11-70/2010 Про відкрите викрадення мобільного телефона - 02.02.2010 Прийняття

Згідно вироку, 29 грудня 2006 року близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_1, спускаючись з 9 поверху, що в під’їзді № 3 будинку № 123 по вул. Щорса в м. Житомирі, на сходинковому майданчику між третім та четвертим поверхом побачив свого знайомого ОСОБА_4, який тримав в правій руці мобільний телефон та вирішив його викрасти. З цією метою ОСОБА_1, підійшовши до ОСОБА_4 та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, своїм плечем штовхнув ОСОБА_4 в груди, від чого останній відійшов до стіни під’їзду. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, прижавши тулуб ОСОБА_4 своєю лівою рукою до стіни, шляхом ривка, правою рукою відкрито викрав належний останньому мобільний телефон "Моторола С168", вартістю 399 гривень, в якому знаходилася картка оператора "Лайф" вартістю 20 гривень, на рахунку якого були кошти в сумі 1 гривні, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 420 гривень.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його дія на ст. 186 ч. 1 КК України, посилаючись на те, що він дійсно телефон забрав, але зробив це без корисливої мети і не застосовував фізичної сили. Справа проти нього була сфабрикована працівниками міліції. Потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 заставили написати заяву та дати показання проти нього. 31 січня 2006 року його незаконно затримали і працівники міліції вибили з нього показання. 3 лютого 2006 року він звернувся з заявою до прокурора, але той рекомендував йому залагодити справу з міліцією без скарги. Він повірив працівникам міліції, що вони закриють справу за телефон і тому офіційно з заявою до прокуратуру з цього приводу не звертався.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, обговоривши її доводи, перевіривши справу в межах доводів апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що 29.12.2006 року біля 16 години 20 хвилин він йшов від матері по східцях 1-го під’їзду будинку № 123 по вул. Щорса в м. Житомирі, де на сходинковому майданчику зустрів ОСОБА_4, якого попросив дати йому мобільний телефон, але останній не дав. Тоді він вирвав із рук ОСОБА_4 мобільний телефон, пішов поповнив рахунок та зателефонував своїй дружині. Потім викрадений телефон заніс до ОСОБА_6, знайомої ОСОБА_4, щоб та віддала його останньому. Визнав, що відкрито викрав телефон, заперечивши, що це зробив з метою наживи та із застосуванням насильства.

Суд обґрунтовано прийняв до уваги показання засудженого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві. Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_1 пояснив, що 29.12.2006 року протягом дня перебував у себе за місцем проживання. Близько 16 години 20 хвилин вирішив зателефонувати своїй дружині Людмилі. Так як вдома відсутній стаціонарний та мобільний телефони, він вирішив вийти на вулицю, де міг зустріти когось із знайомих, щоб попросити мобільний телефон. Коли спускався по сходах, на сходинковому майданчику між 3 і 4 поверхами побачивши знайомого ОСОБА_4, який тримав в руці мобільний телефон та попросив його, щоб зателефонувати, однак той відмовив, пояснивши, що має на рахунку тільки 1 гривню. Тоді він, підійшовши до ОСОБА_4, штовхнув його плечем в груди, від чого той поточився назад. Скориставшись тим, що ОСОБА_4 втратив рівновагу, притиснув його до стіни, а іншою рукою вирвав із його рук мобільний телефон та пішов донизу (а.с. 82).

Згідно протоколу від 30 грудня 2006 року явки з каяттям засудженого ОСОБА_1, яка написана ним власноручно, 29 грудня 2006 року біля 16 години 30 хвилин у 3 під’їзді буд. № 123 по вул. Щорса в м. Житомирі він відкрито, застосовуючи силу, відібрав мобільний телефон у ОСОБА_4 (а.с. 7).

