11-553 Про таємне викрадення майна з проникненням до приміщення ремонтної майстерні - 06.10.2009 Прийняття

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше судимого 22.12.2004 року Шепетівським міськрайонним судом за частинами 3 і 4 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст.ст. 69, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі. 23.08.2007р. звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 20 лютого 2009 року.

Запобіжний захід щодо нього до набрання вироком законної сили залишено попередній – тримання під вартою;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженку с. Кащенці Білогірського району, Хмельницької області, жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з неповною середньою освітою, непрацюючу, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України засуджену ОСОБА_5. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначено іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5. покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтися туди для реєстрації.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області за проведення експертиз з кожного:

- "За дослідження – код 22" – 205 грн. 93 коп.;

- "За дослідження – код 10" – 470 грн. 78 коп.;

- "За дослідження" – 329 грн. 54 коп.;

- "За дослідження – 2" – 70 грн. 62 коп.;

- "За дослідження – 7" - 70 грн. 62 коп.

До досягнення повноліття ОСОБА_5. або набуття нею власного майна чи заробітку вказані суми судових витрат постановлено стягувати з її батька – ОСОБА_6

За вироком суду 05 лютого 2009 року, в нічну пору, ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_5., з метою вчинення крадіжки, шляхом відгинання захисного ролету на вікні, вибиття шибки вікна та зламу вікна незаконно проникли в приміщення з ремонту мобільних телефонів по вулиці Карла Маркса,41/1 в м. Шепетівці, звідки таємно викрали належне ОСОБА_7 майно на суму 12952 грн. 40 коп. та майно ОСОБА_8. на суму 1800 грн.

Всього ОСОБА_3 та ОСОБА_5. за попередньою змовою між собою викрали майна потерпілих ОСОБА_7. та ОСОБА_8. на загальну суму 14752 грн. 40 коп.

В апеляції (з урахуванням доповнень до неї від 27.07.09р. та 10.08.09р.) засуджений ОСОБА_3, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити. При цьому стверджує, що крадіжки за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_5., яка знаходиться на його утриманні і з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, не організовував і участі у ній не брав, а лише допоміг ОСОБА_6 перевезти викрадені нею речі в місто Хмельницький і частину з них продати; зазначає, що органи досудового слідства з метою отримати показання на підтвердження його вини у крадіжці застосовували до нього та ОСОБА_6 незаконні методи слідства, при проведенні слідчих дій у протоколах вказували відомості, які не відповідають дійсності. На його думку, суд дав неправильну оцінку дослідженим в суді доказам і обґрунтував свої висновки на припущеннях, а при призначенні покарання необґрунтовано не взяв до уваги такі пом’якшуючі обставини як незадовільний стан його здоров’я, явка з повинною, яку він давав добровільно, його каяття у вчиненому та позитивну характеристику з місця роботи, а також не врахував позицію потерпілих, що покарання, яке просив прокурор, є надто суворим.

За змістом апеляції засудженої ОСОБА_5. вона просить у ній вирок щодо неї змінити, виключивши з нього таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. В обґрунтування апеляції посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Стверджує, що крадіжку вона вчинила сама, без допомоги сторонніх осіб, а ОСОБА_3 лише попросила відвезти її в місто Хмельницький.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_1 та захисника засудженої ОСОБА_5. – адвоката ОСОБА_2. на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, міркування прокурора, на думку якого вирок суду є законним та обґрунтованим, а апеляції засуджених безпідставними, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини підсудних у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених доказах.

Так, потерпілі ОСОБА_7. та ОСОБА_8 як на досудовому слідстві, так і в суді підтвердили, що в ніч на 5 лютого 2009 року шляхом зламу ролету та розбиття скла у вікні невідомі проникли у їх майстерню, звідки таємно викрали зазначене у вироку майно на суму 12952 грн. 40 коп. та 1800 грн. відповідно.

ОСОБА_7. також пояснив суду, що згодом після крадіжки його колега з Білогір’я повідомив, що йому приносили такі ж дисплеї, які викрали у нього. Про цей факт він повідомив працівників міліції, після чого знайшли підсудних.

