колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Полтавцевої Г. А.

суддів: Лук’янець Л.Ф., Чорного О.М.

за участю прокурора: Василини А.Р.

представника: ОСОБА_1

адвоката: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією скаржниці ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2009 року, -

Цією постановою залишена без задоволення скарга ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 17 квітня 2009 року про закриття кримінальної справи, порушеної по факту замаху на заволодіння правом на майно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Таке рішення суд мотивував виконанням при постановленні рішення вимог ст. ст. 213, 214 КПК України, пославшись на те, що за результатами проведеного досудового слідства, виходячи з сукупності зібраних по справі доказів, прокурор дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності законних підстав для висновку про наявність факту замаху на заволодіння майном ОСОБА_4 і ОСОБА_3, тобто цивільно-правовий характер спору, пов’язаного із правом власності на квартиру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, скаржниця звернулася з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та задовольнити її скаргу, у зв’язку з порушенням при розгляді скарги вимог кримінально-процесуального закону України. Зокрема, вона посилаються на неповноту, необ’єктивність та однобічність слідчих дій, оскільки, на її думку, органом дізнання не було встановлено усі обставини справи, пов’язані із встановленням законності дій осіб, які претендують на квартиру.

Справа № 10-1441/2009

Категорія КК: ст. 236-6 КПК України

Головуючий у першій інстанції - Карабаня В.М.

Доповідач: Чорний О.М.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника на підтримку апеляції, прокурора та адвоката, які заперечували проти апеляції, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 17 квітня 2009 року про закриття кримінальної справи, порушеної по факту замаху на заволодіння правом на майно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та постановити рішення про направлення матеріалів кримінальної справи до Генеральної прокуратури України для відновлення та проведення досудового слідства.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржницею матеріали та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про закриття кримінальної справи, вислухав думку скаржниці, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення слідчим дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до ст. 236-6 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінальної справи, суддя витребовує матеріали, на підставі яких було закрито кримінальну справу, знайомиться з ними, повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду і в разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги ст. ст. 213, 214 КПК України, приймає одне з таких рішень, як залишити скаргу без задоволення, або задовольняє скаргу та скасовує постанову про закриття кримінальної справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що при постановленні рішення слідчим були виконані вимоги ст. ст. 213, 214 КПК України, оскільки висновок щодо відсутності законних підстав для висновку про наявність факту замаху на заволодіння майном ОСОБА_4 і ОСОБА_3, тобто цивільно-правовий характер спору, пов’язаного із правом власності на квартиру, є вмотивованим та грунтується на матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції, при постановленні рішення, правильно встановив, що відсутні підстави для задоволення скарги та скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи, а апелянт не навів будь-яких даних, які б свідчили, що судом при розгляді скарги не було виконано вимог ст. 236-6 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи, постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію скаржниці - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2009 року, якою залишена без задоволення ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 17 квітня 2009 року про закриття кримінальної справи, порушеної по факту замаху на заволодіння правом на майно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, - залишити без змін, а апеляцію скаржниці ОСОБА_3 - без задоволення.