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 29.12.2006 року близько 16 години 30 хвилин він перебував на сходинковому майданчику між третім та четвертим поверхами в 3-му під’їзді будинку № 123 по вул. Щорса та тримав в руках свій мобільний телефон. В цей час з верхнього поверху спускався знайомий ОСОБА_1, який підійшовши став просити телефон, щоб зателефонувати, але він в цьому відмовив. ОСОБА_7, підійшовши, плечем лівої руки штовхнув його до стіни. Коли він поточився, ОСОБА_7 прижав його лівою рукою до стіни, а правою, вирвавши з рук мобільний телефон "Моторола", втік.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що в післяобідній час 29.12.2006 року до неї додому прийшов ОСОБА_7 та приніс мобільний телефон "Моторола". На її запитання, ОСОБА_7 відповів, що цей телефон забрав у ОСОБА_4, однак на її пропозицію повернути цей телефон ОСОБА_4, відмовився. Згодом викрадений у ОСОБА_4 телефон знайшла у ванній кімнаті та в послідуючому він був вилучений працівниками міліції.

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_5 слідує, що 29.12.2006 року у вечірній час до неї додому прийшов брат ОСОБА_4 та повідомив, що у під’їзді між 3-м та 4-ми поверхами в будинку по вулиці Щорса, 123, до нього підійшов ОСОБА_7 та попросив зателефонувати з мобільного телефону. Коли брат відмовив, то ОСОБА_7, притиснувши до стіни, забрав у нього мобільний телефон та втік (а.с. 35).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 30.12.2006 року, у ОСОБА_8 було вилучено мобільний телефон "Моторола С168", який їй приніс ОСОБА_7 (а.с. 9-10), який був оглянутий разом із документами на телефон, що були вилучені у потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 30,31).

Суд визнав показання потерпілого ОСОБА_4 достовірними і об'єктивними, оскільки про обставини заволодіння засудженим ОСОБА_1 його майном, він давав показання послідовно на досудовому слідстві та підтвердив такі свої показання у судовому засіданні. Показання потерпілого ОСОБА_4 об’єктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вірно кваліфікував його умисні дії за ст. 186 ч. 2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. При вчинення грабіжу засуджений ОСОБА_1 застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинивши насильницькі дії, а саме своїм плечем штовхнув потерпілого ОСОБА_4 в груди, від чого останній відійшов до стіни під'їзду, потім, прижавши тулуб потерпілого, своєю лівою рукою до стіни, шляхом ривка, правою рукою відкрито викрав належний йому мобільний телефон. Тому доводи апеляції засудженого про перекваліфікацію його дій на ст. 186 ч. 1 КК України є необгрунтованими.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, який по місцю проживання характеризуються посередньо, не працює, тривалий час ухилявся від явки до суду, у зв’язку з чим оголошувався у розшук і йому був змінений запобіжний захід на взяття під варту, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та за корисливий злочин, перебував в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив, знову вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, і воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено. Засудженому ОСОБА_1 призначено мінімальне покарання, яке передбачено санкцією кримінального закону, за який його визнано винним. Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України, апеляційний суд не вбачає.

Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що він був 31 січня 2006 року незаконно затриманий і до нього працівниками міліції застосовувались незаконні методи ведення слідства, а потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 заставили написати заяву та дати показання проти нього, то вони безпідставні, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, в матеріалах справи немає даних про те, що він затримувався у вказаний час по даній справі, до нього 15 лютого 2007 року був обраний запобіжний захід - підписку про невиїзд (а.с. 42-43), на протязі трьох років він до прокурора та у інші державні органи з вказаних в апеляції приводів не звертався і ніяких об’єктивних даних не навів; як вбачається з долученої в засіданні апеляційного суду, за клопотанням прокурора, копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2009 року, лише 24.12.2009 року він звернувся до прокуратури Богунського району м. Житомира зі скаргою з приводу неправомірних дій слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області Гонгала Р.Б., відносно якого, після проведеної перевірки, старшим помічником прокурора Богунського району м. Житомира було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 364, 365 КК України за відсутністю в його діях складу злочинів; при допиті потерпілого та оголошенні і дослідженні показань потерпілого та вище вказаного свідка, які вони давали на досудовому слідстві, він, зазначені в апеляції питання, не піднімав, а вказані процесуальні дії були проведені судом відповідно до положень кримінально-процесуального закону, а їх показання узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.