Вартість викраденого майна на час вчинення злочину також підтверджується даними відповідних довідок та висновків судових експертиз і сторонами не оспорюється.

В суді ОСОБА_5. підтвердила факт вчинення крадіжки майна шляхом проникнення в приміщення майстерні з ремонту мобільних телефонів і пояснила, що на її пропозицію разом з ОСОБА_3, з яким вона на той час спільно мешкала у його квартирі, на автомобілі "таксі", на якому він в ту ніч працював, завезли викрадене в м. Хмельницький, де частину продали, а решту завезли до її батька в село Кащенці Білогірського району. За цими її показаннями з майстерні було викрадено майна у семи пакетах, серед викраденого був монітор із системним блоком.

ОСОБА_3 в судовому засіданні також визнав свою вину у перевезенні викраденого і продажі частини мобільних телефонів у м. Хмельницькому та у тому, що решту викраденого, зокрема й комп’ютер, вони з ОСОБА_5. завезли в село до її батька, і просив суд обов’язок по відшкодуванню завданої потерпілим шкоди покласти тільки на нього.

Крім того, у своїй явці з повинною ОСОБА_3 вказав, що 05.02.09р. близько другої години він допоміг здійснити крадіжку з майстерні по ремонту мобільних телефонів, розташованій в м. Шепетівці по вул. Карла Маркса; що при цьому ОСОБА_6 говорила завезти деякі речі до її батька, а потім продати; що цими речами були "мобільні телефони у великій кількості та фотоапарат з монітором та комп’ютер", а також, що він загрузив ці речі у свій автомобіль і поїхав разом з нею. (т.1 а.с.40)

Відповідно ж до явки з повинною ОСОБА_5. крадіжка відбувалася шляхом зламу ролету та розбиття скла у вікні вказаної майстерні. Після заволодіння мобільними телефонами, фотоапаратом, комп’ютером та іншими викраденими речами вона на таксі відвезла їх у м. Хмельницький для продажу. (т.1 а.с.43)

Під час допиту ОСОБА_3 в якості підозрюваного він зізнався, що вчинив крадіжку разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5., оскільки на той час вони знаходилися у скрутному матеріальному становищі, і в подробицях розповів як вони про це домовлялися; як з нею підняли ролет, розбили скло і відкрили вікно; як вона проникла через вікно і подавала йому викрадені речі, які він грузив у свій автомобіль "таксі", після чого разом з нею відвіз їх у місто Хмельницький, де на ринку вони продали 20 мобільних телефонів; як решту викраденого відвезли до батька ОСОБА_6 в Білогірський район і там його заховали. (т.1 а.с.а.с.71-72)

Допитана на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_5. дала показання, які в деталях співпадають з наведеними показаннями ОСОБА_3 у якості підозрюваного.(т.1 а.с.а.с.49-51)

При відтворенні обстановки та обставин події вона показала як проникла в приміщення майстерні, з якої скоїла крадіжку, та вказала на альтанку, в яку спочатку було поміщено викрадене майно. (т.2. а.с.а.с.16-28)

Зазначений потерпілими та засудженими спосіб проникнення в майстерню та вчинення звідти крадіжки майна узгоджується з даними протоколу огляду місця події, з якого видно, що ролети на вікні майстерні відігнуті, скло вікна розбите, саме вікно відкрите, а речі в приміщенні розкидані.

Під час допиту ОСОБА_5. в якості обвинуваченої вона повідомила і те, що один телефон та фотоапарат вона залишила собі, один телефон взяв собі ОСОБА_3 (т.2 а.с.а.с.9-11)

Те, що він возив викрадене майно в Хмельницький, що частину цього майна там продали, а частину потім відвезли в село до батька ОСОБА_5. і що вона собі залишила тоді цифровий фотоапарат та один мобільний телефон ОСОБА_3 також визнав під час допиту його в якості обвинуваченого. (т.2 а.с.а.с.38-42)

Показання підсудних про те, що вони частину викраденого, у томі числі комп’ютер, мобільні телефони із запасними частинами до них, завезли в село Кащенці до батька ОСОБА_5., об’єктивно підтверджуються даними протоколу обшуку, відповідно до якого у помешканні ОСОБА_6. (батька підсудної) було виявлено та вилучено монітор та системний блок до комп’ютера, поліетиленовий пакет, наповнений мобільними телефонами, які були у користуванні, пакет з батареями та коробка з дисплеями до мобільних телефонів, а також відео магнітола. (т.1 а.с.55)

Як пояснив після обшуку допитаний в якості свідка ОСОБА_4, вказані речі до нього на початку лютого 2009 року привезла його донька із своїм співмешканцем.(т.1 а.с.56).

