Справа № 11а-1287/2009 

Головуючий в 1 інстанції: Венглєвська Н.Б.

Категорія ст.ст. 185 ч.2, 187 ч.1, 2, 140 ч.2 (1960р.) 

ст.ст. 309 ч.1, 307 ч.2 КК України

Доповідач: Гемма Ю.М.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого – судді Гемми Ю.М.

суддів Вороненко Т.В., Шевцової В.Г.

з участю прокурора Литвиненка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2009 року, -

Цим вироком :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, раніше неодноразово судимого,

останній раз 07.04.2005 року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, 04.01.2008 року звільненого за відбуттям строку покарання;

засуджено за ст. 140 ч.2 КК України (1960р.) на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 185ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 187 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі;

за ст. 307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини, яке є власністю засудженого;

за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за вироком від 31.08. 2000 року остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини, яке є власністю засудженого, із поміщення до кримінально-виконавчої установи.

Зараховано у строк відбуття покарання відбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком від 31.08.2000 року.

Міра запобіжного заходу – тримання під вартою з 13.08.2008 року.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у відшкодування завданих матеріальних збитків на користь потерпілих ОСОБА_2- 300 грн., ОСОБА_3 – 1500 грн., ОСОБА_4 – 300 грн., ОСОБА_5 – 1500 грн.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення таких злочинів.

1. У ніч з 01 на 02 листопада 1999 року, ОСОБА_1 із підсобного господарства ОСОБА_6, яке розташоване в АДРЕСА_1, таємно викрав кобилу, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 1500 гривень.

2. Крім того, ОСОБА_1, в період з 01 по 04 грудня 1999 року із сараю, який розташований на господарському подвір’ї ОСОБА_2, по АДРЕСА_2, таємно викрав 15 індиків вартістю 20 гривень кожен, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 300 гривень.

3. Восени 2004 року, ОСОБА_1, проходячи поблизу лісосмуги, розміщеної неподалік смт. Чаплинка Херсонської області, зірвав вершкові частини з дикорослих кущів коноплі та переніс до свого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, де висушив, подрібнив шляхом перетирання руками, після чого вироблену речовину незаконно зберігав у приміщенні кухні у дивані для власного вживання шляхом куріння без мети збуту. 16.04.2008 року в ході проведення оперативно-профілактичних заходів працівники міліції виявили та вилучили за місцем проживання ОСОБА_1 речовину рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабіс висушений, вагою 12,7 грама.

4. 13 серпня 2008 року близько 01 години ночі, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в центрі селища поблизу кафе-бару "Бістро", розташованого по вул. Радянській у смт. Чаплинка, із метою заволодіння мобільним телефоном телефон "МОКЛА 6267", вартістю 1500 гривень, вчинив напад ОСОБА_4, застосувавши насильство небезпечне для життя й здоров’я потерпілої, яке виразилося в погрозі пістолетом-запальничкою та нанесенням ним ударів по голові потерпілій, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я.

5. 13 серпня 2008 року близько 05 години ранку, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в районі автостанції смт. Чаплинка, із метою заволодіння грішми вчинив напад на продавця приватного кіоску "ПП Оганян" - ОСОБА_5, застосувавши насильство небезпечне для життя й здоров’я потерпілої, яке виразилось в нанесенні удару розбитою пляшкою по шиї потерпілій, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я.

6. Крім того, 13 серпня 2008 року близько 05 години ранку, ОСОБА_1, знаходячись на території автостанції у смт.Чаплинка Херсонської області, незаконно придбав у ОСОБА_7 газетний пакунок з наркотичним засобом – канна біс, вагою 16,1г., який зберігав при собі в одягу для подальшого збуту за гроші.

В поданих апеляціях:

- прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій, призначене покарання ОСОБА_1, указує на неправильне застосування кримінального закону, посилаючись на те, що, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України суд врахував ще і положення ч.4 ст. 70 КК України, що є зайвим. Крім того, суд безпідставно застосував додаткове покарання у виді конфіскації Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого, оскільки у випадку збуту наркотичних засобів не була досягнута корислива мета, конфіскація майна не застосовується. Просить змінити вирок суду та виключити з вироку посилання на ч.4 ст.70 КК України (2341-14) та на застосування покарання у виді конфіскації Ѕ частини майна засудженого;

- засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що його необґрунтовано засуджено за вчинення інкримінованих злочинів. Стверджує, що докази по справі зібрані з порушенням кримінально-процесуального закону, а також із застосуванням недозволенних методів слідства, внаслідок чого він зізнався у вчиненні злочинів. Вважає, що працівники міліції сфальсифікували щодо нього кримінальну справу. Просить скасувати вирок та закрити справу.

Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржується.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, та заперечував проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених за ст. ст.185 ч.2; 187 ч.1; 187 ч.2; 309 ч.1; 307 ч.2; 140 ч.2 (1960р.) КК України (2341-14) , за які він засуджений, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дана належна оцінка, та відповідають фактичним обставинам справи.

Епізоди № 1, 2

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст.185 ч.2,140 ч.2 (1960р.) КК України (2341-14) і показав, що він у ніч на 02.11.1999 року проник до підсобного господарства ОСОБА_6, звідки таємно викрав кобилу. У період з 01 по 04.12.1999 року він проник на подвір’я ОСОБА_2, звідки із сараю таємно викрав 15 індиків. ( том № 2, а.с.115)

У своїх явках із повинною і під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 підтвердив зазначені обставини і на місці продемонстрував, яким чином він учиняв крадіжки. ( том № 1, а.с. 39, 43, 44, 56, 60, 61)

Зазначені показання ОСОБА_1 узгоджуються з іншими доказами.

Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що на початку листопада 1999 року у неї з підсобного господарства була викрадена кобила.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що у грудні 1999 року з його сараю були викрадені 15 індиків.

Епізод № 3

Доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України підтверджується, зокрема, показаннями самого засудженого, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину і показав, що він у 2004 році неподалік смт. Чаплинка знайшов кущі коноплі, із яких зірвав листя, приніс додому, висушив і виготовив наркотичну речовину, яку зберігав удома для власного вживання. В подальшому 16.04.2008 року дану речовину було виявлено й вилучено працівниками міліції. (том № 2, а.с. 116)

Ці показання засудженого підтверджуються даними протоколу огляду місця події про виявлення та вилучення за місцем проживання ОСОБА_1 газетного пакунка з речовиною рослинного походження, висновком фізико-хімічної експертизи про те, що вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабіс, вагою - 12,7 г. (том № 2, а.с. 5, 16, 17)

Епізоди № 4, 5

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 частково визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187 ч.1, 187 ч.2 КК України, та не оспорював факти вчинення ним нападів на потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, але при цьому стверджував, що не мав умислу на заволодіння їхнім майном.

Ці заперечення засудженого проти обвинувачення були предметом перевірки у судовому засіданні і спростовуються наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, що 13.08.2008 року о 1 год. ночі, коли вона знаходилась у громадському туалеті, ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, погрожуючи їй пістолетом, і, нанісши їм удар по голові, вимагав віддати йому мобільний телефон. Побачивши, що до неї біжать подруги, засуджений утік.

При пред’явленні особи для впізнання по фотознімках потерпіла ОСОБА_4 впізнала засудженого ОСОБА_1, який учинив на неї напад. ( том № 1, а.с.86, 87)

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що вони, почувши крик, підбігли до подруги ОСОБА_4 (потерпілої), яку утримував невідомий їм чоловік, який перебував у стані алкогольного сп’яніння і щось кричав, а потім утік. Голова у потерпілої була у крові, яка їм повідомила, що невідомий ударив її пістолетом по голові і вимагав віддати телефон.

Під час обшуку у затриманого ОСОБА_1 було виявлено та вилучено пістолет-запальничку, яким засуджений наніс удар по голові ОСОБА_4

(том № 1, а.с.99)

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілій ОСОБА_4, при вказаних нею обставинах, були заподіяні тілесні ушкодження: крововиливи обличчя, забита рана голови в області вушної раковини зліва, які утворилися від удару металевим пістолетом-запальничкою, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.

(том № 1, а.с.78)

Висновок цієї експертизи узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4 щодо локалізації й механізму утворення тілесних ушкоджень на голові й обличчі потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, 13.08.2008 року о 5 год., коли вона знаходилась біля кіоску, ОСОБА_1 вимагав у неї гроші, і, намагаючись проникнути у кіоск, напав на неї і наніс їй удар в область шиї, від якого вона відчула сильний біль, у неї потекла крові, відчула запаморочення голови. Після чого, засуджений утік.

