Справа № 11-528 2009 року 

Головуючий в 1-й інстанції: Фурик Ю.П.

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України 

Доповідач: Козачок С.В.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого-судді Кульбаби В.М,

суддів Козачка С.В., Бойко Л.В.,

з участю прокурора Бардецького О.І.,

адвоката ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника цивільного позивача ОСОБА_4,

представника АСТ "Вексель" Галюлько В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, державного обвинувача - прокурора, потерпілого ОСОБА_2 на вирок і постанову Хмельницького міськрайонного суду від 09 червня 2009 року.

Цим вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве Донецької області, який проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні малолітню доньку та непрацездатну матір, працюючого заступником директора ТОВ "Агро-Альянс", раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від призначеного основного покарання звільнено з випробуванням, із призначенням іспитового строку терміном 3 роки.

Згідно із ст. 76 КК України ОСОБА_5 зобов'язано повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну свого місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області витрати на проведення автотехнічної експертизи в сумі 405 грн. 65 коп.

Запобіжний захід – підписка про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду, 15 травня 2008 року близько 8 год. 15 хв. ОСОБА_6, керуючи автомобілем "Тойота-Ландкрузер", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись зі швидкістю біля 70 км/год по вул. Пілотській в напрямку вул. Чорновола в м. Хмельницькому, навпроти школи № 8, знехтував вимогами Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність та відповідно не відреагував на попереджувальний знак ПДР України (1306-2001-п) "1.33 "Діти"".

При під'їзді до вказаної небезпечної ділянки проїзної частини ОСОБА_5 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, завчасно не підвищив увагу, не обрав відповідної швидкості руху та допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7, який переходив проїзну частину дороги по пішохідному переходу (зебра) справа наліво.

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

В діях ОСОБА_8 встановлено невиконання Правил безпеки руху, зокрема передбачені п.п. 1.5, 2.3, 4.16(а), 12.3, 12.4, 18.1, 18.4, попереджувальним знаком 1.33 "Діти" з табличкою 7.21 "Зона дії", інформаційно-вказівним знаком 5.35.1 "Пішохідний перехід" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Порушення водієм ОСОБА_5 вищевказаних пунктів ПДР України (1306-2001-п) знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП та настанням смерті ОСОБА_7

У поданій апеляції засуджений, визнаючи вину у необережному наїзді на потерпілого, стверджує, що цьому сприяла груба необережність самого потерпілого, який поза межами пішохідного переходу раптово вибіг на проїзну частину дороги.

Вказує, що попереджувальний знак "Діти" та розмітка пішохідного переходу не проглядались на дорозі.

Судом не враховано, що потерпілого було виявлено за 28-30 метрів від переходу.

У поданій апеляції прокурор просить вирок суду скасувати внаслідок м’якості призначеного покарання.

Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що діями ОСОБА_5 вчинене суспільно-небезпечне діяння, внаслідок якого спричинено тяжкі наслідки у вигляді настання смерті малолітнього потерпілого.

Аналогічно ставить питання у апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9

Вказує на те, що злочин засудженим було скоєно за наявності обтяжуючих його вину обставин, а саме спричинення злочином тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, вчинення злочину стосовно неповнолітнього, а тому його виправлення без ізоляції від суспільства є неможливим.

Також просить скасувати постанову суду від 09.06.2009 року про виділення з кримінальної справи цивільних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та АСТ "Вексель" в особі ЗФ Хмельницької агенції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та задоволити заявлені по справі цивільні позови.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, доводи потерпілих та їх представника на підтримку поданих апеляцій, засудженого та адвоката проти їх задоволення, представника АСТ "Вексель", що покладався на думку суду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора слід залишити без задоволення, апеляції потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід задоволити частково.

Висновки місцевого суду про винність ОСОБА_5 у порушенні ПДР України, внаслідок яких загинув неповнолітній ОСОБА_9, грунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах.

Сам засуджений визнав, що 15 травня 2008 року близько 8 год. 15 хв., керуючи автомашиною "Тойота "Ландкрузер", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Пілотській в напрямку вул. Чорновола в м. Хмельницькому навпроти школи № 8 проявив неуважність, в зв’язку з чим допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїзну частину дороги близько пішохідного переходу.

