11а-1122/09 Про одержання хабарів в особливо великих розмірах головою правління ВАТ - 22.09.2009 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не судимий, -засуджений за 368 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, належного засудженому.

Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд залишена до набрання вироком законної сили. В строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано знаходженням під вартою в період з 17 квітня 2002 року по 03 липня 2002 року.

Вирішене питання щодо речових доказів.

Провадження в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 -закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, займаючи посаду голови правління й одночасно директора ВАТ "Завод "Прибій", розташованого по Миколаївському шосе, 20, в м. Херсоні, в силу покладених на нього обов'язків, виконуючи функції адміністративно - господарського та організаційно - розпорядчого характеру по керівництву заводом, маючи право без доручення здійснювати дії від імені товариства, будучи уповноваженим керувати поточними справами товариства та спостережної ради, представляти товариство в його відносинах з третіми особами, вести переговори та укладати від імені товариства. Таким чином, будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище, в період часу з квітня 2001 року по квітень 2002 року, шляхом вимагання, отримував від приватного підприємця, директора ПФ "Протектор" ОСОБА_3 щомісячно 1000 грн. як хабар за надання йому по договору оренди виробничих площ (приміщень), виділених територій, розташованих за вищевказаною адресою. 17.04.2002 року близько 11 годин ОСОБА_2, був затриманий працівниками міліції на місці скоєння злочину, у нього були вилучені грошові кошти в сумі 1000 грн., які він одержав як хабар від ОСОБА_3 В зазначений період часу ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 хабарі в особливо великому розмірі на загальну суму 13000 грн.

В апеляції, прокурор, який приймав участь у справі у суді першої інстанції, вказує на незаконність вироку, вважаючи, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а призначене засудженому ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину та особі засудженого, є несправедливим в наслідок м'якості. Просить зазначений вирок скасувати, постановити новий вирок, в якому зазначити кваліфікуючу ознаку "повторність", призначити ОСОБА_2 за ст. 368 ч.3 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

В апеляції адвокат ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_4, вказує на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції внаслідок допущення однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання особі засудженого, обґрунтовуючи це власними доводами. Так, вказує, що суд поклавши в основу доказів винуватості ОСОБА_2 у скоєному злочині його явки з повинною, не врахував, що вони були досудовим слідством отримані від нього шляхом застосування до нього фізичного, морального та психічного насильства. В порушення ст. 374, 339 КПК України не виконані вимоги колегії Судової палати по кримінальним справам Верховного Суду України від 25.04.2006 року та судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Херсонської області від 11.07.2006 року щодо перевірки матеріалів органу дізнання, на підставі яких було порушено кримінальну справу та долучення їх до матеріалів кримінальної справи. Аналіз матеріалів кримінальної справи та показання свідків свідчить про те, що стосовно ОСОБА_2 мале місце провокація хабара, доказів отримання хабара в ході досудового та судового слідства не встановлено, а тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та винести виправдувальний вирок.

Апеляція засудженим ОСОБА_2 не вносилась.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляції і вважає апеляцію прокурора не обґрунтованою, засудженого, який просив, у тому числі і під час надання йому останнього слова, вирок скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнає, що апеляції захисника та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом виконані вимоги ст. 22 КПК України, направлені на прийняття всіх передбачених законом мір для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показаннями потерпілого ОСОБА_3 який показав, що він у 1996 році уклав договір оренди приміщень на території ВАТ "Завод "Прибій". У ході розмови з ОСОБА_2 домовилися про орендну плату в розмірі 1500 грн., щомісяця. При цьому ОСОБА_2 вимагав окрім орендної плати, щоб він особисто йому виплачував кожного місяця ще 1000 грн. З квітня 2001 року по квітень 2002 року, в середині кожного місяця ОСОБА_2 вимагав і одержував від нього хабар в сумі 1000 грн. 17.04.2002 року він приніс черговий хабар у сумі 1000 грн. та передав ОСОБА_2 в руки, після чого останній був затриманий працівниками міліції. Аналогічні показання потерпілий давав на досудовому слідстві (т.1 а.с.146-150).

Показаннями свідка ОСОБА_6 який в судовому засіданні показав, що 17.04.2002 року він був запрошений працівниками міліції в . якості понятого при проведені заходів щодо документування вимагання й отримання хабара директором ВАТ "Завод "Прибій" ОСОБА_2 В його присутності працівники міліції знайшли у ОСОБА_2 в кишені куртки гроші в сумі 1000 грн. Що також підтверджується аналогічними показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7

Показаннями свідка ОСОБА_8 який в судовому засіданні показав, що він працював на ВАТ "Завод "Прибій" на посаді начальника відділу технічного контролю. У лютому 2002 року від ОСОБА_3 дізнався що ОСОБА_9 вимагає від нього хабар в розмірі 1000 грн. на місяць, окрім встановленої орендної плати.

Показаннями свідка ОСОБА_10 який в судовому засіданні показав, що він працював у відділі ДСБЕЗ Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області. 17.04.2002 року близько 11 годині був затриманий ОСОБА_2

Також вина засудженого ОСОБА_2 підтверджується показами, які були досліджені в судовому засіданні судом першої інстанції, а саме актом познаки грошових купюр від 17.04.2002 року ( т.1 а.с.18-25), протоколом огляду відеозапису та перегляду відеозапису від 02.07.2002 року ( т.1 а.с. 27-28), стенограмою розмови, записаної на відеокасеті "RAKS" ( т. 1 а.с. 29), протоколом огляду, виявлення та вилучення від 17.04.2002 року, відповідно до якого при огляді у ОСОБА_2 були виявлені та вилучені гроші в сумі 1000 грн. (т.1 а.с. 31), актами змивів від 17.02.2002 року (т.1 а.с.33-37), протоколом №9 спільного засідання наглядової ради, правління, ревізійної комісії та адміністрації ВАТ "Завод "Прибій", згідно з яким обов"язки голови правління покладено на ОСОБА_2 (т.1 а.с. 49-50), наказом №20 -к від 28.03.2001 року, відповідно до якого ОСОБА_2 приступив до виконання обов"язків голови правління ( т. 1 а.с. 52-62), протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від 03.07-2002 року, відповідно до якого засуджений підтвердив, що вимагав та отримував від потерпілого хабарі (т. 1 а.с. 246-248), явкою з повинною ОСОБА_2 (т.1 а. с.359-360), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.07.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_2 вказав на якому місці та на яких умовах він вимагав у потерпілого ОСОБА_3 хабара та обставини його затримання працівниками міліції( т.1 а.с. 391-401,403).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім доказам по справі і обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст. 368 ч.3 КК України.

Злочинні дії ОСОБА_2. за ст. 368 ч.3 КК України як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням хабара, одержання хабара в особливо великому розмірі, кваліфіковані правильно.

Колегій суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку "повторність", оскільки хоча ОСОБА_2 отримував від ОСОБА_3 хабарі щомісячно, однак дії їх охоплювалися єдиним умислом і необхідно розцінювати їх як один злочин, що виключає повторність.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5 (v0005700-02) одержання службовою особою в декілька прийомів хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених з тим хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування або зміни вироку не встановлено.

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції послався у вироку, як на доказ, на явку з повинною, яку було отримано під психологічним впливом, в наслідок чого засуджений себе оговорив, спростовується протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від 03.07.2002 року, відповідно до якого засуджений підтвердив, що вимагав та отримував від потерпілого хабарі (т. 1 а.с. 246-248), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.07.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_2 за участю його захисника, вказав на якому місці та на яких умовах він вимагав у потерпілого ОСОБА_3 хабара та обставини його затримання працівниками міліції( т.1 а.с. 391-401,403), показаннями потерпілого, свідків, матеріалами справи, які узгоджуються між собою та прокурорською перевіркою, відповідно до якої постановою від 20.05.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом застосування до ОСОБА_2 недозволених методів досудового слідства за відсутністю складу злочину.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що призначене засудженому ОСОБА_2 основне покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, при його обрані суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також усі обставини справи, і яке є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні додаткового покарання суд першої інстанції порушив вимоги ст. 335 КПК України, відповідно до якої міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не винило ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

При призначенні додаткового покарання як позбавлення права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, суд неправильно включив слово "або", що не уможливлює виконання вироку. Тому в порядку ст. 365 КПК України з резолютивної частини вироку підлягає виключенню вказівка суду займати посади пов'язанні з адміністративно-господарськими функціями.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України, вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 -змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку додаткового покарання слова "або адміністративно-господарськими функцій".

Вважати ОСОБА_2 засудженим за 368 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, належного засудженому.