11-499/2009 Про таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло та інше приміщення, організованою групою, а також вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства - 20.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора м. Івано-Франківська Новосельського А.П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду від 30 червня 2009 року,-

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, який має неповну середню освіту, неодружений, не працює, несудимий, громадянин України,-

засуджений:

за ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки позбавлення волі;

за ч.5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна;

за ст. 187 ч.4 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на три роки позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

Справа №11-499/2009р. Головуючий І-інстанції Попович С.С.

Категорія ст. 187 ч.4 КК України Доповідач Гандзюк В.П.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – три роки позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід засудженому – тримання під вартою – до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з 20.11.2008 року, з часу його затримання та взяття під варту.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення; таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло та інше приміщення, організованою групою, що завдало потерпілим значної шкоди та у великому розмірі; вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу,за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, організованою групою.

Як встановив суд, цей злочин було вчинено за таких обставин.

13 січня 2003 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 шляхом розбиття вікон проникли в приміщення токарного цеху Івано-Франківського СПТУ-1, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ленкавського, 35, та викрали майно на загальну суму 1769 гривень 60 копійок.

Також, в період з березня по травень 2003 року в результаті злочинної діяльності та в складі організованої групи ОСОБА_1 таємно викрав у співучасті та за попередньою змовою з іншими особами, які не входили в склад організованої групи, майно з будинку потерпілого ОСОБА_4, що знаходилось АДРЕСА_2, на загальну суму 347 гривень, а також майно потерпілого ОСОБА_5 з комп’ютерного клубу, що по вул. С. Бандери, 41 в м. Івано-Франківську, на загальну суму 6751 гривень.

Крім цього, 6 березня 2003 року ОСОБА_1, в складі організованої групи та за попередньою змовою з особою, провадження відносно якої виділено в окреме провадження, згідно заздалегідь розробленого плану, знаходився на вулиці та спостерігав з метою забезпечення злочинного наміру інших учасників групи, які проникли в приміщення пункту прийому кольорових металів ТзОВ "Втормет", що по вул. Хриплинській, 37, в м. Івано-Франківську, відкрито напали на потерпілого ОСОБА_6 і під погрозою застосування пістолета невстановленого слідством взірця, відкрито викрали 2200 гривень з кишені куртки потерпілого.

У своїй апеляції та доповненні до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, у якому призначити більш суворе покарання, виключивши з призначеного судом першої інстанції додаткове покарання у виді конфіскації майна за ст. 185 ч.4, 5 КК України. Крім цього. Прокурор вважає, що суд неправильно зазначив в описовій частині вироку, що злочини, передбачені ст. 185 ч.5, 187 ч.4 КК України які були вчинені в складі організованої групи, вчинялися ще й за попередньою змовою групою осіб.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, засудженого та його захисника, які вважають вирок суду в частині призначеного основного покарання обґрунтованим та просять відмовити в задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення частково.

Висновки суду про доведеність вини засудженого за обставин, викладених у вироку, в апеляційному порядку не оспорені.

Що стосується покликання в апеляції прокурора на невідповідність призначеного основного покарання через м’якість, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Суд першої інстанції в достатній мірі дотримався правил ст. 65 КК України та, визначивши покарання за злочини у виді позбавлення волі строком на три роки, належно врахував наявність обставин, що пом’якшують покарання.

Серед таких суд визначив те, що ОСОБА_1 був втягнутий у злочинну діяльність та вчиняв злочини будучи неповнолітнім, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, визнав себе винним у вчиненому та щиро розкаявся. Крім цього, суд врахував, що його роль у вчинених злочинах була другорядною.

Сукупність цих обставин дає підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення покарання нижчого за найнижчу межу санкції статей.

Вважати призначене покарання надто м’яким, як про це без будь-якого обґрунтування вказує прокурор, немає підстав.

Згідно із положеннями ст. 98 КК України та роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена неповнолітнім, навіть у тому разі, коли вони на час розгляду справи судом досягли повноліття.

Однак, суд, встановивши те, що злочини ОСОБА_1 вчинив будучи неповнолітнім, всупереч правилам кримінального закону помилково призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації його майна.

За таких обставин покликання в апеляції прокурора на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованим та тягне за собою виключення із вироку призначеного додаткового покарання.

Разом з тим, колегія суддів не знайшла жодних даних, які би вказували на неправильність викладення мотивувальної частини вироку, що ставило би під сумнів правильність кваліфікації протиправних діянь.

Вказівка прокурора на те, що суд зайво зазначив у вироку кваліфікуючу ознаку - попередню змову групою осіб не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки злочини ОСОБА_1 вчиняв як в складі організованої групи, так одночасно і за попередньою змовою з особами, які не входили до складу цієї групи і провадження відносно яких виділено в окреме провадження.