11-296/2009 Про спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, внаслідок чого потерпілий помер - 08.09.2009 Прийняття

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернівців, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працює слюсарем ТОВ "Кредо-капітал-Україна", в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, проживає по АДРЕСА_1,

- засуджений за ст. 121 ч.2 КК України з застосуванням вимог ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ст. 296 ч.1 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою, а с трок покарання обраховується з моменту його затримання, а саме з 06 травня 2008 року.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він 22 квітня 2008 року приблизно о 07 год. 00 хв. в м. Чернівці, по вул. Худякова, неподалік в'їзду в двір будинку № 3, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин між ним та ОСОБА_4, умисно наніс останньому декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла, після чого, повалив його на землю і наніс не менше п’яти ударів руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, внаслідок чого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Крім цього, 22 квітня 2008 року приблизно о 07 год. 00 хв. в АДРЕСА_2, ОСОБА_3, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи нахабно та зухвало, з хуліганських мотивів пристав до ОСОБА_4, висловлювався нецензурною лайкою в адресу останнього та умисно наніс останньому декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла, після чого, повалив його на землю і продовжував наносити

Справа №11-296/09 Головуючий у І інстанції Чебан В.М.

Категорія ст.ст. 121 ч. 2, 296 ч. 1 КК України Доповідач Марчак В.Я.

удари руками та ногами по різних частинах тіла та спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

На вказаний вирок прокурор Шевченківського району м. Чернівців подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про скасування вироку у зв’язку із безпідставним застосуванням ст. 69 КК України, призначенням покарання, яке не відповідає ступені тяжкості вчиненого злочину й особі винного. Мотивує тим, що судом, всупереч вимогам кримінального закону, не в достатній мірі взято до уваги те, що ОСОБА_3 вчинив два умисних злочини, один з яких підпадає під категорію тяжких. Вказує, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності. А також, суд фактично не дав оцінку тій обставині, що дії засудженого знаходяться у причинному зв’язку зі смертю потерпілого. В судовому засіданні державний обвинувач змінив апеляційні вимоги, заявивши про виключення із вироку суду обвинувачення та призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, захисника та засудженого, які просять вирок змінити, а апеляцію частково задовольнити в частині виключення обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 196 КК України та в решті залишити апеляцію без задоволення, провівши часткове судове слідство та перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 365 КПК України якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення.

Згідно ст.ст. 367, 369 КПК України однією із підстав для зміни вироку суду є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, зокрема, коли висновки суду, викладені у вироку містять істотні суперечності, що вплинуло на винуватість чи невинуватість засудженого, правильність застосування кримінального закону, визначення міри покарання.

Перший абзац мотивувальної частини вироку суду повністю суперечить другому. Суд першої інстанції, описуючи дії засудженого ОСОБА_3 щодо потерпілого ОСОБА_4 у однаковому часовому вимірі та просторі, кваліфікує їх в першому випадку як заподіяння останньому під час суперечки яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків тяжких тілесних ушкоджень – в другому – як вчинення злісного хуліганства щодо останнього. З показань засудженого та матеріалів справи відомо, що потерпілий ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_5 золотий ланцюжок та не повертав його довгий час. ОСОБА_3 побив ОСОБА_4 з метою повернути золотий ланцюжок, а не з хуліганських спонукань. Хуліганські дії характеризуються безпричинністю, умисною виною і мотивами явної неповаги до суспільства, прагненням протиставити себе суспільству. В даному випадку ОСОБА_3 не переслідував хуліганські мотиви, безпосереднім об’єктом вчинення злочину було не посягання на громадський порядок, а посягання на здоров’я потерпілого ОСОБА_4 Тому, колегія суддів вважає, що з вироку суду першої інстанції слід виключити обвинувачення та покарання засудженого за ч. 1 ст. 296 КК України.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів і не оспорюється прокурором в апеляції.

Що стосується міри покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, то вона обрана ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст. 65- 67 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, а також враховуючи обставини, які пом’якшують покарання.

Щодо вказівки прокурора про судимість засудженого, то судом першої інстанції вірно зазначено, що в силу ст. 89 КК України він вважається особою не судимою і суд не міг враховувати це при призначенні покарання.

Згідно ст. 66 КК України список обставин, що пом’якшують покарання, зазначені в цій статті не є вичерпним, а тому суд, при призначенні покарання вправі визнати і інші обставини, що його пом’якшують. На підставі цього, суд першої інстанції вірно відніс до обставини, що пом’якшує відповідальність ОСОБА_3, протиправну поведінку самого потерпілого, що передувала вчиненню злочину засудженим, оскільки потерпілий неправомірно заволодів золотим ланцюжком брата засудженого, який інвалідом та не повертав його.

Також, як вбачається з обвинувального висновку органом досудового слідства вірно віднесено до обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину (а.с. 167), що підтверджується його зізнавальними показаннями на досудовому слідстві та в суді, а також відтворенням обстановки та обставин події. Крім того, засуджений добровільно з’явився із зізнанням в міліцію 7 травня 2008 року, що підтверджується протоколом явки з повинною (а.с. 12) та його показаннями в судовому засіданні. Потерпілим повністю добровільно відшкодовано завдані збитки, що підтверджують їхні розписки, оглянуті судом. Колегія суддів вважає, що ці обставини слід віднести до таких, які пом’якшують покарання засудженого.

Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання вірно враховано, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину 2004 року народження, є одруженим, до затримання працював і за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Суд першої інстанції вірно врахував характеристику особи потерпілого ОСОБА_4, зазначивши, що він тривалий час вживав наркотичні засоби, вів паразитичний спосіб життя, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів. Суд вірно встановив необхідний причинний зв’язок між заподіяним потерпілому тяжким тілесним ушкодженням і його смертю. Проте, колегія враховує ті обставини, що після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не звертався в міліцію та за медичною допомогою. Також, потерпілий заборонив своїй знайомій ОСОБА_6 (а.с.65-66) викликати швидку допомогу, тобто, фактично відмовився від отримання необхідної медичної допомоги.

Також, судом першої інстанції встановлено, що тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому 22.04.2008 року, а судово-медичною та комісійною судово-медичною експертизами констатовано, що смерть наступила 27.04.2008 року та при своєчасному наданні медичної допомоги потерпілому експерти не виключають його виживання.

Законом передбачено, що вирішуючи питання про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, суд може за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

З урахуванням всіх обставин справи та особи засудженого, суд першої інстанції щодо ОСОБА_3 правомірно застосував вимоги ст. 69 КК України та призначив йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для призначення йому більш суворого покарання судова колегія не вбачає.