Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Томенчука Б.М.,

з участю прокурора Левенець Я.І.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши 23 грудня 2009 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями прокурора Левенець Я.І., яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Богородчанського районного суду від 05 жовтня 2009 року,-

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Баранівка Бережанського району Тернопільської області, мешканець АДРЕСА_1, з вищою світою, працюючий начальником філії "Мостова експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Івано-Фрінківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", одружений, депутат Верховинської районної ради Івано-Франківської області, раніше не судимий, громадянин України,-

визнаний винуватим і засуджений за ст. 364 ч.2 Кримінального кодексу України (далі КК) на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах, організаціях

Справа 11-567/2009 р. Головуючий у І інстанції Гутич П.Ф.

Категорія ст. 364 ч. 2 КК України Доповідач Шкрібляк Ю.Д.

всіх форм власності, строком на один рік шість місяців; за ст. 366 ч.2 КК – на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання – три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, строком на один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців .

Згідно ст. 76 КК на ОСОБА_2 покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця роботи і проживання та періодично з’являтися в цей орган для реєстрації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередньо обраний –– підписку про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 81 Кримінально-процесуального Кодексу України (далі КПК (1001-05) ).

За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що він, працюючи з 03 липня 2002 року по 21 грудня 2006 року на посаді директора ДП "Івано-Фрінківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", будучи службовою особою, здійснюючи функції, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, протягом серпня-жовтня 2004 року вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказані злочини ОСОБА_2 вчинив за таких обставин.

В серпні 2004 року ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, виконуючи вказівки керівників ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", які не були для нього обов'язковими та суперечили нормативним актам, що визначали його службові повноваження як керівника державного підприємства, допустив підписання від імені підприємства договору підряду № 53/08 від 12.08.04 року на проведення оцінки протипожежного стану всіх комплексів, територій та об'єктів виробничого призначення ДП "Івано-Франківський облавтодор" вартістю 1 млн. 50 тис. грн. та договору підряду № 26/08 від 12.08.2004 року на проведення обстеження системи управління охороною праці на підприємстві та всіх його філіях вартістю 700 тис. грн., за відсутності реальної потреби у проведенні таких робіт із залученням сторонніх організацій, а також договору № 128/08 від 13.08.2004 року по забезпеченню при виконанні аерофотознімальних робіт з АТЗТ "Авіакомпанія "ВІТАІР" вартістю 8,5 млн. грн., які були залучені від Придніпровської залізниці у вигляді поворотної фінансової допомоги, при цьому аерофотознімальні роботи не були предметом діяльності ДП та результати таких робіт підприємству не були потрібні. Зазначені договори були підписані в порушення чинного законодавства та відомчих наказів. Після підписання договорів ОСОБА_2 не контролював хід їх виконання, підписав завідомо неправдиві протоколи погодження договірної ціни та акти виконаних робіт без фактичного отримання їх результатів, внаслідок чого ДП "Івано-Франківський облавтодор" не отримало результатів робіт, передбачених зазначеними договорами, втратило право в подальшому посилатись на відступи від умов договорів і недоліки у роботі та вимагати у зв'язку з цим відшкодування збитків, і зазнало матеріальних збитків у розмірі 10 млн. 250 тис. грн., які більше ніж у двісті п'ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, тобто є тяжкими наслідками.

В апеляції та в доповненнях до неї прокурор Левенець Я.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_2, покликається на м’якість призначеного покарання. Вказує на те, що суд при призначенні покарання безпідставно застосував ст. 75 КК та призначивши додаткове покарання не позбавив засудженого права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому ОСОБА_2 за ст. 364 ч.2 КК більш суворе покарання, а за ст. 366 ч.2 КК вирок змінити і на підставі ст. 74 ч.5 цього ж кодексу від призначеного покарання звільнити.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що судом не наведено у вироку жодних доказів його вини у скоєнні даних злочинів.

Просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Левенець Я.І., яка підтримала подану нею апеляцію з доповненнями і заперечила апеляцію засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подану засудженим апеляцію та заперечили апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого і апеляція прокурора підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини та про правильність кваліфікації неправомірних дій засудженого ОСОБА_2 за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК ґрунтуються на зібраних та детально перевірених в судовому засіданні доказах, яким суд, в їх сукупності, дав правильну оцінку.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК, в повній мірі врахував, як ступінь тяжкості вчинених злочинів і даних про його особу, так і обставини, що пом’якшують покарання.

З врахуванням обставин, що пом’якшують покарання, зокрема, що вперше притягується до кримінальної відповідальності і незадовільний стан здоров'я, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про звільнення засудженого ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробуванням на іспитовий строк та покладенням на нього певних обов’язків, встановлених ст. 76 КК, а тому покликання прокурора на м'якість покарання є необґрунтованим.

З врахуванням обставин справи суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, як на момент вчинення злочинів, так і на час постановлення вироку, виконував повноваження керівника підприємства (трудового колективу), адже такі функції вважаються організаційно-розпорядчими обов’язками, яких його суд обгрунтовано позбавив в майбутньому не виконувати на визначений у вироку строк.

Оскільки ОСОБА_2 на час вчинення злочинів не виконував безпосередньо обов’язків по управлінню майном, тобто не виконував адміністративно-господарських обов’язків, тому суд не вправі був позбавляти його таких функцій.

Тому покликання прокурора в апеляцій про необхідність позбавити права ОСОБА_2 ще обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, є необґрунтованими.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів повністю підтверджена наведеними у вироку доказами.

Так, з показань самого засудженого ОСОБА_2, які давались ним, як під час досудового і судового слідства, так і під час апеляційного розгляду, вбачається, що всі діяння, які ставляться йому у вину, він дійсно вчинив, але він в цьому ніякої провини не бачить, адже він виконував усі доручення керівників ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", які для нього були обов’язковими.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненому підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про те, що по вказівці директора ДП "Івано-Франківськоблавтодор" вони підписували договори на виконання робіт; аналітичними звітами, протоколами погодження, договорами підряду, звітом про фінансові результати діяльності ДП "Івано-Франківськоблавтодор", платіжними дорученнями, протоколами виїмки, а також іншими наведеними у вироку доказами, які правильно оцінені судом першої інстанції.

Таким чином, твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляції про те, що досудовим і судовим слідством не здобуто достатньо доказів про його вину, є необґрунтованим і колегія суддів розцінює їх як спосіб вигородити себе за вчинене.

Підтвердженням вищенаведеного є також подана ОСОБА_2 заява до апеляційної інстанції про скасування вироку в частині його засудження за ст. 366 ч.2 КК за спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за службове підроблення.

За таких обставин обидві апеляції підлягають до часткового задоволення, а вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 366 ч.2 КК скасуванню, з підстав викладених в п.3 ч.1 ст. 49 цього ж кодексу із закриттям провадження у цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 та 367 КПК, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора Левенець Я.І., яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Богородчанського районного суду від 05 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 в частині засудження за ст. 366 ч.2 КК скасувати на підставі п.3 ч.1 ст. 49 цього ж кодексу, із закриттям провадження.

В решті вирок залишити без зміни.