11-22 Про заподіяння легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень - 19.01.2010 Прийняття

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого – судді Кульбаби В.М.,

суддів Лінника П.О., Суслова М.І.,

з участю прокурора Бантюка І.М.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення за ст. 122 ч. 1 КК України ОСОБА_4 за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах останнього на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2009 року, -

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишена попередня – підписка про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що 4 липня 2007 року біля 19 год. 30 хв., він перебуваючи на березі ставка поблизу с. Ружичанка Хмельницького району, який орендує його батько ОСОБА_6, запідозривши ОСОБА_2 в незаконному вилові риби, умисно наніс йому один удар палицею по лівій нозі, від якого останній упав на землю. Не зупиняючись на вчиненому ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому ще декілька ударів по голові та тулубу, заподіявши йому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

В поданій апеляції, як вбачається з її змісту, захисник ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити. При цьому він вказує, що постановлений вирок суперечить вимогам ч.2 ст. 375 КПК України, оскільки його підзахисному було посилене покарання без застосування закону про більш тяжкий злочин та без визнання за необхідне застосувати більш суворе покарання. Крім того зазначає, що в судовому засіданні не здобуто достатніх доказів вини ОСОБА_4, в мотивувальній частині вироку суд послався на висновки, які є припущеннями та не взяв до уваги пояснення свідків – очевидців події.

Засуджений ОСОБА_4 вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляції останнього, потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3 на їх заперечення, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати

з н а х о д и т ь,

що апеляція захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого задоволенню не підлягає.

Вина ОСОБА_4 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, в суді засуджений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому злочині не визнав та показав, що його батько ОСОБА_6 є приватним підприємцем та протягом чотирьох років займається вирощуванням риби на орендованому ставку с. Ружичанка Хмельницького району. Даний ставок він, батько та його брат ОСОБА_7 охороняють власними силами. 4 липня 2007 року біля 19 год. 30 хв. він разом з братом вирішили зробити обхід ставка, щоб не допустити незаконного вилову риби. Перебуваючи на березі водойми у бінокль помітив трьох осіб, які знаходилися у воді, знімаючи риболовні сітки. Серед цих осіб він впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і зателефонував брату і сусіду ОСОБА_10, якого попросив на човні припливти на місце вилову риби. Побачивши човен, чоловіки почали втікати у кущові насадження, при цьому зняли сітки та склали їх у мішок. Його брат побіг в напрямку двох порушників в зарості верболозу, а він залишився на березі. Через хвилину з кущів із ножем у руках вибіг ОСОБА_2 та накинувся на нього. Між ними виникла бійка, в результаті якої останній ножем пошкодив йому руку, а нападнику він наніс дерев’яною палицею удар по плечу. Далі він, взявши алюмінієву трубу, пішов розшукувати брата і зустрівся з порушниками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Між ними виникла суперечка з погрозами на його адресу. Розмова була припинена ОСОБА_10, після чого всі розійшлися. З заявою на неправомірні дії ОСОБА_2, він офіційно в суд чи міліцію не звертався.

Дані обставини підтвердив і свідок ОСОБА_10

Разом з тим, не визнання вини засудженим ОСОБА_4 не ґрунтується на поясненнях потерпілого ОСОБА_2, який вказав, що виловом риби не займався, а лише купався і там зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які також купалися. Коли він виходив із ставка, то побачив, що на нього біжить ОСОБА_4 з палицею в руках, між ними виникла бійка, під час якої йому було заподіяно тілесні ушкодження (а.с.22-23, 43).

Свідок ОСОБА_9 показав, що 4 липня 2009 року разом із ОСОБА_8 купалися на ставку і поряд з ними купався ОСОБА_2 Коли вони виходили з води, то вибіг ОСОБА_7 із криками про браконьєрство. Він розпилив ОСОБА_8 із газового балончика в обличчя газ. Далі між ними виникла розмова про законність їхніх дій. Розмову припинив ОСОБА_8 і вони розійшлися (а.с.29, 50).

Аналогічні за змістом покази дав і свідок ОСОБА_8 (а.с.52).

Свідок ОСОБА_11 показав, що бачив як власник ставка біг з металевою трубою, а позаду нього йшов ОСОБА_2, у якого в руках був камінь чи цегла, а голова і тіло були в крові. Що було далі він не бачив (а.с.51).

З показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що 3 та 4 липня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_13 допомагали йому в будинку робити ремонт, а по закінченню перший поїхав на ставок. Близько 24 години ОСОБА_2 приїхав із забинтованою головою і пояснив, що його безпричинно на ставку побив сторож. Йому не відомо чи ОСОБА_2 займається риболовлею, оскільки рибальських снастів у нього ніколи не бачив (а.с.54).

Аналогічні за змістом покази дав і свідок ОСОБА_13 (а.с.55).

Свідок ОСОБА_14 показав, що за викликом ОСОБА_7 виїжджав для фіксації незаконного вилову риби. Огляду місця події не робив, лише в присутності понятих оглянув речові докази. Пошкодження у ОСОБА_4 ним було упущено.

Об’єктивно вина засудженого підтверджується висновками судово – медичної експертизи №1686 від 12 липня 2007 року про заподіянні ОСОБА_2 тілесні ушкодження (а.с.59–60); протоколом огляду місця події, згідно якого на березі ставка виявлено уламок дерев’яної палиці (а.с.35); протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю засудженого та його захисника, потерпілого та його представника (а.с.174–178, 180–185 ) та іншими матеріалами кримінальної справи.

Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дії за ст. 122 ч. 1 КК України.

Доводи захисника в інтересах свого підзахисного про відсутність в діях останнього умисного заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, добутими під час досудового слідства та перепровіреними в судовому засіданні місцевого суду і спростовуються сукупністю наявних доказів про безпосередню причетність останнього до вчинення даного злочинного діяння. При цьому показам свідків, які були допитані в судовому засіданні, судом дано належну і об’єктивну оцінку, враховано загальну кількість отриманих тілесних ушкоджень як засудженим, так і потерпілим, скрупульозно проаналізовано обставини виникнення суперечки на березі ставу, яка переросла в бійку, та цілком справедливо визнано винним у скоєному ОСОБА_4

Міра покарання йому обрана згідно вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особистості винного та конкретних обставин по справі.

При обранні покарання суд врахував всі обставини, що пом’якшують його, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

Твердження захисника про порушення судом вимог ч.2 ст. 375 КПК України не ґрунтуються на дійсних обставинах по справі, оскільки виправдовувальний вирок щодо ОСОБА_4 було скасовано з підстав істотного порушення кримінально – процесуального закону, а інші доводи апеляцій не перепровірялися, та не узгоджується з критеріями встановлення об’єктивної істини у справі, всебічного дослідження події злочину та прийняття на підставі цього законного і обґрунтованого рішення. При цьому, апеляційна інстанція враховує, що суд самостійний у своїх висновках у справі – як у частині оцінки доказів, так і в частині визнання кваліфікації злочину і призначення покарання.

З врахування викладеного підстав для скасування вироку з закриттям провадження по справі судова палата не знаходить.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

вирок Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах останнього – без задоволення.