Справа № 11-350/2009 р. 

Головуючий у І інстанції Мурашко І.А.

Категорія ст. 125 ч. 2 КК України

. 

Доповідач Шахова О.Г.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шахової О.Г.

суддів - Салая Г.А., Зенченко Т.С.

при секретарях: Гой Н.Г., Носко Л.А.

захисників: ОСОБА_1ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

виправданої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2009 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, одружений, пенсіонер, раніше не судимий,

- засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1 445 грн.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянка України, українка, уродженка с. Бобли Турійського району Волинської області, мешканка АДРЕСА_2 з середньою освітою, незаміжня, пенсіонерка, раніше не судима,

- виправдана за ч. 1 ст. 126 КК України за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4130 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. в рахунок моральної шкоди та 5 700 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_3. визнаний винним і засуджений за те, що 16 вересня 2006 року, приблизно о 14 год. 20 хв., біля АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, наніс ОСОБА_4удар дерев'яною палицею в область голови, від чого потерпіла впала на землю, після чого наніс їй декілька ударів ногами в область сідниць, грудей, правої верхньої кінцівки, чим завдав потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців, забиття м'яких тканин голови, лівої половини грудної клітини, правої верхньої кінцівки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_3. подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину та постановити новий вирок, яким притягнути до відповідальності ОСОБА_4Свої вимоги аргументує тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку зібраним по справі доказам та зробив помилковий висновок. Вказує, що в основу вироку були покладені неправдиві покази свідків, які не відповідають дійсності. Просить критично поставитись до висновку судово-медичної експертизи, у зв'язку з тим, що тілесні ушкодження ОСОБА_4могла отримати при падінні з висоти власного зросту при умові надання тілу ускорення. Стверджує, що ОСОБА_4перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Вважає невірним висновок суду і в частині недоведеності вини ОСОБА_4в спричиненні йому тілесних ушкоджень. Не погоджується також з вироком суду в частині стягнення з нього коштів в рахунок відшкодування витрат на оплату адвоката.

По справі було призначено повне судове слідство.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які просили вирок суду скасувати, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину та постановити новий, засудивши ОСОБА_4., виправдану ОСОБА_4 та її захисника, які просили залишити вирок в силі, як законний та обгрунтований, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Виправдана ОСОБА_4в судових засіданнях показувала, що 16.09.2009 року вона хотіла піти на ринок, але в неї сильно боліли ноги і вона присіла біля свого під'їзду на лавочці. Повз неї проходив ОСОБА_3., з яким вона була в неприязнених стосунках вже багато років. Він почав її ображати. Та спитала в нього, за що він так її ображає. ОСОБА_3 вириває з її рук палицю і б'є нею її по голові, потім штовхає її і вона падає, вдарилась головою об асфальт і втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то відчула, що хтось її б'є ногами у бік, по нозі, руці. Вона почала кликати на допомогу, якраз вибігла дружина ОСОБА_3, і почала тому говорити, для чого він її чіпав. Вибіг її співмешканець і, побачивши, що їй необхідна медична допомога, побіг викликати швидку. Вона дотягнулася до лавочки і сіла на неї. ОСОБА_5 вона побачила вже в себе в квартирі, після того, як все відбулось, але зі слів тієї вона знає, що ОСОБА_5 все бачила, підбігла до неї, коли вона лежала непритомна.

В судових засіданнях ОСОБА_3. вину свою в нанесенні тілесних ушкоджень не визнав, заперечував щодо застосування відносно нього Закону України "Про амністію" та показав, що 16.09.2006 року, він, проходячи повз ОСОБА_4., яка сиділа на лавочці та лаялась на дітей, почув топіт позаду, обернувшись, побачив над головою палицю, якою ОСОБА_4 хотіла його вдарити по голові, він прикрився рукою і удар прийшовся по руці, палиця переламалася. До нього підбігла дружина. В нього був синець на руці, але за медичною допомогою він не звертався і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не встановлював. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на місці події не було.

Твердження засудженого ОСОБА_3 про його непричетність до скоєння злочину є безпідставними та спростовується дослідженими судом доказами.

В своїх показаннях в суді 1 інстанції та при апеляційному розгляді свідок ОСОБА_5. зазначила, що була очевидцем даного конфлікту, який виник між ОСОБА_3. та ОСОБА_4., в ході якого ОСОБА_3. вдарив палицею останню в область голови, зламав палицю об коліно, штовхнув її, від чого вона впала на землю, але це його не зупинило і він наніс їй ще декілька ударів в область стегна, ніг, по руках.

