ніж використав внаслідок сильного душевного хвилювання, яке виникло через образливу, неправомірну поведінку потерпілого, а удари ножем наносились саме під час сутички з потерпілим, а тому спричиненні поранення в серце сталися випадково. Крім того, ОСОБА_3 на момент скоєння злочину не був у стані алкогольного сп"яніння, а навпаки, потерпілий, який сам про це засвідчив у суді, в момент нанесення йому тілесних ушкоджень, був у стані алкогольного сп"яніння, а тому відверто ображав ОСОБА_3, не даючи змоги забрати документи, тим самим не давав можливість поїхати ОСОБА_3 додому. Також захисник стверджує, що посилання суду на показання ОСОБА_3 і потерпілого, які ті давали під час досудового слідства є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки ОСОБА_3 і потерпілий в суді стверджували про те, що ці показання не відповідають дійсності, оскільки вони їх давали під незаконним впливом і тиском слідчого. За таких обставин апелянт вважає, що висновок суду про встановлення умислу дій ОСОБА_3 саме на заподіяння смерті потерпілому не відповідає фактичним обставинам справи. А тому, просить вирок суду змінити, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання з урахуванням всіх пом"якшуючих обставин.

Також, не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить перекваліфікувати його дії з ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 на ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому за вказаною статтею покарання більш м"яке, ніж призначене оскаржуваним вироком. Апелянт зазначає, що його дії правильно були кваліфіковані на початку досудового слідства за ст. 121 ч.1 КК України. Також апелянт просить надати належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні та врахувати їх, оскільки районним судом ці показання не були враховані в повному обсязі та не зазначені у вироку. Крім того, засуджений стверджує, що вказівка на те, що він скоїв злочин у стані алкогольного сп"яніння не відповідає дійсності, а також судом при постановленні вироку не враховані пом"якшуюючі обставини, а саме: примирення між ним і потерпілим, стан здоров"я його батька, рідних та матері. Між тим, засуджений в своїй апеляції стверджує, що на досудовому слідстві з боку слідчого ОСОБА_8 був тиск, і не тільки на нього, а й на потерпілого ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_5, вказує на те, що слідчі дії проводились на досудовому слідстві без участі його захисника, крім того його примушували підписувати процесуальні документи без ознайомлення з ними, зокрема, це стосується і його показань.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, котра просила відмовити в задоволенні апеляцій та залишити без змін вирок суду першої інстанції, пояснення захисника, яка просила задовольнити апеляції, змінити вирок суду, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3, зі ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 121 КК України, та призначити покарання в межах санкції вказаної статті; вислухавши виступи учасників процесу в судових дебатах; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника до задоволення не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

Так, з показань засудженого ОСОБА_3, котрі він давав при допиті як обвинувачений 25 квітня 2009 року, та підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події 26.04.2009 р., а також при проведенні очної ставки між ним та потерпілим ОСОБА_4, вбачається, що 01.01.2009 року він з ОСОБА_5, з якою він проживав разом за місцем її проживання, приблизно о 8 годині направлялися додому, а саме квартиру АДРЕСА_2 . По дорозі, він, ОСОБА_3, посварився з ОСОБА_5 і тому окремо від неї вирішив поїхати до себе в гуртожиток. По дорозі до гуртожитку, в кіоску купив пляшку горілки, половину якої випив в гуртожитку та вирішив поїхати по місцю проживання ОСОБА_5, забрати свій паспорт, який зберігався в її квартирі, та поїхати на заробітки за межі України. Приблизно в 11 годин, він прийшов по місцю проживання ОСОБА_5, вхідні двері її квартири відкрив її син ОСОБА_4, у якого ОСОБА_3 попросив повернути паспорт. На це ОСОБА_4 грубо відповів, а саме повідомив, що коли він, ОСОБА_3, протверезіє, то тоді й щоб приходив за паспортом. Після цього, ОСОБА_3 знову поїхав в гуртожиток, де допив пляшку горілки, і будучи обуреним поведінкою ОСОБА_4, позвонив на домашній телефон ОСОБА_5 та попередив, що знову приїде. Слухалку взяв знову ОСОБА_4, котрий не став слухати ОСОБА_3, а повідомив, щоб останній телефонував коли буде тверезим. Це дуже обурило ОСОБА_3, і він сильно обурився на ОСОБА_4, тому вирішив останнього провчити, а саме повернутись на місце проживання ОСОБА_4, і якщо він знову не віддасть паспорт, то він, ОСОБА_3, нанесе йому тілесні ушкодження. Саме з цією метою він взяв з кухонного стола ніж, який поклав до правої кишені штанів та пішов за місцем проживання ОСОБА_4 Була вже приблизно, 13 година. Двері квартири знову відкрив ОСОБА_4, який стоячи на порозі, став говорити ОСОБА_3, щоб той йшов геть, при цьому ніяк не реагував на прохання останнього про повернення йому паспорта. Така поведінка ОСОБА_4 образила ОСОБА_3, і він вирішив провчити ОСОБА_5 Для цього ОСОБА_3 правою рукою витягнув з кармана штанів ніж і наніс ножем декілька ударів ОСОБА_4, проте куди не пам’ятає. Після цього, почав тікати з під’їзду, а його намагалися зупинити сусіди з квартири № 1, проте, він вирвався і побіг. В подальшому, свої речі, в яких був в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_3 викинув, оскільки боявся, що на них може бути кров потерпілого та не бажаючи відбувати покарання за скоєне, ОСОБА_3 переховувався в різних місцях від правоохоронних органів, однак, 25.04.2009 р. був затриманий.

