Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Стародуба О.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", директора Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" Чагаровського Руслана Леонідовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року,

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до директора Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" Чагаровського Руслана Леонідовича, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації у встановлений Законом строк за письмовим запитом на доступ до публічної інформації; зобов'язати надати достовірну, точну та повну інформацію за письмовим запитом на доступ до публічної інформації згідно Закону.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року залучено до участі у справі як другого відповідача Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" щодо ненадання повної інформації за письмовим запитом на доступ до публічної інформації щодо використання бюджетних коштів; зобов'язано Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" надати повну інформацію щодо використання Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" бюджетних коштів за 2014 рік та 1 квартал 2015 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а постанову суду апеляційної інстанції, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до директора Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" Чагаровського Руслана Леонідовича із запитом № 1 від 31 березня 2015 року щодо надання заявнику у письмовій формі інформації про вартість та перелік послуг, які придбавалися Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" протягом 2014 року; інформації про вартість та перелік послуг, які надавалися Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" протягом 2014 року; інформації про розміри, види благодійної допомоги та іншої допомоги, що надавалися фізичним і юридичним особам за кошти Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" протягом 2014 року; копії виробничої програми, розробленої на 2 квартал 2015 року по використанню лісоматеріалів необроблених для Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство"; повної інформації про обсяги реалізації Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" твердолистяних порід деревини (фансировина, пиловник породи ясен та дуб) за 1 квартал 2015 року, в тому числі експортованої за кордон; повної інформації про обсяги реалізації Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" твердолистяних порід деревини (фансировина, пиловник породи ясен та дуб) за 1-й квартал 2015 року по прямим договорам поза аукціоном (не реалізованої на товарній біржі); відомостей про чисельність і склад працюючих на Державному підприємстві "Жовтневе лісове господарство", їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 та 2014 роки директора Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство".

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний запит відповідач отримав 07 квітня 2015 року.

Листом № 10-07/258 від 10 квітня 2015 року відповідач повідомив позивача, що Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" є державним комерційним підприємством та не відноситься до суб'єктів владних повноважень, а за змістом статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" юридична особа визначається розпорядником публічної інформації, яка стосуються виключно інформації про використання бюджетних коштів.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" є державним підприємством, засновником якого є орган державної влади - Державне агентство лісових ресурсів України, тобто є юридичною особою, що фінансується з державного бюджету, а тому згідно з приписами частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язане надати інформацію щодо використання бюджетних коштів за 2014 рік та 1 квартал 2015 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у запиті на інформацію позивач не порушував питань щодо надання інформації з приводу використання бюджетних коштів, а тому Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" правомірно та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як встановлено частиною 1 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI (2939-17) , відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону).

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, визнаються розпорядниками інформації для цілей цього Закону, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (частина 3 статті 13 Закону України "Про публічну інформацію").

Вирішуючи питання чи є суб'єкт господарювання (відповідач), до якого подано запит на інформацію від 31 березня 2015 року, розпорядником запитуваної інформації відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", дослідивши зміст (суть) вказаного запиту (його предмет) та надану на нього відповідь (лист від 10 квітня 2015 року № 10-07/258), апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскільки в своєму запиті запитувач не просив надати інформацію з приводу використання Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" бюджетних коштів, то відмова у задоволенні його запиту на інформацію ґрунтується на законі.

Доводи ж касаційної скарги, з огляду на викладене в цій ухвалі, не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати прийняте ним рішення незаконним, що, як наслідок, виключає можливість скасування останнього.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .