Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Марчака В.Я.

суддів Петлюка В.І., Семенюка К.М.

за участю прокурора Малик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року про скасування постанови старшого слідчого прокуратури Першотравневого району міста Чернівців ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи від 15.07.2009 року і відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді ОСОБА_3, -

Оскаржуваною постановою скасована постанова старшого слідчого прокуратури Першотравневого району міста Чернівців ОСОБА_2 від 15 липня 2009 року про порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 375 КК України стосовно судді Шевченківського районного суду міста Чернівців ОСОБА_3 та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно останнього. Постановою суду встановлено відсутність підстав для порушення щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

У апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що справа порушена відповідно вимог законодавства. Вважає, що суддя ОСОБА_3, маючи значний стаж роботи на займаній посаді, достовірно знаючи вимоги цивільно-процесуального законодавства України, усвідомлюючи, що провадження у справі не відкрито, умисно прийняв рішення про забезпечення цивільного позову в порушення вимог процесуального закону. Цими діями доводиться прямий умисел судді ОСОБА_3 Також, суд першої інстанції невірно відмовив у порушенні кримінальної справи щодо судді ОСОБА_3, оскільки така норма втратила чинність у зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення № 16-рп/2009 (v016p710-09) від 30 червня 2009 року.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, для порушення кримінальної справи вимагаються передбачені законом приводи і підстави до порушення кримінальної справи. Підставами, зокрема, є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Об’єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, є постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали.

Оскільки зазначений злочин є умисним, то суб’єктивною стороною цього злочину є тільки прямий умисел, так, як особа усвідомлює, що постановляє завідомо неправосудний судовий акт.

Справа №10-148 /2009 р. Головуючий у І інстанції: Мізюк В.М.

Категорія: ч. 1 ст. 375 КК України Доповідач: Марчак В.Я.

В постанові про порушення кримінальної справі зазначено, що приводом до порушення кримінальної справи є заява Чернівецької дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо законності постановлення суддею Шевченківського районного суду міста Чернівців ОСОБА_3 ухвали за позовною заявою ОСОБА_5 Підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, встановлені прокуратурою в ході перевірки, щодо наявності в діях судді Шевченківського районного суду міста Чернівців ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Як видно зі змісту постанови старшого слідчого прокуратури про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 від 15 липня 2009 року винесення суддею ОСОБА_3 22 вересня 2008 року завідомо неправосудної ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення нарахування відсоткової ставки за договором № 010/06-43 від 30.03.06 р. і заборони у будь-який спосіб реалізовувати заставне майно без відкриття провадження у цивільній справі за позовом громадянина ОСОБА_5 до Чернівецької дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", чим порушено вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) , та розцінено органом досудового слідства як підставу для порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Зазначена ухвала судді ОСОБА_3 була оскаржена ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в апеляційному порядку. 26 листопада 2008 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області апеляційна скарга ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволена частково, оскаржувана ухвала судді ОСОБА_3 від 22 вересня 2008 року скасована та питання передано на новий судовий розгляд суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали судді ОСОБА_3 були порушення ч. 3 ст. 151 ЦПК України, тобто відсутність мотивації – в чому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, суддя ОСОБА_3 на порушення порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством, допустив забезпечення позову без вирішення питання про відкриття провадження у справі.

По даній справі суддя ОСОБА_3 відкрив провадження ухвалою від 29 вересня 2008 року.

23 грудня 2008 року суддя ОСОБА_3 повторно виніс ухвалу про забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що висновок старшого слідчого прокуратури Першотравневого району міста Чернівців щодо наявності підстав для порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи за ч. 1 ст. 375 КК України є помилковим і суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що надані досудовим слідством матеріали справи не містять ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, та постанова про порушення кримінальної справи винесена всупереч вимогам ст. 94, 98 КПК України.

Зокрема, у постанові про порушення кримінальної справи не наведено об’єктивну та суб’єктивну сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, а тому суд першої інстанції, аналізуючи підстави до порушення кримінальної справи правильно визначив, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Неправосудним є такий судовий акт, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 8 квітня 2009 року ухвалу судді ОСОБА_3 від 23 грудня 2008 року про забезпечення позову шляхом зупинення нарахування відсоткової ставки по кредитному договору № 010/06-43 від 30 березня 2006 року та заборону у будь-який спосіб реалізовувати заставлене майно залишено без змін. Ухвала судді ОСОБА_3 про забезпечення позову від 23 грудня 2008 року за змістом (мотивувальна та резолютивна частини) є аналогічною ухвалі про забезпечення позову від 22 вересня 2008 року. Таким чином вона не може вважатися неправосудною, тобто в даному випадку відсутні елементи об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України: неправосудна ухвала.

Посилання апелянта на умисність дій ОСОБА_3 при винесенні ухвали про забезпечення позову є помилковими, оскільки вони об’єктивно нічим не підтверджені. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину має бути мотив: корисливі спонукання чи інші особисті інтереси та психічне ставлення судді до наслідків діяння, тобто усвідомлення про завідомо неправосудного характеру такої ухвали.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що, згідно ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про статус суддів" скасування або зміна судового рішення не тягне за собою відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.

Також, порушення даної кримінальної справи та подальше її розслідування старшим слідчим прокуратури Першотравневого району міста Чернівців є явним порушенням ст.ст. 98, 116 КПК України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30 червня 2009 року (v016p710-09) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ч.ч. 7, 9, п. 2 ч. 16 ст. 236-8 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення, яке міститься в п. 2 ч. 16 ст. 236-8 КПК України "і виносить постанову про відмову в порушенні справи". Тобто, уповноваження судів загальної юрисдикції виносити постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку, передбаченому п. 2 ч. 16 ст. 236-8 КПК України, суперечить Конституції України (254к/96-ВР) та складання досудових процесуальних документів у справах публічного обвинувачення не є предметом судочинства у кримінальних справах. Тому в цій частині постанову суду першої інстанції слід скасувати.

Отже, суд першої інстанції повно, об’єктивно і всебічно дослідив приводи і підстави до порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3, дав їм правильну юридичну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи щодо судді ОСОБА_3

Безумовно, при прийнятті позовної заяви та винесенні ухвали про забезпечення цивільного позову суддею ОСОБА_3 порушено правила підвідомчості, оскільки такі справи взагалі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так, як кредитний договір № 010/06-43 від 30 березня 2006 року є цільовим, укладався між суб’єктом підприємницької діяльності та юридичною особою для здійснення підприємницької діяльності. Але, в зазначеному порушенні колегія суддів вбачає судову помилку, яка не може бути підставою кримінальної відповідальності судді, оскільки у діях ОСОБА_3 відсутні об’єктивна та суб’єктивна сторони злочину, інтересам сторін у цивільному процесі умисно не заподіяно істотної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 236-8, 365, 366, 379, 382 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року про задоволення скарги адвоката ОСОБА_6 та скасування постанови старшого слідчого прокуратури Першотравневого району міста Чернівців ОСОБА_2 від 15 липня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо судді Шевченківського районного суду міста Чернівців ОСОБА_3 і відмову в порушенні кримінальної справи щодо останнього – скасувати в частині відмови в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3.

В іншій частині зазначену постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року залишити без змін.