Доводи засудженого про те, що через необережність потерпілого він не мав достатньої можливості уникнути наїзду спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків.

Так, із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 15.05.2008 року біля 8 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_5, який керував автомашиною "Тойота Ландкраузер", рухався по вул. Пілотській в напрямку до вул. Чорновола м. Хмельницького. За пішохідним переходом свідок побачив хлопчика, який перебігав дорогу, в зв’язку з чим автомобіль лівою передньою частиною здійснив на нього наїзд.

Свої покази ОСОБА_10 підтвердив і при відтворенні обстановки та обставин події.

Із показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вбачається, що наїзд на потерпілого ОСОБА_7 відбувся орієнтовно на середині проїзної частини дороги поблизу знака "Пішохідний перехід".

За словами свідків, про це свідчили осипи скла, лако-фарбового покриття, рештки пластмаси із передньої лівої частини автомашини, керованої засудженим, а також знаходження у безпосередній близькості від пішохідного переходу головного убору потерпілого – бейсболки.

Неповнолітній свідок ОСОБА_16 показав, що був очевидцем ДТП, під час якої автомашина під керуванням засудженого ОСОБА_5 в районі пішохідного переходу здійснила наїзд на неповнолітнього ОСОБА_7

Потерпілий був відкинутий автомашиною на ліву сторону дороги близько до бордюру і до приїзду швидкої допомоги був ще живий, хоч надалі його життя врятувати на вдалося.

Його смерть за даними судово-медичної експертизи № 29 від 06.06.2006 року настала від поєднаної травми голови та інших частин тіла.

(а. с. 78-80)

Покази свідків об’єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця ДТП, схемою та фототаблицею до нього, згідно із якими на місці наїзду на неповнолітнього ОСОБА_7 поблизу пішохідного переходу були знайдені осипи скла і фарби, рештки пластмаси від автомашини "Тойота Ландкраузер", належної засудженому.

(а. с. 4-15)

Це вказує на контакт чи зіткнення даної автомашини з іншим об’єктом чи перешкодою.

За даними судово-автотехнічної експертизи за обставин, встановлених досудовим слідством і місцевим судом, механізм ДТП відповідає встановленим фактичним обставинам. ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування гальмівної системи, при дотриманні вимог п.п 12.3, 12.4, 18.1 ПДР України (1306-2001-п) та вимог попереджувального дорожнього знаку 1.33 " Діти".

(а. с. 90-93)

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Кваліфікація його злочинних дій за вказаним законом сумніву не викликає.

Достатні підстави для скасування вироку через м’якість призначеного покарання відсутні.

Відповідно до ст. 372 КПК України суд скасовує вирок лише в разі явно несправедливого покарання, як внаслідок м’якості, так і суворості.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, вину визнав, щиро покаявся, має на утриманні малолітню дитину та одиноку непрацездатну матір похилого віку.

Належить врахувати і обставини справи.

Так, згідно із даними акту УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області від 15.05.2008 року та УЖКГ м. Хмельницького параметри дорожніх умов в місці скоєння ДТП не відповідали вимогам Держстандарту України.

Із акту вбачається, що була закрита видимість дорожнього знаку 5.35.1, відсутній знак 5.35.2 "Пішохідний перехід", дорожня розмітка стерта.

Згідно із показами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду справи в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_17 відшкодовує заподіяні збитки і на теперішній час відшкодував їм 53000 гривень.

Тому підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим, як того вимагає ст. 372 КПК України, немає.

Доводи потерпілого ОСОБА_2 про необхідність врахування у вироку як обтяжуючої обставини настання тяжких наслідків та вчинення злочину щодо малолітнього не грунтуються на вимогах закону.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи потерпілого ОСОБА_2 щодо незаконності постанови місцевого суду про виділення із кримінальної справи цивільних позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та АСТ "ВЕКСЕЛЬ" в особі ЗФ Хмельницької агенції про відшкодування матеріальних та моральних збитків.

Згідно із вимогами ст. 328 КК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Процедура виділення матеріалів по цивільному позову для подальшого розгляду в порядку цивільного судочинства законом не передбачена.

За вказаних обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції засудженого і прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 09 червня 2009 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 9 червня 2009 року про виділення матеріалів з кримінальної справи скасувати.

Справу в частині цивільних позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Копія вірна: суддя апеляційного суду С.В. Козачок