Справа №11a-1047 2009 р. 

Головуючий у 1-й інстанції

Колєсніченко Т.Є.

Категорія ст.ст. 172 ч. 1 ;366 ч.1 КК України 

Доповідач: Раєнок В.І.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого - Раєнка В.І.

суддів - Буженко Н.В., Красновського І.В.

з участю прокурора - Пагуби Д.В.,

засудженої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Суворовсъкого районного суду м.Херсона від "16" липня 2009 року, -

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, -

засуджена за ч.1 ст. 172 КК України до штрафу 510 грн. і за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу 510 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарською та організаційно-розпорядчою діяльністю на 1 рік і на підставі ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді штрафу 1020 грн., з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно-господарською діяльністю та організаційно-розпорядчою діяльністю на 1 рік.

Засуджена знаходиться на підписці про невиїзд.

Судом також вирішено питання щодо стягнення з неї судових витрат і доля речових доказів.

ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що будучи приватним підприємцем, використовуючи найману працю при здійсненні підприємницької діяльності під час роздрібної торгівлі в магазині продовольчих товарів "Точка" по АДРЕСА_1, в період з липня 2008 року по жовтень того ж року, грубо порушувала законодавство про працю відносно найнятих нею працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме - використовуючи працю останніх, не укладала з ними угоди трудових договорів в письмовій формі і відповідно не реєструвала ці договори в Державній службі зайнятості, а при звільнені цих працівників не видала їм належним чином оформлені трудові книжки з відмітками про їх трудову діяльність і посилання на причини звільнення з роботи. Окрім того, не оплачувала працю цих працівників у вихідні дні та в нічний час.

Вона ж, в період з грудня 2008 року по січень 2009 року, з ціллю надання документів до Територіальної державної інспекції праці в Херсонській області, склала завідомо неправдиві документи, в які внесла дані, які не відповідають дійсності, а саме: трудовий договір від 21.07.2008 року, який укладено начебто з ОСОБА_5), підробивши підпис останньої, трудові договори від 04.05.2008 року, укладені начебто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підробивши їх підписи.

Вона ж, достовірно знаючи про те, що сестри ОСОБА_4 не працювали у неї з травня 2008 року по липень того ж року, склала відносно них табелі обліку сумарного часу праці за травень, червень 2008 року; графіки змінності за той же час; відомості про нарахування заробітної платні за червень 2008 року, а також склала графіки змінності за липень-листопад 2008 року, вказавши в них, що робочий день найнятих нею працівників закінчується о

21 годині вечора, хоча в дійсності до вересня 2008 року магазин працював цілодобово, а з вересня 2008 року до 23 години. Вказані підроблені документи ОСОБА_2 надала до прокуратури Суворовського району м.Херсона, а до Територіальної державної інспекції праці надала підроблені нею трудовий договір з ОСОБА_5 від 21.07.2008 року та відомості про нарахування заробітної платні за червень 2008 року.

Що ж стосується пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст. 172 КК України, то суд, дослідивши зібрані по справі докази за цим обвинуваченням, прийшов до висновку, що це обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки на час прийому на роботу ОСОБА_5 засуджена взагалі не знала, що остання знаходиться в стані вагітності. Сама ОСОБА_5 за матеріалами справи взнала про свою вагітність лише 12.10.2008 року під час проходження обстеження на УЗІ, тобто після її звільнення, а про знаходження на утриманні ОСОБА_6 малолітньої дитини на час прийому ОСОБА_6 на роботу засудженій не було відомо, оскільки в заяві та трудовому договорі цю обставину потерпіла не вказала. До того ж ОСОБА_6 пропрацювала лише 1 неділю, а тому за наведених обставин неможливо визнати те, що мало місце порушення її прав відповідно до вимог ч.2 ст. 172 КК України.

До початку апеляційного розгляду справи прокурор відкликав свою апеляцію.

Засуджена на вирок суду подала апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що досудове та судове слідство проведені неповно та однобоко; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також: на істотні порушення норм КК та КПК (1001-05)

України. Рахує, що не вчиняла злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч.1 та 366 ч. 1 КК України.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2, яка в судових дебатах та останньому слові прохала вирок суду скасувати та закрити провадження по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції засудженої, а також вислухавши думку прокурора про залишення вироку суду без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Судом вірно встановлені фактичні обставини вчиненого засудженою і його висновки про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, за які вона засуджена, при обставинах вказаних у вироку суду підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_4; ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які послідовно стверджували, за виключенням ОСОБА_6, що під час прийому їх на роботу засудженою ніяких документів, як під час прийому на роботу, так і під час звільнення, ОСОБА_2 не оформлювала. Потерпілі працювали як вдень, так і вночі, але за працю в нічний час доплати не отримували. Трудовий договір з потерпілою ОСОБА_2 був оформлений через декілька днів після того, як вона почала працювати. Пропрацювала лише неділю. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є чоловіками потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили, що їх дружини працювали в належному ОСОБА_2 магазині в нічний час. У зв'язку з цим потерпілі припинили працювати, повідомивши засуджену про це. Через неділю після звільнення ОСОБА_6 ОСОБА_2 віддала останній трудову книжку, в якій були відсутні записи про прийом та звільнення з роботи. Окрім вказаного винність засудженої підтверджується матеріалами справи, у тому числі копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 22.11.2007 року; висновком почеркознавчої експертизи про те, що підпис від імені ОСОБА_5 виконано не нею, а іншою особою в трудовій угоді; аналогічно щодо потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і даними, які містяться в табелях обліку сумарного робочого часу за травень 2008 року; червень 2008 року, графіків змінності за травень-червень 2008 року; відомостях нарахування заробітної платні за травень-червень 2008 року. В ці документи засудженою внесені завідомо неправдиві відомості про те, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали у неї в цей час, оскільки відповідно до вказаного ОСОБА_3 диплому остання в цей час навчалася на денному відділенні коледжу; даними графіків змінності за липень-листопад 2008 року, в які ОСОБА_2 внесла відомості про те, що робочий час найнятих нею працівників закінчується о 21 годині, хоч у дійсності до вересня 2008 року магазин "Точка" працював цілодобово, а з 03 вересня 2008 року і в подальшому - до 23 години.

Зібраним по справі доказам, які належним чином перевірені в судовому засіданні, та викриваючим засуджену як особу, що вчинила злочини, за які вона засуджена, суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.ст. 172 ч.1 та 366 ч.1 КК України. Доводи апеляції засудженої про те, що вона не порушувала трудове законодавство та не вчиняла службового підроблення колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ці її твердження голослівні і спростовуються зібраними по справі доказами.

Під час перевірки матеріалів справи не встановлено порушень норм матеріального і процесуального права, які б тягли за собою скасування або зміну вироку суду, а тому і в цій частині апеляція засудженої задоволенню не підлягає.

Покарання ОСОБА_2 обрано судом з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про її особу, обставин, що пом'якшують відповідальність у найнижчій межі покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкціями даних статей. Відповідно до діючого законодавства судом призначено їй і додаткове покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 366 КК України.

Не вбачаючи підстав для скасування або зміни вироку суду та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 16 липня 2009 року відносно неї - без змін.