11-577 Про притягнення до кримінальної відповідальності за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 06.10.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача – помічника прокурора м. Хмельницького та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2009 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем у стоматологічній поліклініці, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

виправдано за ст. 121 ч. 1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу скасовано.

Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

За вироком суду, ОСОБА_4 виправдано у обвинуваченні, згідно із яким він 21.05.2005 року біля 14 год. неподалік бару "Пік-Нік", що по вул. Чкалова м. Хмельницького, під час сварки на грунті особистих неприязних стосунків, умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

У поданій апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий, за яким ОСОБА_4 засудити за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Крім того, просить суд винести окрему ухвалу, в якій поставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 384 КК України свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за давання завідомо неправдивих показів в суді, які є суперечливими та непослідовними. Звертає увагу, що судом не було взято до уваги покази інших свідків по справі, потерпілого, а також висновки судово-медичних експертиз, які у сукупності викривають виправданого у його умисних діях по нанесенню потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та задоволити заявлений ним позов по справі.

Вказує на те, що судом при винесенні вироку не були враховані покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи і які викривають обвинуваченого у скоєнні злочину проти нього. Невірним є і висновок суду про те, що ОСОБА_4 перебував в стані необхідної оборони.

Потерпілий вказує, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 під час судових дебатів визнав свою вину частково і визнав, що перевищив межі необхідної оборони.

Так само суд проігнорував заявлений ним позов по справі, не врахувавши те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 він став інвалідом.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора і доводи потерпілого і його представника на підтримку поданих скарг, виправданого і його захисника проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення.

Висновки місцевого суду про те, що під час конфлікту із ОСОБА_2 ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони обгрунтовані.

Із показів безпосередніх очевидців події, свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, саме ОСОБА_2 був ініціатором конфлікту з ОСОБА_4, на його початку ображав нецензурними словами, висловлювався нецензурно в адресу ОСОБА_5

Зі слів свідків поведінка ОСОБА_2 вказувала, що він перебував в стані сп’яніння.

Після того, як ОСОБА_4 і вони в якості пасажирів від’їхали від ОСОБА_2, той на власній автомашині ГАЗ "Волга" переслідував їх, а згодом порушуючи ПДР "підрізав" автомашину, у якій вони знаходились, створив аварійну ситуацію, через що ОСОБА_4 змушений був застосовувати екстрене гальмування.

За показами виправданого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 і АксентюкТ.В., яка перебувала на восьмому місяці вагітності, після такої зупинки їх транспортного засобу, ОСОБА_2 вибіг із власної автомашини і направився до ОСОБА_4, який вийшов із автомашини. Підійшовши, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 удар ногою в область паха і намагався заподіяти ще один удар рукою. Однак, ОСОБА_4 встиг його випередити і у відповідь наніс удар рукою в область голови ОСОБА_2, від чого той впав на землю.

Після вказаних подій були викликані "швидка допомога" і міліція.

Цих фактичних обставин ніхто не оспорював, тим більше, що і сам ОСОБА_2 визнав, що ображав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 нецензурними словами, переслідував їх на власній автомашині, порушивши ПДР України (1306-2001-п) "підрізав" їх авто, примушуючи до зупинки, направився до автомашини ОСОБА_4 з метою "навчити" виконувати ПДР (1306-2001-п) .

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що саме ОСОБА_2 першим ногою завдав удар ОСОБА_4, намагався вдарити його ще й рукою, однак ОСОБА_4 випередив його і у відповідь вдарив рукою в область голови потерпілого.

Доводи в апеляційних скаргах про те, що покази цього свідка сумнівні, на увагу не заслуговують.

Відповідно до вимог ст. 296 КПК України учасники судового розгляду мають право на клопотання про виклик до суду нових свідків протягом всього судового слідства.

Із протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_8 перед допитом був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КПК України.

Тому у колегії суддів немає підстав сумніватись у достовірності його свідчень, які до того ж узгоджуються із показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Колегія суддів не може погодитись із твердженнями апелянтів про те, що місцевим судом при розгляді справи необгрунтовано відхилені покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Як видно із матеріалів кримінальної справи, а також під час перебігу судового слідства вказані свідки давали суперечливі та непослідовні показання, про що суд першої інстанції і вказав у вироку.

Відповідно ж до ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні.

Що ж до оцінки показань ОСОБА_12, то з погляду на ту обставину, що ним неодноразово змінювались механізм і деталі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень (в судовому засіданні висловлювався про нанесення кількох ударів в голову, на досудовому слідстві про один удар; розбіжності у відтворенні механізму ударів і в інші частини тіла - ногами на досудовому слідстві і вже рухи ногами в судовому засіданні), а також показання щодо розташування транспортних засобів на місці події, які суперечать показанням інших очевидців, в тому числі і самого ОСОБА_2, то така оцінка дає колегії суддів підстави вважати, що цей свідок насправді фактичних обставин події не бачив.

Доводи прокурора про неповноту судового слідства в частині відсутності дослідження питання локалізації тілесних ушкоджень на голові потерпілого, а також чи не перебував він під час подій 21.05.2005 року в стані сп’яніння колегія суддів вважає неприйнятними.

Відповідно до вимог ст. 264 ч. 2 КПК України прокурор окрім підтримання державного обвинувачення, подає докази, бере участь у їх дослідженні, заявляє клопотання.

Правом заявляти клопотання згідно вимог ст. 267 ч. 1 КПК України наділений і потерпілий. При цьому ст. 296 КПК України гарантує вказаним учасникам процесу заявляти клопотання протягом усього судового слідства.

Між тим, дані протоколу судового засідання свідчать про те, що такі клопотання ними не заявлялись.

Сумніви прокурора про те, чи мав ОСОБА_4 реальну можливість ефективно відбити суспільно-небезпечне посягання зі сторони ОСОБА_2 без заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень і чи мало місце таке посягання, колегія судді розцінює таким чином.

Враховуючи конкретну обстановку, яка склалась 21.05.2005 року, під час виникнення, продовження та закінчення конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 місцевий суд при розгляді справи дійшов обгрунтованого висновку про те, що єдиний удар кулаком в обличчя потерпілого, наслідком якого стали тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 наніс потерпілому з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів (свого життя і здоров'я від суспільно-небезпечного посягання самого потерпілого. Нанесення цього удару було необхідним, своєчасним і достатнім в даній обстановці для негайного припинення посягання, відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту. Тобто, ОСОБА_4 перебував в стані необхідної оборони і перевищення її меж не допускав.

Про реальність суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_2 свідчать: показання ОСОБА_4, показання свідків - матері ОСОБА_5, дружини ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_8, висновок судово-медичної експертизи № 282 від 06.03.2009р., за яким у ОСОБА_4 мало місце тілесне ушкодження у вигляді синця з набряком м'яких тканин по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна, відмова потерпілого ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння.

Таким чином, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2009 року стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни, апеляції державного обвинувача – помічника прокурора м. Хмельницького та потерпілого ОСОБА_2 – без задоволення.