Суд, з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується колегія, обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_5., хоча вона і знаходилася з ОСОБА_4 в дружніх стосунках, але показання були детальними, послідовними, відображали такі подробиці обставин справи, які були відомі людині, яка безпосередньо бачила подію. Зокрема, вона показувала і в суді першої інстанції, і в апеляційному суді, що батони були розкидані на землі, потім уточнила, на асфальті і жінка ОСОБА_3 зібрала їх в фартух. Ще зазначила, що фартух був брудний, а вона в нього збирала хліб. Свідок ОСОБА_3.- дружина засудженого в суді першої інстанції показала, що збирали їх в пакет та руки, в апеляційному суді уточнила, що збирала в фартух, хоча сам ОСОБА_3 стверджував, що вона несла їх в руках. Свідок ОСОБА_5, в апеляційному суді також показав, що з вікна своєї квартири бачив, що жінка ОСОБА_3 збирала батони в фартух. Тобто, ОСОБА_5 повідомила таку подробицю, яку могла знати тільки бувши присутньою при тих подіях і до неї про це ніхто не говорив. Свідок ОСОБА_3. в апеляційному суді зазначила, що не бачила ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так як не звертала на це уваги.

Свідок ОСОБА_6., неповнолітня, в суді 1 інстанції (а.с.175-177) вказувала на те, що бачила, як ОСОБА_3. підійшов до ОСОБА_4., яка сиділа на лавочці, повалив її та зламав спеціальну палицю об коліно. Остання засудженого не била.

Ці показання суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями самої потерпілої ОСОБА_4., що ОСОБА_3 наніс їй тілесні ушкодження і показаннями свідка ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_7. в судах 1 інстанції та апеляційному показала (а.с.160), що чула як ОСОБА_4 обурювалась, щось кричала і побачила її лише тоді, коли біля тієї стояли подружжя Ковалі, але того, щоб хтось когось бив вона цього не бачила.

Свідок ОСОБА_8. на показання якого засуджений посилається, як на доказ його не винуватості, в судах 1 інстанції та апеляційному (а.с.158-159) показав, що самого удару він не бачив, але чув крик, жіночий пронизливий, виглянувши в вікно зі своєї квартири побачив, що ОСОБА_4 знаходилася навколішках, рядом стояв ОСОБА_3 і на тротуарі лежали розкидані батони. В цей час вибігла жінка ОСОБА_3 і стала між ними, після чого зібрала батони в фартух і пішла в під'їзд. ОСОБА_4 намагалася встати, але знову впала. Кут будинку закривав обзір, тому, коли вона встала він нічого більше не міг побачити. Але колегія суддів вважає такі показання свідка є непрямими доказами винуватості засудженого.

Свідок ОСОБА_9. в судах 1 інстанції та апеляційному (а.с.165-167) показав, що якраз 16.09.2006 року був в с. Анисові з покупцем ділянки, яка належала ОСОБА_3 і яку останній просив його показати покупцю. О 15 год.30 хв. він приїхав додому в Чернігів і зателефонував ОСОБА_3 щодо виконання його завдання. Він бачив в ОСОБА_10., яку знав як продавця на авторинку. Далі в своїх поясненнях показує, що приїхавши в Чернігів, в 19 годин він зателефонував ОСОБА_3. В суд попрохав його прийти ОСОБА_3, так як випадково він дізнався від останнього, що ОСОБА_5 дає свідчення в суді проти нього. В суді апеляційної інстанції показав, що вже не пам'ятає о котрій годині повернувся до Чернігова і о котрій зателефонував ОСОБА_3. А от дату -16 вересня він добре запам'ятав, бо то була субота, ні з чим ця дата у нього не пов'язана, просто запам'ятав, це не було в іншу суботу.

Свідок ОСОБА_11. в судах 1 інстанції та апеляційному (а.с.167-170) зазначив, що бачив ОСОБА_5 в дворі її будинку саме 16.09.2006 року, не уточняючи час, бачив і її чоловіка, але не пам'ятає його бачив в цей день чи в інший. Потім доповнив, що бачив в цей день два рази ОСОБА_5 : на подвір'ї, а потім в іншому місці. Про розгляд справи повідомив йому ОСОБА_3 і попросив прийти в суд. Знає ОСОБА_5, так як був позивачем до неї про захист своїх прав. В апеляційному суді він вже згадав час, коли бачив ОСОБА_5 - 14 година і тоді ж бачив на подвір'ї і її чоловіка. В Чернігів повертались о 14 годині.

Суд вірно не взяв до уваги свідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_11, так як вони в деталях обставин при яких бачили свідка ОСОБА_5 містять протиріччя, плуталися в свідченнях, чому запам'ятали саме цю дату - 16.09.2006 року довести не змогли, їх показання не узгоджуються з показаннями виправданої та ОСОБА_5, крім того, вони знаходяться в дружніх стосунках з Ковалем Н.П. і, виходячи з їх показань, таким чином мали намір допомогти ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_3.- дружина засудженого підтвердила, що бачила, як ОСОБА_4 підняла палицю над головою її чоловіка, а той закрився рукою і палиця переламалася об його руку. В нього був синець, але до лікарні не зверталися, так як не було перелому. У чоловіка з рук випали батони і розсипалися. ОСОБА_4 впала на правий бік, перекотилася, піднявшись, знову впала на лівий бік, вона була в стані алкогольного сп'яніння, тому і падала. Чоловік їй ударів не наносив.

