Справа № 11-529 2009 р. Категорія ст. 

122 ч.1 КК України С.Т.

Головуючий у 1 інстанції Каліновська Е.І. 

Доповідач Бурда К.І.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Бурди К.І.

суддів: Томилка В.П., Орлової Н.Ф.

з участю прокурора: Гриня Н.Г.

адвоката ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м.Кременчука Карабаш Ю.О., потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1 на вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 березня 2009 року.

Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 971 грн. 09 коп. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь міського фінансового відділу м.Кременчука 587 грн.92 коп. за лікування ОСОБА_3

Згідно із вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 18 травня 2007 року приблизно о 6 год.20 хв. перебуваючи біля будівлі "Промінвестбанку" та 5-го корпусу КДПУ по бульвару Пушкіна м.Кременчука умисно вдарив ОСОБА_3 лівою рукою в праве око, після чого наніс вже лежачому потерпілому два удари ногою по тулубу та голові, заподіявши останньому середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому скроневого відростку правої скулової кістки зі зміщенням відломків, закритої черепно мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, рани слизової поверхні губи, крововиливів під слизисту губ, крововиливів під з'єднальну оболонку правого ока, які викликали тривалий розлад здоров'я.

В апеляції помічник прокурора м.Кременчука Карабаш Ю.О. просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким в мотивувальній частині вироку сформулювати мотиви зміни обвинувачення.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 122 КК України, призначити реальне покарання та цивільний позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що такі дії засуджений вчинив з метою залякування.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки суд не взяв до уваги показання частини свідків, вважає заміну слідчого на досудовому слідстві, не затвердження обвинувального висновку печаткою та проведення попереднього розгляду справи без його участі, порушенням його права на захист. Також вказує, що суд не врахував, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина та неправильно вирішив питання цивільного позову.

В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого послався на ті ж доводи, що й ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав апеляцію обвинувача та просив вирок суду залишити без зміни, потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні своєї апеляції не підтримав та погодився з думкою прокурора, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1 на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я, грунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених доказах, які детально наведені у вироку.

Доводи апеляції помічника прокурора про необхідність постановлення нового вироку в зв'язку з відсутністю формулювання мотиву зміни обвинувачення, не відповідають як вимогам закону, ст. 378 КПК України, так і матеріалам справи. Прокурором при розгляді справи в суді першої інстанції було змінене ОСОБА_2 обвинувачення зі ст.122 ч.2 КК на ст. 122 ч.1 КК України, про що в матеріалах справи є відповідна постанова (а.с.65-66). Оскільки потерпілий підтримав раніше пред'явлене обвинувачення за ст. 122 ч.2 КК України, тому суд вказав при кваліфікації дій засудженого чому прийшов до такого висновку.

Сам потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що засуджений заподіяв йому тілесні ушкодження за обставин, як вони викладені у вироку, на грунті неприязних відносин, що між ними склались і погроз від нього він не боявся. В кінці судового засідання потерпілий відмовився від своєї апеляції та просив вирок залишити без зміни.

Окрім показань потерпілого, винуватість ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що під час розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_6, до них підбіг ОСОБА_2 і наніс удар рукою потерпілому в обличчя, а коли той впав, почав бити ногами по тілу.

Свідок ОСОБА_7, фельшер на станції швидкої допомоги, яка підтвердила наявність заподіяних у потерпілого тілесних ушкоджень, так як надавала першу медичну домогу і якій він розповідав, що ці тілесні ушкодження заподіяв йому ОСОБА_2

Засуджений ОСОБА_2 не заперечує наявність між ними конфлікту і, що тоді він відштовхнув потерпілого.

Свідок ОСОБА_6 також пояснила, що під час конфліктної ситуації між нею та потерпілим, засуджений відштовхнув ОСОБА_3 і той впав на землю.

Свідок ОСОБА_8 працівник міліції, який відразу після події відбирав пояснення у потерпілого, підтвердив, що бачив у останнього тілесні ушкодження.

Тому твердження засудженого, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 могли не бачити, хто саме в той час знаходився біля потерпілого, заперечуються його ж показаннями та показаннями його дружини ОСОБА_6

Суд же обгрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, оскільки їх показання про відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, суперечать доказам, що знаходяться в матеріалах справи. Інші свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, на чиї показання посилався в доводах засуджений не були очевидцями події і дали тільки характеризуючі дані на потерпілого.

За висновком судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому скроневого відростку правої скулової кістки зі зміщенням відломків, закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, рани слизової поверхні губи, крововиливів під слизову губ, крововиливів під з'єднальну оболонку правого ока і відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що викликали тривалий розлад здоров'я. Вказані тілесні ушкодження не характерні для утворення в результаті падіння (а.с.25,26 т.1).

Показання потерпілого ОСОБА_3 свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 перевірялися в порядку ст. 194 КПК України і знайшли своє підтвердження, оскільки такі їх показання за висновками судово-медичних експертиз по механізму та локалізації можуть відповідати даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 (а.с.30,34, 73-75, 76-78, 242-245, 248 т.1).

Показання ж засудженого ОСОБА_2 дані ним при відтворенні обстановки та обставин події злочинііу, як і показання свідка ОСОБА_6, щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 по механізму та локалізації не відповідають даним судово-медичної експертизи (а.с. 261-264,, 268 т.1).

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_16 та ОСОБА_15 підтвердили висновки своїх експертиз.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, оскільки він на грунті неприязних стосунків умисно наніс потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я і правильність такого рішення сумнівів не викликає.

Покарання винному призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступіню тяжкості вчиненого злочину, особи винного.

Суд правильно вирішив питання цивільних позовів, в повній мірі обгрунтувавши своє рішення в мотивувальній частині вироку.

Будь-яких даних, які б свідчили про допущені слідчими органами чи судом порушення кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

апеляції помічника прокурора м.Кременчука, потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 без зміни.