В суді, після оголошення показань ОСОБА_6., останній підтвердив факт проведення в його помешканні обшуку, під час якого працівники міліції щось забирали з його хати (т.2 а.с.179).

Підстав для сумнівів у допустимості цього доказу не убачається, оскільки, як видно з протоколу, перед допитом ОСОБА_6 у якості свідка йому було роз’яснено зміст ст. 63 Конституції України, після чого він погодився дати показання відносно своєї дочки, а після викладення у протоколі показань власноручно зробив запис, що протокол з його слів записаний вірно, ним прочитаний.

До того ж такі показання ОСОБА_6. не суперечать зазначеним вище показанням самих ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

За показаннями свідка ОСОБА_9., який працює в смт. Білогір’ї, на початку лютого 2009 року він возив у с. Кащенці ОСОБА_3 з іншими двома невідомими чоловіками. Тоді вони пропонували купити у них комп’ютер, якого з будинку виносив ОСОБА_3 з одним з тих невідомих, та два мобільні телефони. За те, що він завіз їх в с. Кащенці вони, дали йому один несправний мобільний телефон, якого після ремонту у нього вилучили працівники міліції.(т.2 а.с.180)

ОСОБА_3 в суді не заперечив, що з невідомими особами їздив з ОСОБА_9 в село, але подробиць цих обставин не розповів і показань цього свідка не спростував, зазначивши лише, що все було трішки по іншому.

Факт вилучення у ОСОБА_9. вказаного телефону підтверджується і даними дослідженого судом протоколу огляду та вилучення від 20 лютого 2009 року.(т.1 а.с.38)

Виправлення у цьому протоколі, на що посилається ОСОБА_3 в апеляції, не дають підстав для сумнівів у достовірності і допустимості цього доказу, оскільки зауважень з цього приводу від учасників проведення цієї слідчої дії не поступало, а підпис одного з понятих накладено на виправлений текст. Інших порушень кримінально-процесуального закону при вчиненні цих дій не встановлено.

Крім того, в квартирі, де ОСОБА_3 з ОСОБА_5. спільно проживали, під час проведеного з дозволу суду обшуку було виявлено викрадений фотоапарат та один мобільний телефон.

ОСОБА_5. в суді підтвердила, що вказаний телефон знаходився у неї в сумці, а фотоапарат вона заховала в квартирі за книжками.

Як пояснили потерпілі, вилучені під час проведення вказаних слідчих дій викрадені у них товари їм повернуті.

З показань ОСОБА_5. та ОСОБА_3 також видно, що ні на досудовому слідстві, ні в суді вони не вказували на причетність будь-яких сторонніх осіб до викрадення майна з приміщення майстерні, перевезення його в Хмельницький і продажу та перевезення решти викраденого до батька підсудної в село.

Оскільки наведені докази узгоджуються між собою та вказують на злагодженість дій ОСОБА_3 і ОСОБА_5. під час крадіжки та після неї, що свідчить про вчинення ним злочину за попередньою змовою між собою, вони не викликають сумнівів у їх достовірності. Тому суд першої інстанції правильно послався у вироку саме на ці докази при обґрунтуванні своїх висновків, зазначивши при цьому мотиви, з яких він відкидає показання підсудних, у яких вони заперечували причетність ОСОБА_3 до крадіжки. Правильно ці докази оцінені судом і з точки зору їх достатності.

Проаналізувавши усі досліджені в судовому засіданні докази в сукупності суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_5. та ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України як крадіжка, поєднана з проникненням в приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 - ще й повторно.

