Справа № 11-238/09

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий по 1 інстанції ТОМАШЕВСЬКИЙ В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції ЩЕПОТКІНА В.В.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.

суддів ОХРІМЕНКА І.К., ЄВТУШЕНКА В.Г.

за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.

захисника ДРАГОВОЗА В.С.

розглянувши кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_3 на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 8 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4: на користь ОСОБА_3 - 48669 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 708 грн. 24 коп. судових витрат за проведення експертиз.

Вирішена доля речових доказів.

ОСОБА_4 засуджений за те, що він 18 червня 2004 року, близько 23 години 10 хвилин по вул. Леніна в м. Жашків Черкаської області, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, рухаючись в напрямку центру міста між вулицями Набережна та Калініна допустив порушення п. п. 11.1,11.2,11.4,12.2,12.3 ПДР України (1306-2001-п) , виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, де зіткнувся з велосипедистом ОСОБА_3, який рухався на велосипеді в зустрічному напрямку, у зв’язку з чим останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя.

В апеляційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 просить вирок Жашківського районного суду Черкаської області скасувати, а кримінальну справу направити прокурору для проведення додаткового досудового розслідування, мотивуючи тим, що по справі необхідно провести ряд слідчих дій, які проведені не були, в тому числі призначити трасологічну та авто технічну експертизи, а висновок суду про порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) не відповідає фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 за погодженням із засудженим ОСОБА_4 змінив свою апеляцію і, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, просив змінити вирок суду і пом’якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України, враховуючи, що він переніс інфаркт, є інвалідом П групи, потребує постійного нагляду та лікування в умовах стаціонару. Крім того апелянт просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди, так як засуджений в даний час є непрацездатним.

З апеляції представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 вбачається, що він не погоджується з вироком суду в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди та її зменшення судом до 50 тис. грн. та в частині призначеного покарання, але остання вимога апелянтом не конкретизована. Крім того, апелянт посилається на відсутність реагування суду на штучно створений органами досудового слідства докази. Просить внести зміни в строк покарання та в суму відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4, які підтримали зміненою апеляцію захисника, і просили відмовити в задоволенні апеляції представника потерпілого, думку прокурора про часткове задоволення зміненої апеляції захисника та пом’якшення покарання засудженому; перевіривши доводи апеляцій та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція представника потерпілого задоволенню не підлягає, а змінена апеляція захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, ґрунтується на сукупності доказів, які всебічно і повно досліджені судом та докладно наведені у вироку.

Цей висновок є правильним і ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та наслідки, які настали від нього, а саме заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми спинного мозку у вигляді глибокого периферичного верхнього пара парезу, нижньої параплегії з порушенням функції тазових органів.

Проте, висновок суду про неможливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, є необгрунтованим і суперечить обставинам, які встановлені по справі.

Так, призначаючи покарання суд встановив, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності вперше, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а. с 79-89 т.2), страждає на тяжкі захворювання серця, переніс інфаркт і став інвалідом 2-ї групи.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_4 з врахування стану його здоров’я можливе без відбування покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2,3, 4 ст. 76 КК України.

У зв’язку з чим змінена апеляція захисника ОСОБА_2, з якою погодився засуджений ОСОБА_4, в частині пом’якшення йому покарання є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а доводи апеляції представника потерпілого ОСОБА_5 про збільшення покарання засудженому є необгрунтованими.

Доводи апеляцій як захисника ОСОБА_2, так і представника потерпілого ОСОБА_5 про зміну вироку в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи потерпілим ОСОБА_3 був заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 48669 грн. 20 коп. та моральної шкоди на суму 100000 грн.

Суд першої інстанції в повному об’ємі задовольнив позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди, а в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнув з засудженого на користь потерпілого 50000 грн.

При цьому суд вірно врахував характер та глибину його моральних страждань, яка пов’язана з втратою здатності рухатися у зв’язку з отриманою внаслідок ДТП травмою та зміною ним способу життя, і обґрунтовано визначив в якості грошової компенсації за його моральні страждання суму 50 тис. грн., врахувавши, що дані страждання завдані необережними діями засудженого.

Колегія суддів не знаходить підстав ні для збільшення, ні для зменшення даної суми.

Що стосується доводів апеляції представника потерпілого про не реагування судом на порушення норм кримінально-процесуального закону органами досудового слідства, то вони є необгрунтованими, так як місцевий суд постановив дві окремі постанови на адресу прокурора району та начальника слідчого відділення Жашківського РМ УМВС у зв’язку з порушеннями, які були допущені органом досудового слідства при розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 214-216) .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію представника потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення. Апеляцію захисника ОСОБА_2 зі змінами до неї - задовольнити частково.

Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 8 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_4 змінити. Застосувати до засудженого ОСОБА_4 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки, передбачені п. п. 2,3, 4 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_4 залишити без задоволення.