Даний свідок в суді 1 інстанції показала, що збирала батони в пакет та в руки, а в апеляційному суді на уточнююче питання відповіла, що збирала батони в фартух.

Свідок ОСОБА_12. (а.с.161-162) в суді 1 інстанції та апеляційному показав, що живе в районі Старої Подусівки, а випадково, 16.09.06 року знаходився в районі вулиці Партизанської і йшов прямо на будинки 51 та 53, чому туди йшов пояснити не зміг і бачив обставини події. Він не був знайомий ні з засудженим, ні з виправданою. Він бачив ОСОБА_4, яка сиділа на лавочці і рядом гралися діти, на яких вона кричала, тому він і звернув на неї увагу. Коли проходив біля неї ОСОБА_3, вона піднялася і побігла за ним. В цей момент він повернувся і побачив, як та піднімає над ним палку, той закрився рукою і удар прийшовся по руці, палиця зламалася і батони розсипалися. Біля під'їзду стояла дружина ОСОБА_3, яку він також раніше не знав, яка все бачила і підбігла до чоловіка. ОСОБА_4 хотіла втекти, зробила декілька кроків і впала, перекотилася, намагалася піднятися і полізла до лавочки, вона була п'яна. Піднявшись, знову впала. Потім встала і пішла до під'їзду. Хоча він і лікар, але наміру допомогти комусь в цій ситуації у нього не було, так як боявся ОСОБА_4, яка могла і його вдарити палкою. Через деякий час він консультувався в Деснянській юридичній консультації і там випадково зустрів ОСОБА_3, якого впізнав і спитав як його справи, той повідомив, що судиться зі ОСОБА_4 і він погодився свідчити в суді.

На думку, колегії суддів, суд вірно критично віднісся до показань свідків ОСОБА_3.- дружини засудженого та ОСОБА_12., так як вони не узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_4., суперечать фактичним обставинам справи і є необ'єктивними.

Доводи апелянта ОСОБА_3 щодо підтвердження нанесення йому удару палкою ОСОБА_4 поясненнями ОСОБА_13. безпідставні, так як цей свідок в судовому засіданні не допитувалася, в судове засідання з'явитися не могла за станом свого здоров'я, про кримінальну відповідальність не попереджувалася і її пояснення на а.с.99 суд вірно не прийняв до уваги.

Дані, що містяться в сигнальному листку та картці виїзду швидкої допомоги (а.с.113) підтверджують показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 заподіяв потерпілій тілесні ушкодження і спростовують показання ОСОБА_3, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілій та спростовують показання засудженого та свідків ОСОБА_3., ОСОБА_12., що ОСОБА_4 була в стані алкогольного сп'яніння. Тому колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що 16 вересня 2006 року під час сварки ОСОБА_4перебувала в стані алкогольного сп'яніння, так як відсутні будь-які дані, які вказують на цей стан.

Також, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1656 від 09.07.2007 року (а.с. 101-103) у ОСОБА_4мають місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців, забиття м'яких тканин голови, лівої половини грудної клітини, правої верхньої кінцівки, котрі виникли від дій тупих предметів, в тому числі і від нанесення ударів палицею по голові, ногами по тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, могли утворитись 19.09.2006 року. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синець, забиття м'яких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Утворення тілесних ушкоджень, внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту, практично неможливо.

Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про скоєння засудженим ОСОБА_3. злочину, за який він був визнаний винним судом. Тому, твердження засудженого про його непричетність до скоєного злочину, колегія суддів розцінює, як позицію захисту, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного діяння.

Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_3. за ст.125 ч.2 КК, відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який є невеликої тяжкості, даним, що характеризують його особу - його вік, сімейний стан, освіту, стан його здоров'я, його матеріальне становище та всім обставинам справи і є справедливим. При призначенні покарання суд врахував, що засуджений ОСОБА_3. є ветераном праці, особою пенсійного віку та раніше не притягувався до кримінальної і адміністративної відповідальності.

За наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання засудженому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину суд обґрунтовано призначив ОСОБА_3. покарання із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до більш м'якого виду покарання. Засуджений заперечував щодо застосування до нього Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 (955-16) року.

При вирішенні цивільного позову, судом вірно було прийнято до уваги, що потерпілою надані чеки на придбання ліків, які підтверджують заявлену нею суму матеріальної шкоди, договір та квітанцію на підтвердження оплати праці адвоката. Щодо моральної шкоди, то судом враховано наслідки, які настали від дій засудженого, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_4., матеріальний стан засудженого та потерпілої і справедливо частково задовольнив позов.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_3 - без змін.