Доводи ОСОБА_3 про те, що в протоколі обшуку його квартири стоїть не його підпис, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, по-перше, наявний у протоколі підпис в графі "обшукуваний" не має відмінностей від підписів ОСОБА_3 на інших процесуальних документах, які ставили б під сумнів приналежність цього підпису йому, по-друге, факт проведення обшуку у його присутності завірили своїми підписами інші учасники цієї дії, які зауважень з цього приводу не робили, по-третє, після ознайомлення із своїм захисником з матеріалами справи на досудовому слідстві та після оголошення цього протоколу в судовому засіданні ні він, ні його захисник заяв про те, що підпис у протоколі йому не належить, не робили. До того ж за змістом його апеляції (від 06.07.09р.) він при обшуку був присутній. А те, чи видав він добровільно викрадені мобільний телефон і фотоапарат, що він в апеляції заперечує, чи ці речі знайшли працівники міліції, не спростовує факту їх виявлення в його квартирі і відповідно не зменшує значимості цього доказу.

Необхідність проведення очної ставки в ході досудового слідства визначає слідчий, у проваджені якого знаходиться справа, відповідно до обираної ним тактики слідства. Тому відмова ОСОБА_3 у проведенні очної ставки з ОСОБА_6, на що він вказує в апеляції, не є порушенням кримінально-процесуального закону.

Що стосується доводів апелянтів з посиланням на застосування до них з ОСОБА_5. недозволених методів слідства, то вони не знайшли свого підтвердження.

Як повідомив ОСОБА_3 в судовому засіданні, явку з повинною він написав добровільно, без будь-якого тиску на нього. На це він наголошує і в своїй апеляції.

У протоколах допиту ОСОБА_5. в якості свідка та допиту ОСОБА_3 у якості підозрюваного будь-які зауваження з приводу примушування їх працівниками міліції давати такі показання відсутні.

Показання ж в якості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а остання і під час відтворення обстановки та обставин події, давали у присутності їх захисників, тобто за умов, що виключали можливість застосування до них незаконних методів досудового слідства. Зауваження з цього приводу у протоколах вказаних слідчих дій також відсутні.

Крім того, за заявою ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів слідстві прокуратурою Шепетівського району проводилася перевірка, за наслідками якої в порушенні кримінальної справи відносно працівників Шепетівського МВ УМВС України відмовлено за відсутністю у їх діях складу злочину.

При призначенні ОСОБА_3. покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Зокрема при оцінці особи підсудного ОСОБА_3 суд виходив з того, що він посередньо характеризується за місцем проживання і страждає хронічним захворюванням.

Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнав те, що ОСОБА_3 вибачився перед потерпілими, а обтяжуючою обставиною – рецидив злочину.

Суд обґрунтовано не визнав пом’якшуючою обставиною каяття ОСОБА_3, оскільки в ході досудового слідства він давав суперечливі показання і, за наявності достатніх достовірних доказів на підтвердження його вини, визнав себе винним лише частково, що дає підстави для сумнівів у щирості його каяття.

Явка ОСОБА_3 з повинною також не може бути визнана пом’якшуючою обставиною, оскільки, по-перше, він написав її лише після затримання його за підозрою у вчиненні злочину, за який засуджується, по-друге, викладені у ній відомості є неоднозначними і лише частково правдивими: спочатку ОСОБА_3 зазначив у ній, що допоміг здійснити крадіжку з майстерні по ремонту мобільних телефонів, потім вказав, що лише на прохання ОСОБА_5. загрузив речі в автомобіль і завіз до її батька, а вкінці зазначив, що про те, що ці речі крадені, він дізнався лише наступного дня.

Суд дійсно при призначенні покарання не врахував позитивної за змістом характеристики ОСОБА_3 за місцем роботи. Однак ця характеристика, з урахуванням інших наведених даних про його особу та обставин, що обтяжують покарання, не дає підстав для пом’якшення йому призначеного покарання.

Врахування позиції потерпілих при призначенні покарання є правом, а не обов’язком суду. Згідно з даними носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес, потерпілі спочатку покладалися на розсуд суду, а в дебатах лише сказали, що покарання у виді 4 років позбавлення волі, яке просив призначити ОСОБА_3 прокурор, більш суворе, ніж вони думали. Але при цьому вони не просили суд призначити ОСОБА_3 більш м’яке покарання, на що вказує засуджений в апеляції.