Такі показання ОСОБА_3 повністю узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_4 від 02.01.2009 року, котрі він давав оперуповноваженому Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6, з його показаннями під час очної ставки з ОСОБА_3 та узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_5 від 01.01.2009 року.

Проте, згодом як ОСОБА_3, так і потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_5 почали давати інші показання, зокрема, про те, що сам потерпілий своїми неправомірними діями та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, спровокував дії засудженого, а останній, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, наніс потерпілому ножові поранення.

Проте, таку позицію засудженого, потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно розцінив як таку, що направлена на пом’якшення участі ОСОБА_3, в скоєному. З цим погоджується й колегія суддів.

Більш того, як посилалися засуджений, свідок ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4, показання під час досудового слідства вони дали під тиском слідчого ОСОБА_8. Проте, їх посилання були перевірені судом, і вони не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з постанови помічника прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_7, в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ст.ст. 364, 365, 366, 367 КК України - відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд правильно зробив висновок про те, що на момент вчинення злочину ОСОБА_3 був в стані алкогольного сп’яніння, а тому доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.

Судом першої інстанції ретельно досліджені докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_3 Сукупність усіх конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 злочину, зокрема, спосіб спричинення потерпілому тілесних ушкоджень (нанесення їх ножем), кількості (два удари), характеру і локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 (дві рани правого шлуночка серця розмірами 0, 5 х 1,0 см.) вказують на наявність у ОСОБА_3 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 Проте, смерть останнього не настала від незалежних від волі ОСОБА_3 причин, а саме тому, що була вчасно надана медична допомога. Крім того, важливим є суб’єктивне ставлення засудженого до наслідків своїх дій. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, після спричинення потерпілому вищевказаних тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), ОСОБА_3 втік з місця скоєння злочину, і в подальшому чотири місяці перебував в розшуку, боячись понести покарання за вчинене.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_4 і відповідно кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115. З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція і не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ніяких слідчих дій після пред’явлення ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України без захисника не проводилось, а тому доводи в апеляції засудженого в цій частині є надуманими.

Що стосується призначеного судом ОСОБА_3 покарання, справедливість якого оскаржена апелянтами, то як вбачається з вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання враховано характер та ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 злочину, дані про його особу та характеристику, склад його сім’ї, стан здоров’я як його самого так і членів сім’ї, тобто враховані всі ті обставини, на які посилався засуджений в своїй апеляції. І на підставі наведеного, суд правильно прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та враховуючи обставину, що пом’якшує покарання - каяття засудженого, та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, призначив покарання в межах санкції статті, ближче до мінімальної. Інших пом’якшуючих покарання ОСОБА_3 обставин по справі не встановлено. А тому, таке покарання не можна визнати явно несправедливим внаслідок суворості.

На підставі викладеного, доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим апеляції засудженого та захисника не підлягають задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

Апеляції захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року щодо ОСОБА_3 – залишити без зміни.