10-6 Про скасування постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. 366, ст. 191 КК України - 21.01.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 3 грудня 2009 року, про часткове задоволення скарги ОСОБА_3 та скасування постанови про порушення відносно неї кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції вказав, що слідчий прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області, порушуючи кримінальну справу відносно скаржниці, достовірно знав, що остання досягла 55 - річного віку, та підпадала під дію Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року. Проте, всупереч вимогам п.4 ч.1 ст. 6 КПК України, виніс незаконну постанову про порушення кримінальної справи.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду від 3 грудня 2009 року у частині скасування постанови про порушення кримінальної справи слідчого прокуратури від 11.11.2007 року, оскільки її винесено на підставі розгляду та вирішення питань, які відповідно ч.15 ст. 236-8 КПК України, не підлягають вирішенню при розгляді скарг на постанову про порушення кримінальної справи. Крім того, апелянт зазначає, що при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, акт амністії не міг бути застосований, оскільки ОСОБА_3 заперечувала проти цього, тому кримінальна справа була порушена відповідно до ч.3 ст. 6 КПК України і провадження у ній продовжувалося у звичайному порядку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, заперечення апеляції ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 у період першого півріччя 2006 року з метою привласнення бюджетних коштів на свою користь, внесла до офіційних документів - реєстрів про перерахування коштів до Гайворонського відділення "Райффазен банк Аваль", завідомо неправдиві відомості про розмір заробітної плати завгоспу Гайворонської райради ОСОБА_4 на загальну суму 13 тисяч 400 гривень, та здійснила їх перерахування до вказаної установи банку. Реалізуючі єдиний умисел на привласнення бюджетних коштів, ОСОБА_4 за вказівкою головного бухгалтера Гайворонської райради ОСОБА_3 отримав незаконно перераховані кошти у загальній сумі 13 тисяч 400 гривень у Гайворонському відділенні "Райффазен банк Аваль" та передав їх ОСОБА_3 у службовому кабінеті, яка у подальшому обернула на свої потреби.

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області від 11 листопада 2007 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, поєднаного із службовим підробленням за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 191 КК України.

Частково задовольняючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно п.4 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена - підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Також правильно зазначено, що відповідно п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року № 955-V, підлягають звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов’язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, чоловіки та жінки, які на день набрання чинності цим законом досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а злочин передбачений ч.2 ст. 191 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості і покарання за них передбачене менш суворе ніж п’ять років позбавлення волі.

На доводи прокурора про те, що ОСОБА_3 не давала своєї згоди на застосування до неї акту амністії, як обґрунтування незаконності постанови суду, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.3 ст. 6 КПК України згоду особи на застосування до неї акту амністії можливо з’ясовувати лише при вирішенні питання щодо закриття кримінальної справи та за умови, коли така особа набуде статусу підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. З матеріалів справи слідує, що предметом судового розгляду є питання законності порушення кримінальної справи, а не її закриття, і з’ясовувати на цій стадії у особи, відносно якої вирішується таке питання, її згоду на застосування акту амністії кримінально-процесуальний закон не вимагає. Більш того, позиція такої особи, в даному випадку, не є визначальною для прийняття рішення відповідно ч.1 ст. 6 КПК України, якою заборонено порушувати кримінальну в наслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання, та з огляду на вимоги ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року щодо звільнення саме від кримінальної відповідальності, а не від покарання в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 3 грудня 2009 року, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 362, 382 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 3 грудня 2009 року, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_3 та скасовано постанову слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області від 11 листопада 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, поєднаного із службовим підробленням, відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України – залишити без зміни.