Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого: Декайла П.В.

суддів: Вавріва І.З., Крукевича М.Н.

з участю прокурора Гарматюка Р.Є.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянула у закритому судовому засіданні у м. Тернополі 09 вересня 2009 кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, та її представника ОСОБА_4 на вирок Козівського районного суду від 19 червня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Слобідка Козівського району Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, працюючого майстром ПП "Млин", одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого

за ч.1 ст. 153 КК України до 3 років позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. стягнуто із засудженого в її користь 8 000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинений ним за наступних обставин злочин.

16 січня приблизно о 24 годині ОСОБА_2, знаходячись поблизу будинку культури с. Слобідка Козівського району Тернопільської області вживав спиртні напої

Категорія – ч.1 ст.153 КК Головуючий у 1 інстанції - Кренцель М.І.

Справа № 11-229 Доповідач – Ваврів І.З

разом із знайомим хлопцями та ОСОБА_3 Усвідомлюючи, що остання перебуває в стані алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на на задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом із застосуванням насильства та безпорадного стану потерпілої.

Реалізуючи свій умисел на зґвалтування ОСОБА_3, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, запропонував їй від'їхати його автомобілем ВАЗ-21099 від Слобідського будинку культури, після чого вони поїхали в напрямку смт. Козлів, де ОСОБА_2 на виїзді із с. Слобідка зупинив свій автмобіль.

Діючи всупереч волі потерпілої, ОСОБА_2, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_3, яка знаходилась в стані сильного алкогольного сп'яніння, на задньому сидінні свого автомобіля, застосовуючи фізичне насильство до потерпілої задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом.

В апеляціях:

Потерпіла ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просять вирок Козівського районного суду від 19 червня 2009 року про засудження ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та неправильну кваліфікацію дій засудженого. Вважають, що його дії повинні бути кваліфіковані за ч.2 ст. 153 КК України, оскільки потерпіла ОСОБА_3 на час вчинення злочину відносно неї була неповнолітньою, а міра покарання обрана максимальна, яка передбачена санкцією даної правової норми.

Захисник ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_2 виправдати за ч.1 ст. 153 КК України та закрити провадження в кримінальній справі відносно його підзахисного. На думку апелянта будь-яких доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 153 КК України, ні досудовим ні судовим слідством не доведено і вирок суду, всупереч вимог ст. 323 КПК України, побудований не на зібраних по справі доказах, а лише на нічим не підтверджених висновках суду.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які, підтримавши подану ними апеляцію, просять вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.153 України до максимальної міри покарання та повністю задовольнити цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди на суму 30 000 грн.; засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які, з мотивів викладених адвокатом в апеляційній скарзі, просять вирок суду скасувати, виправдати ОСОБА_2 та закрити провадження в справі; прокурора, який вирок суду вважає законним та обгрунтованим, а покарання обране судом засудженому таким, що відповідає ступеню тяжкості та особі винного і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними і могли б потягнути за собою скасування судового рішення, у справі не допущено. Висновки суду про вину засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою були зібрані органами досудового слідства, ретельно досліджені судом і детально викладені у вироку.

Так, висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у зґвалтуванні ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_3, з яких слідує, що 16 січня 2009 року у вечірній час, знаходячись в будинку культури с. Слобідка, вона в компанії з хлопцями, серед яких був ОСОБА_2, з яким вона знайома не була, вживала спиртні напої. В якийсь час їй стало раптово погано і вона прийшла до свідомості лише наступного ранку в лікарні. (т.2 а. с.327-328)

З показань свідка ОСОБА_5 суд встановив, що ОСОБА_3 біля Слобідського будинку культури вживала спиртне в компанії хлопців, а коли під'їхав на автомобілі ОСОБА_2 вона через деякий час сіла в його автмобіль і вони кудись поїхали. (т.2 а. с.331-332)

Показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стверджується, що прийшовши на дискотеку в Слобідський будинок культури 16 січня 2009 року ОСОБА_3 в компанії з хлопцями, серед яких був ОСОБА_2, вживала спиртне. (т.2 а. с.332, 334)

Твердження потерпілої про вчинення відносно неї засудженим насильницьких дій об'єктивно стверджуються висновком судово-медичного експерта від 18 березня 2009 року № 447, згідно з яким пр судово-медичному обстеженні 17 січня 2009 року ОСОБА_3 у неї були виявлені такі тілесні ушкодження: синець із проявами забою м'яких тканин правої половини тім'яної ділянки голови, стан крижової ділянки, синці передньої поверхні гомілки та ушкодження в ділянці задньопрохідного отвору у вигляді чисельних дрібних тріщин слизової оболонки. При цьому, механізм ушкоджень в ділянці задньопрохідного отвору та виявлення спертозоїдів у мазках і тампонах з вмістом прямої кишки при судово-імунологічному дослідженні, в сукупності вказують, що ці травматичні зміни цілком могли утворитися внаслідок введення в пряму кишку напруженого статевого члена при задоволенні з ОСОБА_3 статевої пристрасті неприродним способом. (т.2 а. с.108-111)

З висновку судово-медичного експерта від 19 березня 2009 року № 127 судом встановлено, що виявлена сперма могла походити від чоловіка, для організму якого властиві виявлені антигени, у тому числі і від ОСОБА_2. (т.2 а. с.143-145)

Ці обставини також стверджуються протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13 лютого 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_2 детально розповів, яким чином він в салоні свого автомобіля задовольнив статеву пристрасть неприродним способом з потерпілою ОСОБА_3 (т.2 а. с.74-87).

Всі ці обставини судом першої інстанції належним чином досліджені та детально проаналізовані, що знайшло своє відображення в судовому рішенні. Тому твердження захисника ОСОБА_1 про невідповідність вироку суду вимогам ст. 323 КПК є безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 366, 376 КПК України при перевірці справи в апеляційному порядку апеляційний суд не наділений повноваженнями постановляти виправдувальний вирок. З огляду на це апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про закриття справи та виправдання засудженого є безпідставними.

Що стосується доводів потерпілої та її представника про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції дій засудженого і необхідність засудження його за більш тяжкий злочин, а саме за ч.2 ст. 153 КК України, то колегія суддів їх до уваги не приймає з огляду на наступне.

Статтею 275 КПК України визначено межі судового розгляду. За змістом даної правової норми розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Досудовим слідством ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 153 КК України. (т.2 а. с.269-270)

За цим обвинувачення він здійснював свій захист в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 275 КПК України суд не вправі за результатами судового розгляду справи змінити обвинувачення підсудного на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється від пред'явленого за фактичними обставинами, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб ставити питання про таку зміну обвинувачення.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування вироку через неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Покарання обране судом ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і даних щодо його особи, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом. З урахуванням наведених обставин суд дійшов правильного висновку про можливість застосуванням ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Це рішення належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для скасування вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, про що потерпіла та її представник ставлять питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував вимоги розумності, виваженості та справедливості, прийняв до уваги перенесені нею моральні та фізичні страждання, а також порушення внаслідок вчиненого відносно неї злочину зв'язків з оточуючими і, на думку колегії суддів, вірно прийшов до висновку про його часткове задоволення, стягнувши із засудженого в користь потерпілої 8 000 грн. моральної шкоди.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст. 367 КПК України підстав до його зміни чи скасування не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому апеляційні скарги захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 до задоволення не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

В задоволенні апеляційних скарг захисника ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та її представника

ОСОБА_4 — відмовити.

Вирок Козівського районного суду від 19 червня 2009 року про засудження ОСОБА_2 —залишити без зміни.