11-514 Про хуліганство, вчинене з особливою зухвалістю у стані алкогольного сп'яніння - 18.08.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2009 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, жонатого, не судимого,

засудженого за ст. 296 ч. 4 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_2 винним і засудив за те, що він 21 січня 2009 року о 09 годині 30 хв., в стані алкогольного сп’яніння, біля автобусної зупинки по вулиці Героїв Перекопу в місті Новоград-Волинський, грубо порушив громадський порядок, виявив явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, з опором громадянам, які намагались припинити його хуліганські дії, із застосуванням предметів спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - "біти" та розбитої пляшки з гострими краями, намагався нанести удари по тілу присутніх осіб - баланди В.А., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ударив кулаком в голову ОСОБА_9, від чого той впав на землю і втратив свідомість, розбив скло у вікні кіоску, заподіяв потерпілому ОСОБА_5 фізичний біль, малолітньому потерпілому ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 просять вирок суду щодо ОСОБА_2, змінити, пом’якшити призначене покарання, застосувати ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання. Мотивують тим, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вину визнав, розкаюється у скоєному, добровільно усунув заподіяну шкоду, має на утриманні 2 малолітніх дітей, від вчиненого ним злочину тяжких наслідків не наступило, потерпілі претензій не мають.

В апеляції представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 гр.ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_5 просять вирок суду змінити, призначить покарання не пов’язане з позбавленням волі. Мотивують тим, що засуджений є їх сусідом, вину визнав, просив у них пробачення, щиро кається, усунув заподіяну шкоду, має на утриманні 2 малолітніх дітей, дружина його знаходиться у декретній відпустці.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляцій, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства пов’язаного з опопром громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, не оскарджується в апеляції засудженим та будь ким із можливих апелянтів.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК України, а покарання винному призначив з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Судом враховано тяжкість і тривалість вчиненого злочину, особу засудженого, його характеристики, що він раніше не судимий, наявність на утриманні 2 дітей, думку потерпілих. Суд мотивував призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі мінімальним терміном, передбаченим санкцією статті Особливої частини КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

ОСОБА_2 характеризується задовільно, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння щодо неповнолітнього, працездатний, однак суспільно корисною працею не займався.

При призначенні покарання суд не встановив у діях засудженого щирого каяття. Таке рішення суду є вірним. Тому, що відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття припускає критичну оцінку своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Зазначені ознаки у діях засудженого відсутні. Він як під час досудового слідства так і в суді вину визнав частково, посилаючись на перебування під час вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, всіляко намагався зменшити свою провину. Свої тривалі хуліганські дії пояснити не зміг. Така поведінка молодої людини свідчить не про щире каяття, а про особливу зухвалість, винятковий цинізм, зневагу до оточуючих та загальноприйнятих норм співіснування. Тяжкі наслідки від злочинних дій ОСОБА_2 не наступили, лише завдяки активній протидії йому зі сторони громадян.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини зазначені апелянтами враховані при обранні засудженому виду покарання. Тому, враховуючи велику суспільну небезпеку даного злочину, покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 слід вважати необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_2 є така пом’якшуюча обставина, як добровільне усунення заподіяної шкоди (пошкодження скла кіоску), що фактично враховано судом при призначенні винному мінімального покарання і не може бути безумовною підставою для зміни вироку суду та звільнення його від відбування призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

апеляційні скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.