Справа № 11-381/2009р. 

Головуючий 1-ї інстанції Семерей М.Ф.

Категорія: ч.2 ст. 307 КК України

Доповідач апеляційної інстанції Салтовська І.Б.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

в складі:

Головуючого: Ржепецького О.П.

суддів: Значок І.С., Салтовської І.Б.

за участю прокурора: Якименка О.П.

засудженого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, раніше не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 595 грн.

Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 361 грн.70 коп. майнової шкоди, 500 грн. - моральної шкоди.

Згідно вироку суду, 16 лютого 2008 року близько 16 год. на вул. Шевченка в м. Миколаєві ОСОБА_1 кинув камінь в двір дома 48/1, який потрапив в голову потерпілого ОСОБА_2, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду за відсутністю в його діях складу злочину, провадження по справі закрити.

Посилається на те, що покази свідків є суперечливими, очевидців того, що саме він кинув камінь та попав по голові потерпілого, немає. На його думку, суд не дав належної оцінки показам свідка ОСОБА_3, який вказував, що потерпілий казав йому, що впав сам.

Суд також не дав належної оцінки висновкам комісійної експертизи, в якій вказано, що не виключено утворення тілесних ушкоджень від падіння потерпілого на землю. Крім того, на думку апелянта, суд не обґрунтував стягнення як матеріальної, так й моральної шкоди.

В запереченнях на апеляцію засудженого потерпілий ОСОБА_2 Просить залишити вирок суду без змін. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ретельно перевірив всі докази по справі та обґрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в спричиненні йому легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 на підтримку своєї апеляції, потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції засудженого та вважав вирок суду правильним, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні засуджений не визнав своєї вини та пояснив, що 16.02.2008 р. він приїхав до дому своєї бабці, ставив машину в гараж та бачив, що на дорозі до гаражу лежать камені, які перешкоджають йому заїхати. Він спитав у сусіда ОСОБА_2, навіщо той поклав камені, але той відповів лайкою. Стверджує, що не кидав каменів до двору потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав, що саме ОСОБА_1 кидав камені в його двір, один з каменів попав йому по голові, чим спричинив тілесні ушкодження.

Крім показів потерпілого, вина засудженого підтверджується показами свідка ОСОБА_4, який знаходився в безпосередньої близькості від потерпілого та бачив, як перекинутий через паркан камінь потрапив потерпілому в голову.

Покази потерпілого та свідка ОСОБА_4 об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи від 17.12.2008 р. (а.с. 125-130), згідно яких у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких.

Всім доказам по справі судом першої інстанції дана належна оцінка та суд обґрунтовано дійшов до висновку, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 були спричинені саме засудженим ОСОБА_1 та його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Доводи засудженого в апеляції про те, що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому необґрунтовані, так як спростовуються показами потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, висновками судово-медичної експертизи.

Потерпілий ОСОБА_2, крім того, пояснював суду, що він казав свідкові ОСОБА_3, що падав на землю, але це падіння не пов'язане з тілесними ушкодженнями, які були причинені йому діями засудженого.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтверджується довідками про вартість ліків та матеріалами справи.

Покарання засудженому призначене в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2009 року відносно ОСОБА_1 - без змін.