11-326/09 Про вчинення за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу, поєднаного з проникненням у сховище з метою викрадення чужого майна та із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого - 21.07.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_10 та прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Маневицького районного суду від 17 квітня 2009 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець с. Оконськ, мешканець с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, з базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, відповідно до ст. 89 КК України несудимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності, та виправданий за ч. 1 ст. 304 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, уродженець с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, неодружений, працюючий слюсарем-ремонтником електроцеху ВП "Рівненнська АЕС", відповідно до ст. 89 КК України несудимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі із конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, уродженець с. Оконськ, мешканець с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, з середньою освітою, одружений, є на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючий, судимий 14 серпня 2007 року Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 289, ст. 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на 2 роки, покарання не відбув; 18 лютого 2009 року Маневицьким районним судом Волинської області за ст. ст. 246, 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутого, -

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково - 2 (два) роки позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутого, приєднано невідбуте покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року і остаточно до відбування призначено 10 (десять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності та незаконно добутого.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, українець, уродженець с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, мешканець АДРЕСА_2, з середньою освітою, неодружений, учень Київського фінансово - економічного коледжу, несудимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою, а ОСОБА_2 замінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, та взято його під варту із залу судового засідання.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати -

Вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_2 визнанні винними у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу, поєднаного з проникненням у сховище з метою викрадення чужого майна та із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за таких обставин.

7 січня 2009 року, приблизно о 23-й годині 40 хвилин ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_2, всі перебували у нетверезому стані, за попередньою домовленістю між собою, погоджуючи всі свої дії в процесі вчинення злочину, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перелізли через паркан на територію рибдільниці "Оконськ" ВАТ "Волинь рибгосп" с. Оконськ Маневицького району Волинської області, підійшли до двох склопластикових лотків, в яких зберігалася риба, і стали її викрадати, виловлюючи її з лотків руками і викидаючи на землю, а потім збирали в заздалегідь приготовлений для цього мішок.

Коли злочинні дії підсудних були виявлені охоронцем вказаного підприємства ОСОБА_9, то вони з метою продовжити свої злочинні дії спрямовані на викрадення риби, погоджуючи між собою спільними своїми діями намір на викрадення риби, вчинили на нього напад, поєднаний із насильством. При цьому ОСОБА_7 став наносити потерпілому удари руками і ногами в різні частини тіла, натягнув фуфайку на голову потерпілого, який стояв на колінах, та утримував його в такому положенні, перешкоджаючи чинити опір і виконувати безпосередні функціональні обов'язки охоронця, а ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_2, скориставшись цим, діючи спільно продовжували викрадати рибу і викрали її 25кг на загальну суму 625 гривень. З викраденою рибою всі разом перелізли через паркан і залишили місце вчинення злочину.

Внаслідок нападу потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого зламу 8 - 9-го ребер зліва у хрястковій частині, синця спинки носа, забою м'яких тканин і садна лівого променево-зап'ясного суглобу, які за ознакою тривалості розладу здоров'я згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У поданих апеляціях:

- законний представник ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій, просить застосувати до неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з посиланням на позитивну характеристику, стан здоров'я сина та його роль у вчиненні злочину;

- засуджений ОСОБА_1 просить врахувати його щире каяття, визнання ним вини, сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання із іспитовим строком;

- захисник ОСОБА_10 просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України, зазначає, що ОСОБА_8 як під час судового слідства, так і на досудовому слідстві частково визнав вину у вчиненні даного злочину, вказував, що мав намір на вчинення таємного викрадення риби, тілесних ушкоджень потерпілому не наносив, вважає, що вданому випадку мав місце ексцес виконавця розбійного нападу ОСОБА_7, а дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати як грабіж;

- засуджений ОСОБА_7 просить врахувати відшкодування його рідними завданих злочином збитків, відсутність претензій з боку потерпілого, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, щире каяття і бажання стати на шлях виправлення та застосувати ст. 69 КК України;

- прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_1, та неповнолітньому ОСОБА_2, у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості. Просить постановити вирок, призначивши ОСОБА_1 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а ОСОБА_2 - 8 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, пояснення засуджених ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього засудженого, захисників засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали подані ними апеляції та заперечили апеляцію прокурора, міркування прокурора на підтримання поданої апеляції та заперечення інших апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджено зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Твердження захисника засудженого ОСОБА_8 про те, що останній вчинив грабіж, а не розбій, безпідставні.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №2 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) , якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, то його дії належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж при умові, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_8, а також засуджені ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 не визнавали себе винними у вчиненні розбою та заперечували нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, однак ствердили, що ОСОБА_7 утримував сторожа та наносив йому побої, щоб вони мали можливість продовжити крадіжку риби. ОСОБА_7 також підтвердив, що утримував сторожа та наносив йому удари, щоб дати можливість співучасникам продовжити викрадання риби.

Хоча ОСОБА_8, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 безпосередньо не сприяли застосуванню насильства потерпілому, однак для заволодіння рибою скористалися тим, що насильство застосував ОСОБА_7 Згідно висновку судово-медичної експертизи № 17 від 21 січня 2009 року нанесені потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Таким чином, висновки суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу, поєднаного з проникненням у сховище з метою викрадення чужого майна та із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого - є обґрунтованими, а кваліфікація їх дій за ч. 3 ст. 187 КК України - правильною.

Міру покарання засудженим визначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості злочину, який належить до категорії особливо тяжких, ступеню участі в його вчиненні, даних про особу кожного з них та всіх обставин, що обтяжують і пом'якшують їх відповідальність, в тому числі й тих, на які є посилання в апеляціях.

При призначенні покарання ОСОБА_7 враховано, що він характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей, будучи працездатним, не займається суспільно-корисною працею, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, був ініціатором вчинення злочину та особисто наносив побої потерпілому. До пом'якшуючих покарання обставин віднесено його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної шкоди. ОСОБА_7 призначено покарання, ближче до нижчої межі, передбаченої санкцією статті, за якою його засуджено.

Засудженому ОСОБА_8 міру покарання визначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин в період відстрочки виконання вироку за попередній злочин.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_2, суд також врахував їх характеристики, наявність кількох обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, як того вимагає ст. 69 КК України. У вироку суд навів з яких підстав дійшов висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_2 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 187 КК України.

Наведе свідчить про безпідставність тверджень прокурора про м'якість призначеного покарання. ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_2 З урахуванням тяжкості злочину, їх характеристик, віку, ролі кожного у вчиненні злочину, та інших обставин, судом призначено основне покарання у вигляді позбавлення волі. Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та перевиховання.

Обставини, на які посилаються у своїх апеляціях законний представник неповнолітнього засудженого та засуджений ОСОБА_1, фактично враховані при визначенні строку, протягом якого засуджені повинні відбувати покарання.

Засуджені вчинили в стані алкогольного сп'яніння злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, а тому, колегія суддів вважає, що підстав для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

Вирок Маневицького районного суду від 17 квітня 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_10 та прокурора - без задоволення.