Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного

суду Тернопільської області в складі :

головуючого Декайла П.В.

суддів Вавріва І.З., Максимовича Ю.А.

за участю прокурора Семенця О.А.

засудженого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі "07" жовтня 2009 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Зборівського районного суду від 13 серпня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника КП "Зборівський водоканал", не судимого в силу ст. 89 КК України, -

засуджено за ч.1 ст. 382 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено відповідні обов’язки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 – підписку про невиїзд, до вступу вироку у законну силу залишено без змін.

Справа № 11 – 258, 2009 року Головуючий у І інстанції – Кучер І.Б. Категорія – ч.1 ст. 382 КК України Доповідач – Декайло П.В.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді начальника КП "Зборівський водоканал" та будучи службовою особою, умисно не виконав рішення Зборівського районного суду від 11 лютого 2009 року, що набрало законної сили та згідно якого, КП "Зборівський водоканал" зобов’язувалось забезпечити безперебійне та надійне приймання до міської каналізаційної системи та відведення стічних вод з території будинковолодіння потерпілого ОСОБА_2, що в АДРЕСА_2.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та виключити додаткове покарання - позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. Вважає, що вирок не повністю відповідає вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, а призначене покарання є надто суворим, так як судом не враховано його вік, позитивні характеристики як за місцем роботи так і проживання та і інші обставини справи.

Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію та просить вирок суду в частині призначення йому додаткового покарання змінити, не застосовувати додаткове покарання - позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, пояснення потерпілого, який просить суворо не карати засудженого та не позбавляти його права займати посаду директора КП, міркування прокурора про те, що вирок суду слід змінити виключивши на підставі ст. 69 КК України з резолютивної частини вироку додаткове покарання як позбавлення права займати певні посади, а в решті вирок слід залишити без зміни, оскільки він є законним та обґрунтованим, основне покарання призначено відповідно до вимог КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій в апеляції не оспорюються.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку, і є обґрунтованим.

Призначаючи ОСОБА_1 основне покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу засудженого. Суд дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Щодо призначеного судом першої інстанції основного покарання, то колегія суддів вважає, що воно призначене у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65- 67 КК України є необхідне та достатнє для виправлення засудженого та не оспорюється в апеляції.

Проте, як убачається зі справи, суд призначаючи додаткове покарання ОСОБА_1 не достатньо повно урахував обставини справи, що суттєво впливають на міру покарання, а саме, що засуджений щиро розкаявся, позитивно характеризується, його вік та те, що потерпілий просив суворо його не карати.

У відповідності до положень ст. 69 КК України з а наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Враховуючи конкретні обставини справи та наведені дані про особу винного, а також те, що потерпілий просить не позбавляти його права займати певні посади, колегія суддів вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_1 більш м’яке покарання, ніж передбачено законом – без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Зборівського районного суду від 13 серпня 2009 року в частині призначеного покарання змінити.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.1 ст. 382 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

В решті вирок Зборівського районного суду від 13 серпня 2009 року залишити без змін.