11-391/09 Про згвалтування неповнолітньої із заподіянням останній тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 21.07.2009 Прийняття

розглянувши кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_6 та Канівського міськрайонного прокурора на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.08 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, раніше не судимий,- засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - на 5 років позбавлення волі.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому визначено до відбуття - 5 років позбавлення волі.

Вирішено стягнути : з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 917 грн 58 коп матеріальної шкоди та 30000 грн моральної шкоди, солідарно;

з ОСОБА_8 та ОСОБА_7на користь Канівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в сумі 3291 грн 20 коп, солідарно.

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено питання про речові докази.

Вироком Канівського міськрайонного суду засуджений визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

18.05.2008 р. близько 01 години в с. Григорівка Канівського району Черкаської області ОСОБА_9., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, діючи умисно /зайшов у будинок ОСОБА_4, та, переслідуючи мету задоволення статевої пристрасті, застосував фізичне насильство до ОСОБА_3, 1993 р.н., що виразилося в нанесенні декількох ударів палицею та кулаками обох рук їй по голові, здавлюванні шиї обома руками, завдавши їй тілесні ушкодження, що відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров"я, та легких тілесних ушкоджень, подолавши опір потерпілої,зґвалтував ОСОБА_3, яка на момент вчинення злочину була неповнолітньою та не могла чинити йому опір .

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив скасувати вирок відносно ОСОБА_9 в зв'язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, та постановити по справі новий вирок, яким призначити йому покарання за ч.1 ст. 122 КК України- 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 152 КК України -7 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання - 7 років позбавлення волі.

В зміненій апеляції захисник ОСОБА_6 вважає призначене ОСОБА_9 покарання надмірно суворим, посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом"якшуюють покарання, а саме його вік - засуджений є неповнолітнім, те, що він раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, батьки засудженого відшкодували потерпілій значну частину збитків, та просив змінити вирок суду в частині призначення покарання, призначивши йому більш м"яке з застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача та думку : -прокурора, який підтримав свою апеляцію, заперечив апеляцію захисника; -потерпілої ОСОБА_3, її представника ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_4, які не згідні з апеляцією прокурора, також вважають, що змінена апеляція захисника підлягає до часткового задоволення в частині пом"якшення засудженому покарання до трьох років позбавлення волі реально;

- захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_9, законного представника неповнолітнього засудженого - ОСОБА_7, цивільного відповідача ОСОБА_8, які підтримали змінену апеляцію захисника, вважають, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення;

перевіривши матеріали кримінальної справи та обміркувавши над доводами апеляцій, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція захисника - підлягає до часткового задоволення, апеляція прокурора - не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у своєнні злочинів при обставинах, наведених у вироці суду, ґрунтується на сукупності зібраних, перевірених та досліджених в судовому засіданні та докладно наведених у вироці доказів. Цей висновок є правильним і в апеляційних скаргах ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 та ч.3 ст. 152 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, районний суд обґрунтовано, з наведенням у вироці відповідних мотивів, визнав неможливим його звільнення від відбування покарання з випробуванням та дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, місцевий суд застосував до ОСОБА_9 вимоги ст. 69 КК України, але недостатньо, оскільки встановлені об"єктивні обставини у справі свідчать про те, що покарання ОСОБА_9 призначено хоча і нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 152 КК України, але є занадто суворим та не відповідає загальним засадам призначення покарання.

При цьому колегія судді вважає за необхідне врахувати, що на час вчинення злочину, як і на даний час, ОСОБА_9 є неповнолітнім, позитивно характеризується, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, повністю визнавав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, має хронічні захворювання. Ці обставини, що пом"якшують покарання ОСОБА_9 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину не в повній мірі врахував суд, що дає підстави для призначення більш м"якого покарання, ніж призначив його суд першої інстанції.

Тому, враховуючи викладене, думку . потерпілої ОСОБА_3 та її представників щодо міри покарання засудженому, які вважають, що покарання йому слід пом"якшити до 3 років позбавлення волі, відшкодування законному представнику потерпілої батьками засудженого значної частини завданої злочином моральної шкоди, колегія суддів вважає, що в даному випадку можливо пом"якшити покарання засудженому за ч.3 ст. 152 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі.

Підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_9 вимог ст. 75 КК України, на чому наполягає в апеляції захисник, колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів не вбачає також підстав для скасування вироку суду та постановления нового з метою призначення більш суворого покарання, оскільки апеляційні вимоги прокурора за своїм змістом носять загальний характер і в них не простежуються конкретні підстави для призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання.

Доводи прокурора в апеляції щодо невизнання ОСОБА_9 вини у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 152 КК України, є безпідставними та не відповідають матеріалам справи, оскільки згідно протоколу судового засідання він вину у скоєних злочинах визнав повністю ( т. 2 а.с. 175), що також зазначено в вироці суду ( т. 2 а.с. 245). Крім того, моральну шкоду потерпілій було відшкодовано частково в добровільному порядку цивільними відповідачами під час апеляційного розгляду справи, потерпіла''та її представники не підтримали прокурора щодо призначення засудженому більш суворого покарання, навіть наполягають на пом"якшенні йому покарання.

Цивільний позов про стягнення з батьків засудженого на користь законного представника неповнолітньої потерпілої матеріальних збитків вирішено місцевим судом правильно і обгрунтовано.

Але вирішуючи питання про стягнення з цивільних відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 моральної шкоди, місцевий суд частково завищив грошовий еквівалент, який відповідає глибині моральних страждань потерпілої, окрім того, не врахував конкретні обставини справи, можливість реального відшкодування шкоди та майновий стан неповнолітнього підсудного і його батьків - цивільних відповідачів по справі, невмотивовано, без жодних обгрунтувань розміру моральної шкоди визначив її в сумі 30000 грн. .

Тому, враховуючи вказані порушення та судову практику по справах даної категорії, обставини вчинення злочину, майновий стан засудженого та його батьків, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду в цій частині, зменшивши розмір моральної шкоди, та враховуючи моральні та фізичні страждання потерпілої, яка тривалий час лікувалася та змінила місце проживання, визнати необхідним та достатнім гривневий еквівалент грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій в сумі 20000 гри.

Рекомендувати районному суду при вирішенні питання про виконання даного вироку відповідно до вимог ст. ст. 409- 411 КПК України врахувати часткове відшкодування цивільним відповідачем ОСОБА_7 законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4. моральної шкоди, завданої злочином, в сумі 15000 грн.( розписка від 14.07.09 р. ), що відбулося на стадії апеляційного розгляду справи.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія

суддів судової палати, -

Апеляцію захисника ОСОБА_6 задовольнити частково,апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2008 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині призначення йому покарання, пом"якшивши його за ч.3 ст. 152 КК України,із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі, та вважати ного засудженим :

- за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 152 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі;

згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_9. остаточно покарання у вигляді - 3 років позбавлення волі.

Змінити вирок суду також в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір, та стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 - 20000 грн. моральної шкоди, солідарно.