10-1543 Про закриття провадження по кримінальній справі за фактом ДТП - 09.12.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, на постанову судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецької області від 08.09.2009 року про закриття провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, -

Так, ОСОБА_4, який діє в інтересах потерпілого по кримінальній справі ОСОБА_2, 22.09.2009 року звернувся до суду в порядку ст. 236-5 КПК України з проханням скасувати постанову слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецької області від 08.09.2009 року, якою закрито провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

Постановою слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецької області від 08.09.2009 року було закрито провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

На вказану постанову представником заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 було подано скаргу, в якій він просив скасувати вищевказану постанову як незаконну та необґрунтовану.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецької області від 08.09.2009 року про закриття провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

В апеляції представник заявника ОСОБА_1 просить вищевказану постанову суду скасувати, як необґрунтовану та незаконну. Посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано всі обставини справи та постанова слідчого по вказаній справі не містить законних підстав, для закриття провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляція представника заявника не підлягає задоволенню, а постанова суду має бути залишена без змін, з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 236-5 КПК України постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місце розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи діб з дня отримання копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

При винесенні постанови суддею Ворошиловського районного суду м. Донецька було перевірено дотримання слідчим вимог ст.ст. 213, 214 КПК України при винесенні ним постанови про закриття провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України й суд прийшов до правильного висновку про повноту проведеного досудового слідства та відповідно і правильність прийнятого рішення про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_3

Про вказане свідчить наступне.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 07.08.2007 року приблизно о 06.30 ОСОБА_3, керував на праві власності, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, здійснюючи рух по автодорозі по вул. Шестакової у м. Торезі Донецької області у напрямку центру міста, в районі будинку № 41 не доїзжаючи до "Т" образного перехрестя з вул. К. Лібкнехта, з боку правого узбіччя, зправа ліворуч щодо руху вищевказаного автомобілю, став пересікати проїзну частину дороги велосипедист ОСОБА_5І, водій автомобілю ОСОБА_3 застосувавши гальмування скоїв наїзд передньою частиною кузову свого автомобілю на ліву передню бокову частину велосипеду. Під час ДТП ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Так, 17.08.2007 року, 20.10.2008 року, 09.06.2008 року за участю водія ОСОБА_3 проводилися відтворення обстановки і обставин події за участю водія ОСОБА_3, а 09.06.2008 року за участю експерта – автотехніка, з участю свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, під час яких було отримано вихідні дані про механізм ДТП, а також уточнено шлях руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 від шахти "Прогрес" до місця наїзду на велосипедиста ОСОБА_6 Під час проведення вказаних дій не було встановлено нових вихідних даних про механізм скоєння ДТП.

По вказаній справі проводилася судово-медична експертиза № 328 від 08.02.2008 року, а також додаткова судово-медична експертиза № 11/232 від 14.10.2008 року, транспортно-трассологічна експертиза та автотехнічна експертиза № 07/470 від 12.09.2007 року, згідно до висновків яких виходячи з характеру та локалізації тілесних ушкоджень, ушкоджень на одягу ОСОБА_6, пошкоджень на автомобілі НОМЕР_2, необхідно вважати, що ОСОБА_6 в момент заподіяння тілесних ушкоджень контактував лівою боковою поверхнею тіла з частинами автомобілю ВАЗ -21099- капот, переднє праве крило, переднє вітрове скло, покрівля у передньої правої стойки – де є сліди остаточної деформації та передня права стойка.

Разом з тим, експертом зроблено висновок про те, що в умовах даного ДТП водій ВАЗ -21099 навіть рухаючись зі швидкістю 60 км/год не мав технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до лінії руху пішоходу, про що свідчить те, що перевищення руху вказаного автомобілю не знаходиться у причинному зв’язку з ДТП, яке настало.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що з висновків експертів автотехніків та автотехніків-трасологів вбачається, що направлення деформацій та пошкоджень, які утворилися на транспортних засобах щодо їх продольних осей (на автомобілі ВАЗ-21099 спереду, на велосипеді зліва направо), свідчать про те, що їх продольні осі у момент первісного контакту щодо одне одного розташовувалися під кутом у межах 90-135 градусів.

Велосипедист ОСОБА_6, згідно з ПДР (1306-2001-п) є водієм транспортного засобу та в зв’язку з чим повинен був перед зміною руху впевнитися, у небезпеці маневру, при виїзді на дорогу з прилягаючою територією повинен бути впевнитися, що це буде небезпечним, уступити дорогу транспортним засобам, які рухаються у зустрічному напрямку, тобто діяти згідно з вимогами п. 101 ПДР (1306-2001-п) , які передбачають – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним та не утворить перешкод чи безпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, виконуючи вимоги п. 10.1 ПДР України (1306-2001-п) з технічної точки зору, велосипедист ОСОБА_6 у даній дорожній обстановці мав технічну можливість запобігти скоєнню даному ДТП.

Так, в даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3, повинен був при виникненні безпеки для руху з боку змінившого напрямок свого руху ліворуч велосипедиста прийняти міри до зниження швидкості транспортного засобу, яким він керував транспортним засобом, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР України, які передбачають, що у випадку виникнення безпеки для руху чи перешкод, які водій об’єктивно повинен був виявити, він повинен негайно прийняти міри для зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкод.

Так, водій ВАЗ -21099 ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці в свою чергу з технічної точки зору, виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР України (1306-2001-п) не мав технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста.

Також експертом зроблено висновок, що в умовах даної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 навіть рухаючись з допустимою швидкістю в 60 км/час, не мав технічною можливістю запобігти наїзд на велосипедиста екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до лінії руху пешохіда, з чого вбачається, що вказане перевищення руху автомобілю ВАЗ-21099 не знаходилось у причинному зв’язку з ДТП, яке настало.

Експертом –автотехніком ОСОБА_11 було встановлено, що по вул. Шестаковой в районі місця ДТП здійснюється односторонній рух, однак згідно з протоколом огляду місця події від 07.08.2007 року, а також відтворення обстановки і обставин події, які проводилися під час досудового слідства, дорожні знаки, які обмежують дорожній рух в районі місця ДТП по напрямку руху автомобіля ОСОБА_3 відсутні, що вказано у відповідних протоколах та у доданих до них фото таблицях. В зв’язку з тим, що на момент скоєння ДТП дорожні знаки, які вказували на даній ділянці однобічний рух відсутні, при розрахунках не було прийнято до уваги, що на даній ділянці організовано однобічний рух. Так, в даній ситуації водію ОСОБА_3 потрібно було відмовитися від руху по вул. Шестакова після перетинання з вулицею К.Лібкнехта, однак це ніяким чином не вплинуло б на виїзд велосипедиста з другорядної дороги на головну та невідповідність вимогам вказаних дорожніх знаків не буде знаходитися у причинному зв’язку з настанням та розвитком вказаного ДТП.

Колегія суддів Апеляційного суду Донецької області, вважає, що суд вірно прийшов до висновку про те, що слідчим було виконано всі, передбачені кримінально-процесуальним законодавством міри для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи, та правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду винесена законно та обґрунтовано та має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365- 367 КПК України,-

Апеляцію представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецької області від 08.09.2009 року про закриття провадження по кримінальній справі щодо водія ОСОБА_3 за фактом ДТП на підставі ст. 6 п. 2 КПК України - залишити без змін.