Справа № 11 - 512 / 2009 року 

Головуючий в 1-й інстанції Трембач О.Л.

Категорія ст. 286 ч.2 КК України 

Доповідач Курдзіль В.Й.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого. Кульбаби В.М.

суддів: Курдзіля В.Й., Лінника П.О.

з участю прокурора Бардецького О.І.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

адвокатів ОСОБА_3. ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1 та представника ЗАТ "ПРО – 100 - страхування" на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, з вищою освітою, касира - оператора букмекерської контори "Парі – матч", неодружену, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,-

засуджено: - за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, згідно ст. 75 КК України.

Постановлено стягнути:

-з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15297, 9 грн. матеріальної, по 20000 грн. кожному моральної шкоди, 1500 грн. витрат на правову допомогу

- з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області - 405, 65 грн. судових витрат.

- з Закритого акціонерного товариства "ПРО - 100 – страхування" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 25000 грн. моральної шкоди кожному.

Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України.

ОСОБА_5 засуджено за те, що вона близько 10 год. 20 хв. 24 липня 2008 року керуючи автомобілем "CHEVROLET Aveo SF 48 Y" р.н. НОМЕР_1, рухаючись із виїзду між будинками № 12 та 14 по вул. Зарічанській м.Хмельницького, виконуючи маневр лівого повороту на вулицю, не переконавшись у безпеці руху, порушила вимоги п.п. 1.3., 1.5., (ч.1), 2.3. (б), 10.1., 12.3 "Правил дорожнього руху України" (1306-2001-п) та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка перетинала проїздну частину у невстановленому місці справа наліво відносно руху автомобіля.

В результаті вказаної дорожньо – транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, від яких того ж дня о 22 год. 00 хвилин померла у лікарні.

ОСОБА_1 в своїй апеляції не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженої просить вирок скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання і призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину те, що ОСОБА_5 не покаялась, свою вину не визнала, в ході судового слідства намагалась уникнути відповідальності, завданої шкоди не відшкодувала, раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил руху.

Окрім цього просить в повному обсязі задоволити його цивільний позов і стягнути із засудженої на його користь 100000 грн. моральної шкоди.

В своїй апеляції представник ЗАТ " ПРО - 100 - страхування" просить вирок в частині стягнення з ЗАТ на користь потерпілих моральної шкоди скасувати та винести новий, яким стягнути на користь потерпілих моральну шкоду встановленого ліміту, але не більше ніж по 2550 грн. кожному.

Зазначається, що моральна шкода, передбачена п.1, 2 ч.2 ст. 23 ЦК України відшкодовується страховиком, але не більше 5 % ліміту по матеріальній шкоді визначеного у п.9.3 ст. 9 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і становить 2550 грн. Якщо судом встановлено відшкодування потерпілому моральної шкоди, передбаченої п.3, 4 ч.2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування здійснює особа, яку визнано винною у ДТП.

Окрім того, ЗАТ "Про - 100 - страхування" притягнуто до участі у справі як співвідповідача з порушенням чинного законодавства.

Засуджена ОСОБА_5 вирок суду не оскаржила.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, засудженої та її захисника про законність та обґрунтованість вироку, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підтримання апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляції такими, що підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду І інстанції про винуватість ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило смерть потерпілої при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, сама ОСОБА_5 по суті не заперечувала, що дійсно під час виконання автомобілем повороту ліворуч допустила зіткнення з пішоходом ОСОБА_6, яка зненацька вийшла на проїжджу частину вулиці.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що потерпіла стояла на тротуарі і раптом почала переходити вулицю, прискорила ходу.

Коли потерпіла майже дійшла до заїзду у двір будинків № № 12 і 14 по вул. Зарічанській виїхав автомобіль червоного кольору і сталося зіткнення.

Наведені обставини підтверджено: даними протоколів огляду місця ДТП, огляду автомобіля "Шевролет Авео SF 48 Y" р.н. НОМЕР_1.

( а.с. 10-13)

За висновком судово – медичної експертизи № 54 від 10 вересня 2008 року ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно – мозкової травми ( тотальний крововилив під м’яку мозкову оболонку з ділянками забою речовини головного мозку, крововиливу під тверду мозкову оболонку, перелом склепіння черепа), крововиливів лівих стегна, колінного суглобу, нижньої повіки справа, садна ліктьового суглобу справа, від яких потерпіла о 22 год. цього ж дня померла.

Згідно висновку судово – автотехнічної експертизи № 208 А від 22 вересня 2008 року ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці порушила п.п. 2.3 (б), 10.1, 12.3 ПДР України (1306-2001-п) .

Всім доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 286 ч.2 КК України.

Що ж стосується доводів апеляції потерпілого про необхідність посилення покарання і призначення його у виді реального позбавлення волі, то колегія суддів вважає за можливе не погодитися з ними.

Застосовуючи до ОСОБА_5 ст. 75 КК України суд 1 інстанції правильно врахував відсутність обставин, які б обтяжували покарання і те, що підсудна по суті визнала свою вину, частково відшкодувала шкоду, позитивно характеризується, розкаялася, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, а також поведінку потерпілої, яка проявила грубу необережність.

В зв’язку з наведеним колегія суддів прийшла до висновку, що підстави вважати ОСОБА_5 безпідставно звільненою від відбування покарання з випробуванням відсутні.

Що ж стосується апеляції представника цивільного позивача ЗАТ "Про – 100 - страхування", то колегія суддів вважає її такою, що підлягає до часткового задоволення, а вирок в цій частині скасуванню з наступних підстав.

Ч.1 ст. 51 КПК України установлено, що про притягнення як цивільного відповідача суддя виносить постанову, а суд – ухвалу.

Проте, суд думку сторін, в тому числі потерпілих, до початку судового слідства щодо притягнення як співвідповідача ЗАТ "Про - 100 страхування" не з’ясував і постанову не виніс.

Окрім цього слід врахувати, що ЗАТ "Про – 100 – страхування" передчасно було визнавати цивільним відповідачем.

В зв’язку з цим доводи апеляції представника цієї установи колегія суддів вважає обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

Розмір стягнення з ОСОБА_8 збільшити і стягнути з неї моральну шкоду на користь ОСОБА_2- 25000 грн., ОСОБА_1 – 25000 грн.

Апеляцію представника цивільного відповідача ЗАТ "Про - 100 страхування" задоволити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2009 року щодо ОСОБА_8 в частині стягнення з ЗАТ "Про - 100 - страхування" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 по 25000 грн. моральної шкоди скасувати.

В решті цей вирок залишити без зміни.