Свідок ОСОБА_11 показала, що 13.08.2008 року о 5 год. ранку вона йшла на роботу і бачила ОСОБА_1 із пляшкою з-під горілки, яку він тримав за горлечко.

При пред’явленні особи для впізнання по фотознімках потерпіла ОСОБА_5, свідок ОСОБА_11 впізнали засудженого ОСОБА_1, який тримав пляшку у руці та учинив напад на потерпілу. ( том № 1, а.с. 131 -134)

Згідно висновку судово-медичної експертизи, потерпілій ОСОБА_5, при вказаних нею обставинах, були заподіяні тілесні ушкодження: різана рана лівої підщелепної області, яка утворилася від дії гострого предмета, можливо фрагмента осколка скла пляшки, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. (том № 1, а.с.124, 125)

Висновок цієї експертизи узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_5 щодо локалізації й механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої.

Врахувавши усі обставини справи, суд обґрунтовано відкинув показання засудженого ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу на заволодіння майном потерпілих, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та дослідженим по справі доказам. Тому, суд правильно розцінив такі свідчення засудженого як обраним тим спосіб захисту.

Епізод № 6

Доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України підтверджується, зокрема, показаннями самого засудженого, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину і показав, що він на території автостанції придбав у ОСОБА_7 газетний пакунок з коноплею для подальшого збуту, який зберігав при собі у одягу. (том № 2, а.с. 116)

Ці показання засудженого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 (понятого) про те, що у ході особистого обшуку ОСОБА_1 працівники міліції виявили та вилучили з одягу засудженого газетний пакунок із речовиною рослинного походження. ОСОБА_1 пояснив, що придбав дану речовину у ОСОБА_7 для подальшого збуту; даними протоколу особистого обшуку про виявлення та вилучення у ОСОБА_1 газетного пакунка з речовиною рослинного походження, висновком фізико-хімічної експертизи про те, що вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабіс, вагою – 16,1 г. (том № 1, а.с. 142, 154, 155)

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинених ОСОБА_1 злочинів, у суду не було підстав ставити під сумнів їх достовірність, а тому доводи засудженого про те, що обвинувачення ґрунтується на недостовірних доказах, слід визнати безпідставними.

Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, за які він засуджений, і правильно кваліфікував його дії за ст. ст.185 ч.2; 187 ч.1; 187 ч.2; 309 ч.1; 307 ч.2; 140 ч.2 (1960р.) КК України (2341-14) .

Отже, викладені в апеляції засудженого доводи про необґрунтованість його засудження, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Підстав для скасування вироку та закриття справи, як про це просить апелянт, немає.

Необґрунтованим є його доводи про те, що доказі у справі зібрані й досліджені з порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про допущення органом досудового слідства й судом порушень кримінально-процесуального закону при збиранні та дослідженні доказів, а також однобічність, неповноту, необ’єктивність чи упередженість дослідження органом досудового слідства й судом обставин, що могли мате значення для справи. Як видно з матеріалів справи, у процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені усі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, перевірялася позиція захисту ОСОБА_1 шляхом допиту потерпілих і свідків, показання яких мають значення для справи, дослідженням даних протоколів слідчих дій з участю обвинуваченого, висновків судово-медичних та фізико-хімічних експертиз, яким судом дана належна оцінка у вироку. Не встановлено даних, які б могли свідчити про можливу фальсифікацію доказів у справі органом досудового слідства, як про це вказує апелянт. Ніяких заяв і клопотань як на досудовому слідстві, так і в суді від засудженого ОСОБА_1 не надходило.

(том № 1, а.с. 248, том № 2, а.с.54, 115, 121)

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього недозволенних методів слідства, внаслідок чого він зізнався у вчинених злочинах, то колегія суддів вважає їх надуманими. З матеріалів справи видно, що він на досудовому та судовому слідстві не заперечував свою причетність до інкримінованих йому злочинів і не заявляв про застосування недозволенних методів слідства.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора в апеляції на те, що, призначаючи покарання, суд першої інстанції зайве застосував положення ч.4 ст. 70 КК України, та неправильно застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна, слід визнати необґрунтованими. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 вчинив два епізоди крадіжки до постановлення попереднього вироку від 31.08.2000 року, тому суд правильно застосував положення ч.4 ст. 70 КК України. Так як санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд правильно призначив таке додаткове покарання.

Таким чином, вирок має бути залишений без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2009 року щодо нього – залишити без зміни.