Справа № 11-538/09 

Головуючий в 1 інстанції Корнелюк В.С.

ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 121 КК України 

Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді – Лозовського А.О.,

суддів – Олексюка Я.М., Пазюка О.С.,

з участю прокурора – Старчука В.М.,

захисника – ОСОБА_2

засудженого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Локачинського районного суду від 9 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія, громадянина Республіки Грузія, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

засуджено за ч.1 ст. 125 КК України на 100 годин громадських робіт;

за ч. 1 ст. 121 КК України на 6(шість) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_1 визначено 6(шість) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 13 грудня 2008 року.

Вироком вирішено долю речових доказів,-

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 23 серпня 2008 року біля 16 години в АДРЕСА_1, знаходячись в дворі господарства своєї співмешканки ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс матері останньої ОСОБА_4 один удар правою рукою зжатою в кулак в ділянку лоба та переносиці, від чого вона впала та втратила свідомість. Даними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких.

Після вищевказаних подій підсудний переніс ОСОБА_4 в коридор житлового будинку, де посадив на сходи. Коли вона прийшла до свідомості, піднялась на другий поверх будинку і вибігла на балкон, щоб покликати на допомогу. ОСОБА_1 з метою спричинення потерпілій тілесних ушкоджень вибіг за нею на балкон, де наніс кулаком удар в ліве плече від якого потерпіла перекинулась через металеву огорожу за межі балкону, падаючи потерпіла, руками вчепилась за верхню частину металевої огорожі балкону. ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, почав наносити удари по руках потерпілої, внаслідок чого остання не втрималась та впала з висоти двох метрів на цементну площадку перед вхідними дверима будинку та отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких, як небезпечних в момент заподіяння.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції зазначає, що він є незаконним в частині засудження його за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, оскільки він базується на неправдивих показаннях потерпілої та свідків. Крім того, вказує, що потерпіла сама зіскочила з балкону будинку. Прохає змінити вирок суду першої інстанції та виправдати його за ч. 1 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, захисника ОСОБА_2, який прохав перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК України, міркування прокурора, який просить апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що коли ОСОБА_4 відмовилась повернути йому паспорт, він розлютившись наніс їй удар рукою в обличчя, від чого потерпіла впала із лавки та втратила свідомість.

Заперечення ОСОБА_1 в апеляції та в суді першої інстанції того факту, що він продовжував бити потерпілу, внаслідок чого вона впала з висоти двох метрів на бетонне покриття спростовується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що у процесі її конфлікту із зятем ОСОБА_1, який був у нетверезому стані, останній наніс їй удар рукою в обличчя, від чого вона втратила свідомість. Коли вона прийшла до свідомості, зять почав їй погрожувати, якщо не поверне йому його паспорт. Вона піднялася на 2 поверх, щоб вийти на балкон з метою покликати на допомогу. Зять побіг за нею і на балконі штовхнув її у ліве плече, від чого вона перелетіла через перила і рукою схопилась за нього, щоб утриматись. ОСОБА_1 почав бити її по руках від чого вона впала.

Із показань свідка ОСОБА_3, дружини засудженого видно, що під час суперечки, яка виникла між її матір’ю та чоловіком, вона побачила і зрозуміла, що ОСОБА_1 вів себе агресивно і міг побити матір, а тому вона вибігла покликати на допомогу сусідів. Вона бачила як суперечка продовжувалась на балконі, з якого матір впала. У лікарні, куди була доставлена мати, вона їй розповіла, що ОСОБА_1 зіштовхнув її з балкону, бив по руках, коли вона трималася за перило.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_4 мала місце політ травма – забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, закрита травма хребтового стовбура - компресійний злам 12-го грудного хребця з крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм спинного мозку з компресією, двобічна пара орбітальна гематома, синець у проекції правого перепела, забій-набряк китиць рук, котрі ускладнились спінсельним шоком 1-го ступеня, нижньою параплегією (т. 2 а.с. 149).

Із висновків судово-медичних експертиз вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин обличчя з синцями навколо очей, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому 11-12-го грудного хребців з пошкодженням спинного мозку, ускладненого спінальним шоком, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних в момент заподіяння (т. 1 а.с. 53-60, 153-154).

Таким чином, дії ОСОБА_1 судом першої інстанції вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.

Про відсутність у ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 свідчать його подальші дії після отримання потерпілою травми - намагання допомогти доставити останню до лікарні.

Міру покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, даних про його особу та всіх обставин справи.

Підстав для зміни чи скасування вироку відносно засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Локачинського районного суду від 9 вересня 2009 року щодо нього – без зміни.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

Апеляції потерпілих Гопанчука Володимира Ніфаїловича та Ковальчука Володимира Петровича залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2009 року щодо Прача В.М. та Мельничука С.В. в частині кваліфікації їх дій та призначення міри покарання залишити без змін.

Вирок в частині вирішення цивільного позову, в частині стягнення моральної шкоди із засуджених Прача В.М. та Мельничука С.В. в користь потерпілого Гопанчука В.Н. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суду.